Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року                                                             Справа№200/6666/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного  позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича в інтересах ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, начальника Донецького зонального відділу ВСП полковника Місюка Дмитра Леонідовича, третя особа: Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -  

                                                         В С Т А Н О В И В:

20.11.2023 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд”, надійшов адміністративний позов адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича в інтересах ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, начальника Донецького зонального відділу ВСП полковника Місюка Дмитра Леонідовича, третя особа: Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.12.2023,   просив:

- визнати бездіяльність (Відповідача – 1) Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, (Відповідача-2) та начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, Код ЄДРПОУ 24289666 - полковника ОСОБА_2 , що виразилася у не здійсненні щодо військовослужбовця ОСОБА_1 з дати проходження ним військової служби з 28.10.2020 по дату винесення рішення судом у справі розрахунку та виплати матеріального, грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, відповідної кваліфікації, та інших надбавок, доплат, винагород, премій, порушенням умов абзацу другого, дев`ятого, дванадцятого, чотирнадцятого, п`ятнадцятого п.2 Контракту від 28.10.2020 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” та протиправною;

- зобов`язати (Відповідача – 1) Донецькій зональний відділ Військової служби правопорядку, (Відповідача-2) - начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, виконати: наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” та абзац другий, дев`ятий, дванадцятий, чотирнадцятий, п`ятнадцятий п.2 зобов`язань Контракту від 28.10.2020 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу та здійснити на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , розрахунок та виплату належного матеріального забезпечення, виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, відповідної кваліфікації, та інших надбавок, доплат, винагород, премій, які йому належали з 28.10.2020 до 01.10.2021 включно;

- визнати бездіяльність (Відповідача – 1) Донецькій зональний відділ Військової служби правопорядку, (Відповідача-2) начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, - полковника ОСОБА_2 , яка виразилася у не сплаті страхових внесків передбачених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“, що підлягає сплаті щомісяця відповідно до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування“) за час проходження військової служби військовослужбовцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з 28.10.2020 до 01.10.2021 і по дату ухвалення судового рішення у справі, порушенням умов визначених в абзаці другому, дев`ятому, дванадцятому, чотирнадцятому, п`ятнадцятому п.2 Контракту від 28.10.2020 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, порушенням наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” – та протиправною;

- зобов`язати (Відповідача – 1) Донецькій зональний відділ Військової служби правопорядку, (Відповідача-2) начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, сплатити страхові внески передбачені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“ та відповідно до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування“) та виконати лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.11.2023 № 0500-0704-8/102219 з проханням проведення аналізу поданої звітності та привести дані реєстру застрахованих осіб до актуального стану за час проходження військової служби ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 28.10.2020 до 01.10.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за умовами контракту про проходження військової служби відповідачі зобов`язалися, зокрема здійснювати належне матеріальне забезпечення позивача під час проходження військової служби; здійснювати виплату грошового забезпечення з  урахуванням надбавок за вислугу років, знання за використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій; інші соціальні виплати йому та членам його сім`ї, визначені законами та іншими нормативно-правовими актами. Проте з дати укладання Контракту до прийняття судового рішення щодо зобов`язання відповідача допустити ОСОБА_1 до виконання зобов`язань за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, який набрав чинності з 28.10.2020, зарахувати з 28.10.2020 у списки військової частини, поставити на всі види забезпечення, зокрема і грошове забезпечення, Контракт не виконувався. Так, грошове забезпечення за період з дати укладання контракту до дня прийняття судового рішення фактично не виплачено,  страхові внески, передбачені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“, не сплачені. Позивач вказав, що з 28.10.2020 по день подання позову відповідачі порушують права позивача та умови контракту.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що на виконання судового рішення у справі № 200/10299/20-а позивач зарахований до списків військової частини з 28.10.2020 та допущений до виконання обов`язків військової служби 01.10.2021. Оскільки відповідно до розділу ІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260 посадові оклади виплачуються з дня вступу до виконання обов`язків за посадою (але не раніше дня видання наказу по особовому складу про призначення на посаду) до дня здавання посади включно, ураховуючи, що ОСОБА_1 приступив до безпосереднього виконання службових обов`язків з 01.10.2021 у Донецького зонального відділу Військової служби відсутні підстави для нарахування та виплати йому грошового забезпечення за попередні періоди.

Відповідач зазначив, що позивач звертався із заявою про встановлення судового контролю у справі № 200/10299/20-а саме щодо виплати грошового забезпечення з 28.10.2020, проте суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання та вказав, що у суду відсутні сумніви щодо факту виконання відповідачем  постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №200/10299/20-а в частині постановки ОСОБА_1 на грошове забезпечення в Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку.

Відповідач звернув увагу на те, що подання даного позову пов`язано з незгодою ОСОБА_1 із виконанням Донецьким зональним відділом Військової служби правопорядку рішення у справі №200/10299/20-а, а предмет позову фактично спрямований на його виконання у той спосіб, який на думку позивача є правильним.

Стосовно сплати єдиного соціального внеску вказав, що оскільки позивач з 28.10.2020 до 01.10.2021 фактично не перебував на військовій службі та не обіймав відповідну посаду, а отже грошове забезпечення йому не виплачувалось, то відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у  відповідача відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач надав відповідь  на відзив у якій вказав, що судове рішення у справі №200/10299/20-а виконане в частині постановлення на продовольче і речове забезпечення, але на грошове забезпечення не поставлено оскільки позивачем про це не заявлялося позовних вимог про виплату і стягнення. Позивач вказав, що у постанові від 16.11.2023 судами вказано, що постановлення на грошове забезпечення – це одна дія, а нарахування, виплата - інша дія, натомість до 16.11.2023 суди мали іншу позицію - постановлення на грошове забезпечення, нарахування, його виплата – це в сукупності є одна дія за виконавчим провадженням і про це вказали у рішеннях суду по справі №200/3493/22. При цьому позивач вказав, що за фактом невиконання судового рішення по справі №200/10299/20 відкрито кримінальне провадження, досудове слідство триває.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив у яких зазначив про  хибність тверджень позивача щодо виконання відповідачем рішення суду у справі №200/10299/20-а лише в частині поставлення позивача на продовольче і речове забезпечення. Оскільки ОСОБА_1 було поставлено на грошове забезпечення та розпочато виплати з моменту прийняття ним посади та початку фактичного виконання останнім безпосередніх службових обов`язків, починаючи саме з 01.10.2021. Раніше зазначеної дати у відповідача  були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення. Відповідач наголосив, що Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.11.2023 зазначив, що рішення суду №200/10299/20-а виконано саме і в частині постановки позивача на грошове забезпечення та його виплати.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 11.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.

Ухвалою суду від 27.02.2024 вирішено поновити пропущений строк звернення до суду та відмовити у задоволенні клопотанні відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 27.02.2024 відмовлено у  задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення в якості співвідповідача у справі офіцера Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку майора ОСОБА_3 .

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Згідно з довідкою Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку від 04.07.2023 №6412/оп солдат ОСОБА_1 перебував на військовій службі в Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку з 28.10.2020 по 06.06.2023 на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2021 у адміністративній справі №200/10299/20-а.

Так, ОСОБА_1 , 28.10.2020 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України Міністерства оборони України.

При цьому, 06.11.2020 начальником Донецького зонального відділу військової служби правопорядку (по особовому складу) від 06.11.2020 №39-РС винесено наказ, яким визнано таким, що не набули чинності контракти про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладений 28.10.2020 Міністерством оборони України в особі начальника Донецького зонального відділу військової служби правопорядку полковника ОСОБА_4 з громадянином України ОСОБА_1 (підстава абзац 1 підпункту 5 пункту 23 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008; наказ начальника Донецького зонального відділу військової служби правопорядку “Про результати службової перевірки” від 06.11.2020).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №200/10299/20-а визнано протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку в частині незабезпечення виконання ОСОБА_1 умов контракту від 28.10.2020 про проходження громадянами військової служби та незарахування у списки частини, поставлення на всі види забезпечення з 28.10.2020 та зобов`язано Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку допустити ОСОБА_1 до виконання зобов`язань за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, який набрав чинності з 28.10.2020, зарахувати з 28.10.2020 у списки військової частини, поставити на всі види забезпечення та видати: запит командира військової частини щодо видачі військового квитка; витяг з наказу командира військової частини про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини; військову форму для виготовлення 2 фотографії 3,5*4,5 у військовій формі.

01.10.2021 на виконання вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №200/10299/20-а начальником Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку видано наказ №28-РС (по особовому складу) ОСОБА_1 прийнято з 28.10.2020 на військову службу за контрактом у Збройні Сили України на посаду осіб рядового складу, призначено на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти.

Наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) №199 від 01.10.2021 ОСОБА_1 з 28.10.2020 зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.

На виконання рішення суду, начальником Донецького зонального відділу військової служби правопорядку видано накази №28-РС від 01.10.2021 (по особовому складу) та №199 від 01.10.2021 (по стройовій частині), відповідно до яких ОСОБА_1 поставлено на грошове забезпечення в Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку.

Виплата   грошового забезпечення    ОСОБА_1 здійснюється з 01.10.2021, після прийняття посади стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку), відповідно до “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 зі змінами.

Вказані вище обставини встановлені постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 200/10299/20-а.

Так, позивач не погодився з тим, що виплата грошового забезпечення здійснюється з 01.10.2021, а не з 28.10.2020 та звернувся до суду з клопотанням про встановлення судового контролю у справі № 200/10299/20-а.

У постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 200/10299/20-а, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановка на грошове забезпечення безумовно не свідчить про необхідність нарахування та виплати такого забезпечення, яке виплачується відповідно до приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України № 260 від 07.06.2018.

Отже апеляційний суд не вбачав підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Також, згідно з інформацією з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду»   ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати всіх видів забезпечення військовослужбовця з 28.10.2020 по 30.09.2021 включно в рамках адміністративної справи №200/3493/22.

При цьому, ухвалою суду від 21.11.2022  у справі №200/3493/22 суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог, зокрема щодо:  зобов`язання Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України нарахувати ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення і доплати з 28.10.2020 року по 30.09.2021 року – включно; стягнення з Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку у  Збройних Силах України на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення і з 28.10.2020 року по 30.09.2021 року  включно.

Так суд в межах справи №200/3493/22 дійшов висновку про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб є одним із способів виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09. 2021 у справі № 200/10299/20-а. Отже, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Згідно з відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма- ОК-5) (станом на 17.11.2023) у період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року відсутні відомості щодо нарахування заробітної плати (грошового забезпечення) та сплати єдиного соціального внеску.

На звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 04.12.2023 повідомило, шо станом на 01.12.2023 року за даними інформаційних систем Пенсійного фонду України інформація про нараховані суми грошового забезпечення ОСОБА_1 по страхувальнику «Донецький зональний відділ військової служби правопорядку» (ЄДРПОУ 24289666) за період з 28.10.2020 по 01.10.2021 рік відсутня. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області направлено листа до страхувальника «Донецький зональний відділ військової служби правопорядку» від  28.11.2023 з проханням проведення аналізу поданої звітності за вказаний період та у разі необхідності приведення даних реєстру застрахованих осіб до актуального стану. Станом на 04.12.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшла відповідь від Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 04.12.2023, в якій зазначено, що нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи саме з 01.10.2021 року та на момент виключення зі списків «Донецького зонального відділу військової служби правопорядку» 06.06.2023 є правомірною та такою, що відповідає інформації, наявній в реєстрі застрахованих осіб.

Не погодившись з не нарахуванням та невиплатою грошового забезпечення за період з 28.10.2020 до 01.10.2021 включно, а також не сплати єдиного внеску за цей період, вважаючи, що відповідачами порушено умови контракту про проходження військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232- ХІІ (далі – Закон №2232- ХІІ) цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з пунктом  2 частини 1, частини 3 статті 24 Закону №2232- ХІІ (в редакції на час укладання контракту) початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних із проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008  №1153/2008 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з пунктом  23 Порядку  строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності.

Контракт про проходження військової служби набирає чинності, зокрема з дня зарахування до списків особового складу військової частини: із громадянами, прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі з військовозобов`язаними, які проходять збори, та резервістами під час мобілізації (абз. 5 п. 23 Порядку).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Положеннями статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)  передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1-1 Закону №2011-ХІІ законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору.

Положеннями статті 1-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Так, наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок №260).

Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року № 1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

- штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

- накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

- накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

- накази про присвоєння військових звань;

- грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №260   грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

При цьому, відповідно до розділу ІІ Порядку №260, посадові оклади (крім слухачів, ад`юнктів, докторантів, військовослужбовців строкової військової служби, курсантів, ліцеїстів) виплачуються з дня вступу до виконання обов`язків за посадою (але не раніше дня видання наказу по особовому складу про призначення на посаду) до дня здавання посади включно.

Аналіз наведених вище  норм права дає підстави зробити висновок, що: контракт про проходження військової служби набирає чинності, зокрема з дня зарахування до списків особового складу військової частини, при цьому виплата посадового окладу військовослужбовцю проводиться з дня вступу до виконання обов`язку за посадою.

Так дослідивши контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 28.10.2020, що укладений між позивачем та відповідачем, суд погоджується з твердженнями позивача щодо наявності зобов`язань Відповідача перед ОСОБА_1 , визначених у пункті 2 Контракту, зокрема:

- додержання його особистих прав і свобод та прав членів його сім`ї, включаючи надання пільг, гарантій та компенсацій, установлених законами та іншими нормативно-правовими актами України;

- здійснювати належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби;

- здійснювати виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання за використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій;

- пенсійне забезпечення, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні;

- інші соціальні виплати йому та членам його сім`ї, визначені законами та іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим, суд бере до уваги, що  відповідно до пункту 1 Контракту   ОСОБА_1 добровільно бере на себе зобов`язання, зокрема:  знати та сумлінно виконувати службові обов`язки за посадами які займатиме протягом строку Контракту, а також особливі обов`язки, визначені статутами Збройних Сил України.  При цьому, відповідно до пункту 2 Контракту, Міністерство оборони України зобов`язується відповідно до законодавства забезпечити, зокрема: належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби.

Як вбачається з витягу з наказу Донецького зонального відділу від 01.10.2021 №199 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 01.10.2021 №28-РС на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу, шпк «солдат», ВОС-932915А, з «28» жовтня 2020 року зараховано до списків особового складу Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку та поставлено на всі види забезпечення.

Отже, 01.10.2021 позивача призначено на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу з 28.10.2020.

Також сторонами не заперечується, що позивач приступив до виконання службових обов`язків з 01.10.2021.

Таким чином, позивач фактично приступив до виконання службових обов`язків з 01.10.2021, отже у період з 28.10.2020 до 01.10.2021 не виконував службові обов`язки.

Як вже зазначалось вище, посадові оклади (крім слухачів, ад`юнктів, докторантів, військовослужбовців строкової військової служби, курсантів, ліцеїстів) виплачуються з дня вступу до виконання обов`язків за посадою (але не раніше дня видання наказу по особовому складу про призначення на посаду) до дня здавання посади включно (розділ ІІ Порядку №260).

На підставі викладеного вище, ураховуючи, що ОСОБА_1 вступив до виконання обов`язків за посадою 01.10.2021,  суд вважає, що грошове забезпечення за період з 28.10.2020 до 01.10.2021, правомірно  не виплачено відповідачем.

При цьому суд ураховує, позицію Першого апеляційного адміністративного суду висловлену в постанові від 16.11.2023 у справі №200/10299/20-а (що набрала чинності) про відсутність сумнівів щодо постановки ОСОБА_1 на грошове забезпечення в Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку, про що додатково свідчить довідка відповідача від 17.08.2023 № 9586/ФЕС про нарахування грошового забезпечення та інших додаткових виплат, з яких утримувались податки та інші обов`язкові виплати з 28.10.2020 по 06.06.2023 у Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку.

Дослідивши зазначену вище довідку про нарахування грошового забезпечення та інших додаткових виплат з яких утримувались податки та інші обов`язкові виплати з 28.10.2020 по 06.06.2023 у Донецькому зональному відділі Військової  служби правопорядку Овсяннікову О.В.  від 17.08.2023 № 9586/ФЕС (яка міститься в матеріалах адміністративної справи №200/10299/20-а), суд зазначає, що з  жовтня 2020 року по вересень 2021 року нарахування грошового забезпечення відсутні.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що  підстави для  визнання протиправною  бездіяльність відповідачів щодо не здійсненні розрахунку та виплати матеріального, грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, відповідної кваліфікації, та інших надбавок, доплат, винагород, премій військовослужбовцю ОСОБА_1 з 28.10.2020 по дату винесення рішення судом у справі, порушенням умов абзацу другого, дев`ятого, дванадцятого, чотирнадцятого, п`ятнадцятого п.2 Контракту від 28.10.2020 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” відсутні.

Отже у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно позовних вимог в частині бездіяльності щодо не сплати страхових внесків передбачених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“, суд зазначає наступне.

Так, сплата страхових внесків регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (ділі – Закон №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 4   Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

При цьому, згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний:

1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;

2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

3) допускати посадових осіб податкового органу до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

4) подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім`ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до податкового органу;

6) пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі;

7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи;

8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред`явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи;

9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам;

10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей;

11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в податковому органі як платник єдиного внеску;

12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

          Разом з тим, частиною 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується, зокрема для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Отже, єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення застрахованої особи.

Оскільки, грошове забезпечення у період з 01.10.2020 до 01.10.2021 позивачу не нараховувалося, підстави для нарахування єдиного внеску відсутні.

При цьому, ураховуючи, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, відповідної кваліфікації, та інших надбавок, доплат, винагород, премій військовослужбовцю ОСОБА_1 з 28.10.2020, підстави для нарахування, сплати та подання звітності щодо сплати єдиного внеску за позивача  відсутні.

Інші доводи позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно з частини 1 статті  90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ураховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов  висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.14,   72-77,   241-247,      250-251,      255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича в інтересах ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, начальника Донецького зонального відділу ВСП полковника Місюка Дмитра Леонідовича, третя особа: Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторнки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).                       

Суддя                                                                                   В.С. Дмитрієв