Справа № 182/7347/18

Провадження № 2/0182/163/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

               головуючого судді Рибакової В.В.

               при секретарі Затуливітер Н.В.

за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, який уточнював (а.с.1,2,23,24) та просить суд усунути перешкоди у здійсненні ним права користування житловим будинком №8 у пров. Другий Підгорний в смт. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області, виселивши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вказаного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення. В обґрунтування позовних вимог посилався на наступні обставини.

Він є власником житлового будинку №8 у пров. Другий Підгорний в смт. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області. 1/2 частина вказаного будинку належить йому на підставі договору дарування, посвідченого 09.06.1970 року Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою, інша 1/2 частина – на підставі договору дарування, посвідченого 19.12.1995 року Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою.

У будинку зареєстрований лише він. Зазначив, що, крім нього, у будинку без реєстрації та його згоди з 1996 року проживають його сестра - ОСОБА_4 та його племінниця - ОСОБА_3. На момент їх вселення він постійно проживав в Російській Федерації, а сестра з племінницею доглядала за його домоволодіння. В останні роки перед поверненням до України він просив відповідачів покинути його дім, однак останні безпідставно відмовляли йому.

З 2017 року він постійно проживає у спірному домоволодінні, жодної домовленості між ним та відповідачами щодо користування будинком не існує. Вказав, що відповідачі проживають у будинку проти його волі, при цьому систематично порушують правила співжиття, що негативно впливає на нього, як на людину похилого віку, він потребує спокою. Вони постійно вчиняють скандали, принижують його перед сусідами, протягом тривалого часу ніде не працюють. З приводу влаштування відповідачами дебошів, бійок та руйнування його майна, він неодноразово звертався до поліції. З невідомих йому причин відповідачі відмовляються залишати будинок, забирати своє майно, погрожують тим, що нікуди з будинку не підуть. Їх спільне проживання є неможливим, оскільки його сестра тривалий час тримає приблизно десять собак, які проживають у будинку, за ними не доглядає, у зв’язку з чим порушує санітарні та гігієнічні норми.

Йому відомо, що ОСОБА_4 має у власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якій зареєстрована разом зі своєю донькою ОСОБА_3 Відповідачі жодним чином в утримання будинку, його ремонті, оплаті комунальних послуг участі не приймають, чим завдають йому значних матеріальних збитків. Присутність сторонніх осіб у належному йому будинку порушує право приватної власності та перешкоджає йому користуватися та вільно розпоряджатися належним йому майном.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відкрито провадження по справі (а.с.35,36). Від відповідачів відзив на позов не надійшов.

Позивач та його представник у судовому засіданні наявну в матеріалах справи заяву про виклик свідків подану до суду 29.01.2019 року (а.с.59) просили не розглядати, справу розглянути на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив наступне. 1/2 частину будинку №8 у пров. Другий Підгорний в смт. Червоногригорівка він отримав у 1970 році у дар від матері, іншу 1/2 частину отримав в 1995 році у дар від батька. Він зареєстрований та проживає у спірному будинку, інших зареєстрованих осіб немає. ОСОБА_4 його рідна сестра, ОСОБА_3 – племінниця. Відповідачі до 1996 року проживали у Запоріжжі, у 1996 році переїхали в його будинок, з цього часу і до теперішнього часу проживають у будинку в кімнаті на першому поверсі. Зазначив, що у 1996 році з приводу проживання відповідачів у його будинку без його згоди він нікуди не звертався, не хотів. Сестрі з дочкою було зручно жити в смт. Червоногригорівка, легше доглядати з дочкою.У 1996 році він уїхав працювати на Північ РФ, сестрі висилав гроші, в тому числі щоб сплачувала за комунальні послуги, оскільки її пенсія була замала. Періодично приїжджав додому. Десь у 2005 році він приїжджав, відповідачі жили в будинку в тій же кімнаті. Зазначив, що до міліції з цього приводу він не звертався, не хотів. Проте одночасно вказав, що звертався, але доказів цього немає. Повернувся додому у 2010 році, почав відновлювати будинок. Спірний будинок має два поверхи, на першому - 1 кімната, в ній проживають відповідачі, на другому – 2 кімнати, якими користується він. Інколи він проживає у своєї молодшої сестри, яка живе у м. Запоріжжя. Вказав, що відповідачі між собою постійно б’ються, він з ними в конфлікт не вступає, але сестра кидалась на нього з вилами, ножем. Він звертався до поліції у 2018 році, у відповідь на що йому було рекомендовано звернутися до суду. Нещодавно племінниця повернулась з лікарні, з нею не спілкується. У квартирі відповідачів у м. Запоріжжі зараз проживає їх з сестрою племінник - ОСОБА_5 Всі речі відповідачів, все що в них є знаходиться в його будинку в кімнаті на першому поверсі. Племінниця ночами не спить, ходить на ринок, просить гроші у людей, стукає до нього в двері, сестра також постійно намагається відкрити його двері, б’є по ним сокирою, однак доказів цього у нього немає. Думав, що все налагодиться, тому до суду звернувся лише зараз.

Представник позивача - ОСОБА_2 вимоги заяви підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (а.с.56).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, про судове засідання повідомлялась належним чином за місцем реєстрації та за фактичним місцем проживання, вказаним в позові (а.с.57- судову повістку направлену за місцем реєстрації отримано братомОСОБА_5, а.с.58 - конверт направлений за фактичним місцем проживання повернуто за закінченням строку зберігання). Як вбачається з листа КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР №961-19 від 01.03.2019 року (а.с.52), ОСОБА_3 перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі з 19.11.2018 року по теперішній час. Позивач у судовому засіданні повідомив, що на теперішній час ОСОБА_3 повернулася до місця фактичного проживання.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, зі згоди позивача, розглянув справу заочно у відповідності до ст.280 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Судом встановлено, що за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок №8, що знаходиться в смт. Червоногригорівка по провулку ІІ-й Підгорний Нікопольського району Дніпропетровської області: 1/2 частина - на підставі Договору дарування, посвідченого 09.06.1970 року Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 2-1342; 1/2 частина - на підставі Договору дарування, посвідченого 19.12.1995 року Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 2-3286 (а.с.6-8 - копії договорів дарування). Викладене підтверджується також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо  об’єкта нерухомого майна № 65927181 від 16.08.2016 року, Інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №145697499 від 16.11.2018 року, відповіддю КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 1325 від 10.12.2018 року, що надійшла на запит суду та іншими матеріалами справи (а.с.9-12,38,39,41).

До позову додано копію ОСОБА_6 про реєстрацію в Спадковому реєстрі №44685354 від 05.08.2016 року (а.с.18). Позивач та його представник у судовому засіданні пояснили, що цей документ додано до позову помилково і він не є доказом в цій справі, тому суд не бере до уваги вказаний документ.

Згідно записів Домової книги для прописки громадян, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_1, у будинку зареєстрований лише позивач ОСОБА_1, з 11.08.2017 року (а.с.13,14), що також вбачається з копії посвідки на постійна проживання позивача (а.с.3).

Згідно довідки від 18.09.2018 року за вих.№1946, виданої виконавчим комітетом Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, за адресою: смт. Червоногригорівка, пров. ІІ-Підгорний, буд. №8 зареєстрований ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 один (а.с.16).

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області, відповідачі зареєстрованими або знятими з реєстрації не значаться (а.с.29,32).

Згідно довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України в Запорізькій області від 26.10.2018 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована з 29.02.1996 р. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.30).

За відомостями відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області від 02.11.2018 року, що надійшла на адресу суду 13.11.2018 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.33).

Як вбачається з Акту про підтвердження факту проживання від 24.09.2018 року, виданого за підписом секретаря Червоногригорівської селищної ради ОСОБА_6, дійсно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не зареєстровані, але мешкають за адресою: пров. ІІ Підгорний, буд. 8. ОСОБА_3 періодично проходить лікування в психіатричній лікарні м. Запоріжжя (а.с.17).

Частиною першою статті 116 ЖК Української РСР визначено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України", при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживанняз ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Згідно ч.3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися відповідними письмовими доказами.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 02.03.2011 р. у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" надавши оцінку суду, зазначив, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п.1 ст.8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме – від наявності достатніх та триваючих зв’язків із конкретним місцем (серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії»). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (серед багатьох інших джерел, рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.  

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до   ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав   та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про усунення перешкод у здійсненні ним права користування житловим будинком шляхомвиселення відповідачів в тому числі на підставі ст. 116 ЖК Української РСР, позивач посилається на те, що відповідачі без його згоди проживають у належному йому будинку з 1996 року, що відповідачі порушуютьправила співжиття, вчиняють скандали, принижують та погрожують йому, псують його майно.

Позивачем у судовому засіданні не доведено, що відповідачі з 1996 року без його згоди проживають у належному йому будинку, що вони самоправно зайняли жиле приміщення.

Позивач у судовому засіданні підтвердив, що відповідачі з 1996 року постійно проживають та користуються житловим будинком №8 у пров. Другий Підгорний в смт. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області. Позивач після вселення відповідачів у 1996 році щодо вселення їх без його згоди не звертався до відповідних органів, доказів такого суду не представлено. Суд приходить до висновку, що відповідачі з 1996 року проживають у спірному будинку зі згоди позивача, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачі самоправно зайняли жиле приміщення.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачі ображають позивача чи погрожують йому, докази на підтвердження пошкодження майна позивача, на підтвердження того, що відповідачі систематично порушують правила співжиття, що робить неможливим проживання з ними в одному будинку, що відносно відповідачів застосовувалися будь-які заходи запобігання чи громадського впливу. Тому, суд вважає, що позивачем не доведено систематичного порушення відповідачами правил співжиття, застосування заходів запобігання та громадського впливу до відповідачів, неможливість проживання позивача з відповідачами в одному будинку.

Враховуючи викладене, беручі до уваги обставини справи, наявність достатніх та триваючих зв’язків відповідачів з місцем проживання, суд вважає, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо усунення перешкод у здійсненні ним права користування житловим будинком №8 у пров. Другий Підгорний в смт. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області, шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлового будинку №8 у пров. Другий Підгорний в смт. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області без надання іншого жилого приміщення задоволенню не підлягають.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІ групи за загальним захворюванням, безстроково (а.с.5). На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп. за дві вимоги немайнового характеру (768 грн. 40 коп. х 2 = 1536 грн. 80 коп.) слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268,280-282,284,354, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України ЦПК України, -    

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, пров. Другий Підгорний, буд. 8) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: 69000 АДРЕСА_3; фактичне місце проживання: 53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, пров. Другий Підгорний, буд. 8), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 69000 АДРЕСА_3; фактичне місце проживання: 53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, пров. Другий Підгорний, буд. 8) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення- відмовити.

Судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп. (одна тисяча п’ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) компенсувати за рахунок держави.

Повне судове рішення складене 22.04.2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_7