ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. Справа№ 910/11629/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Добрицька В.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.11.2018

у справі № 910/11629/18 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Північного територіального квартирно-експлуатаційного

управління

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-

монтажна група»

про зобов'язання надати звіт, стягнення 37 873,21 грн. пені.

В С Т А Н О В И В:

Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління (далі - Північне ТКЕУ, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» (далі - ТОВ «Перша будівельно-монтажна група», відповідач) про зобов'язання надати звіт, повернути грошові кошти та сплатити 37 873,21 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду № 127 від 23.04.2018 в частині надання звіту про використання попередньої оплати та її повернення позивачу, відтак просило зобов'язати відповідача надати звіт про використання попередньої оплати за Договором підряду № 127 від 23.04.2018, повернути на рахунок позивача невикористанні кошти з попередньої оплати за Договором, а також стягнути пеню за прострочення термінів надання звіту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 вищезгадану позовну заяву залишено без руху.

12.09.2018 до господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків та заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд:

- зобов'язати відповідача надати позивачу звіт щодо використання попередньої оплати за Договором № 127 від 23.04.2018;

- стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення термінів надання звіту за використання попередньої оплати за Договором № 127 від 23.04.2018 за період з 18.08.2018 по 30.08.2018 в сумі 37 873,21 грн., цю заяву прийнято судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2018 у справі № 910/11629/18 в задоволенні позову відмовлено повністю

Не погоджуючись із згаданим рішенням суду, Північне ТКЕУ оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апелянта зводяться до неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду № 127 від 23.04.2018 в частині надання звіту про використання попередньої оплати, отже позивач просить задовольнити його вимоги про зобов'язання відповідача надати спірний звіт та сплатити пеню за прострочення строків його надання. При цьому, за твердженнями апелянта, хибними є висновки суду першої інстанції щодо відсутності в Договорі обов'язку відповідача надати звіт про використання попередньої оплати, адже відповідачу надана оплата за роботи, що є предметом Договору, які на момент оплати не були виконаними, відтак звіт про їх виконання (використання авансу) має бути надано в формі Актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, що випливає із суті Договору підряду. Обов'язок підтвердити використаний аванс після 3-місячного терміну є похідним від положень п.п. г) Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМУ № 1764 від 27.12.2001, адже підтвердження підрядником використання коштів на цілі, на які вони були надані, в подальшому не покладають на нього обов'язку повернути такі кошти. Правомірними, на думку апелянта, також є його вимоги про стягнення пені, оскільки умовами Договору сторони погодили, що за порушення строків повернення попередньої оплати (її частини) або надання письмового звіту щодо використання попередньої оплати, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно в апеляційній скарзі заявлено прохання вирішити питання про повернення переплаченої при поданні позовної заяви суми судового збору у розмірі 1762, 00 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), сплаченого в інтересах Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління фізичною особою Богдан Марією Сергіївною.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що жодними нормативно-правовими актами не визначено обов'язку підрядника (генпідрядника) подавати звіт про використанні кошти попередньої оплати, аналогічного обов'язку не містить й укладений між сторонами Договір. За твердженнями відповідача, хоча умовами п. 7.4 Договору визначено, що за порушення строків повернення попередньої оплати (її частини) або надання письмового звіту щодо використання попередньої оплати, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, проте в цій умові Договору відсутній кореспондуючий обов'язок генпідрядника надавати письмовий звіт щодо використання попередньої оплати та не вказано, на яку суму нараховується пеня по подвійній ставці НБУ за порушення не грошового зобов'язання - не подання звіту по попередній оплаті. Разом з цим, не дивлячись на те, що обов'язку надати звіт для підрядника не встановлено, останнім по закінченню 3-місячного строку для використання авансу, надано замовнику звіт про використанні кошти, зокрема, на придбання матеріалів для проведення робіт за Договором. Використання попередньої оплати може підтверджуватися видатковими накладними, рахунками-фактури та договорами поставки. При цьому, п. 4.1.1 Договору, на який посилався позивач, не містить приписів про звіт за результатами використання попередньої оплати. Відповідач стверджував, що попередня оплата (аванс) була використана в повному обсязі протягом 3 місяців з моменту її отримання, відтак підстав для її повернення немає, не вбачається й порушення відповідачем обов'язку щодо передачу звіту про використані кошти попередньої оплати з тих підстав, що строків й самого обов'язку ні Договором, ні Законом не визначено. Таким чином, на переконання відповідача, відсутні підстави для стягнення з нього штрафних санкцій тощо.

Надані позивачем відповідь на відзив та відповідачем заперечення на відповідь на відзив за своїм змістом та обґрунтуваннями фактично аналогічні апеляційній скарзі та відзиву на неї.

В судове засідання апеляційної інстанції 16.04.2019 з'явились представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвали нове про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Крім цього, просив вирішити питання про повернення переплаченої ним при поданні позовної заяви суми судового збору у розмірі 1 762, 00 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 23.04.2018 між Міністерством оборони України в особі начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління (позивач, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» (відповідач, генпідрядник за договором) укладено Договір підряду № 127 на виконання робіт з Будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу), м. Кременчук, Полтавська обл., військове містечко № 29, 107 реап, (шифр 2017-21) (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу) за адресою: м. Кременчук, пр. Свободи,69а, (шифр 2017-21) (далі - Об'єкт), за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1.2 Договору генпідрядник зобов'язується у строк, що не перевищує 210 календарних днів з дати укладення Договору, виконати роботи з будівництва об'єкту та передати їх замовнику, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи (об'єкт).

Договірна ціна згідно п. 3.1 Договору становить 15 190 902, 92.

Зазначена Договірна ціна є твердою, склається генпідрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві. Кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, розраховуються виходячи з строків будівництва, виду будівництва, структури робіт, вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, врахованих у ціні пропозиції (договірній ціні), на підставі прогнозованих рівнів інфляції на наступні періоди, що схвалюються Кабінетом Міністрів України (п. 3.2 Договору).

Положеннями п. 4.1.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи по об'єкту проводяться на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» за формою КБ-2в та «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» за формою КБ-3.

За змістом п. 4.1.4 Договору замовник може надавати генпідряднику попередню оплату (аванс) на виконання робіт по Об'єкту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 за таких умов:

а) аванс надається генпідряднику за наявності рішення головного розпорядника коштів замовника;

б) аванс надається на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів;

в) розмір попередньої оплати не може перевищувати 30% (тридцять) відсотків вартості від річного обсягу робіт;

г) генпідрядник зобов'язується використати одержану попередню оплату протягом 3 (трьох) місяців після одержання попередньої оплати. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику;

д) для отримання попередньої оплати генпідрядник повинен письмово звернутися до замовника та узгодити з ним перелік витрат, на які передбачено використати отримані кошти.

Договір згідно п. 10.1 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2018, а в частині своїх зобов'язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором підряду (ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вище згадувалось, п. 4.1.4 Договору сторони погодили, що замовник може надавати генпідряднику попередню оплату (аванс) на виконання робіт по Об'єкту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 за вищезазначених умов.

Матеріалами справи встановлено, що листом № 55-89 від 23.04.2018 відповідач звернувся до позивача з проханням надати попередню оплату за Договором для закупівлі матеріалів, конструкцій та виробів для початку будівництва об'єкту за Договором.

Листом № 303/21/3/1419 від 25.04.2018 позивач звернувся до Головного квартирно-експлуатаційного управління для здійснення ним запиту до розпорядника бюджетних коштів про надання вказаної попередньої оплати.

За рішенням Головного розпорядника бюджетних коштів платіжним дорученням № 157 від 15.05.2018 перераховано на рахунок відповідача 3 038 180, 59 грн. попередньої оплати за Договором.

Спір у справі виник, на думку позивача,через невиконання відповідачем свого обов'язку щодо надання звіту про використання вищезгаданої попередньої оплати за Договором.

Разом з тим, ні умовами Договору, ні умовами постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», ні Порядком державного фінансування капітального будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, не встановлено обов'язку підрядника надати замовнику звіт про використання попередньої оплати за Договором.

Положеннями п. 4.1.1 Договору, на який посилався позивач, встановлено, що розрахунки за виконані роботи по об'єкту проводяться на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» за формою КБ-2в та «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» за формою КБ-3, тобто в цьому пункті не міститься положень про надання звіту за результатами використання попередньої оплати.

Наказом Держкомстату та Державного комітету України з будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві № 237/5 від 21.06.200 затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних робіт».

Акт приймання виконаних робіт (типової форми КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних робіт (типової форми КБ-3) складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві.

Оскільки зазначеними документами встановлюються обсяг та вартість виконаних будівельних робіт для проведення розрахунку за ними, доводи позивача (апелянта) про те, що звіт про їх виконання (використання авансу) має бути наданий у формі Актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, оскільки це випливає із суті спірного Договору підряду, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Посилання позивача (апелянта) на тримісячний термін для надання такого звіту жодним чином не обґрунтовано, в той час як відповідно до абз. 2 п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1764від 27.12.2001, за умови закінчення тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Проте, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, вимоги про повернення суми невикористаного авансу позивачем не заявлено.

Посилання апелянта на лист Головного управляння державної казначейської служби України в Чернігівській області на підтвердження необхідності складання актів за фактом закупки матеріалів також не заслуговують на увагу, адже в ході виконання своїх обов'язків за Договором сторони в першу чергу повинні керуватись умовами Договору та вимогами чинного законодавства, які в даному випадку не визначають обов'язку відповідача (генпідрядника) складати акти на закупку матеріалів.

За наведених підстав, за відсутності обов'язку відповідача надавати позивачу звіт щодо використання попередньої оплати за Договором, строку для надання такого звіту, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов'язати відповідача надати позивачу звіт з приводу використання попередньої оплати за Договором як безпідставні та необґрунтовані задоволенню не підлягають.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 37 873,21 грн. пені за прострочення термінів надання звіту за використання попередньої оплати за Договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України).

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується із приписами ст. 617 ЦК України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами абз. 3 п. 7.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків повернення попередньої оплати (її частини) або надання письмового звіту щодо використання попередньої оплати до генпідрядника за Договором застосовується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, в цій умові Договору відсутній кореспондуючий обов'язок генпідрядника надавати письмовий звіт щодо використання попередньої оплати, як і не вказано, на яку суму нараховується пеня по подвійній обліковій ставці НБУ за порушення не грошового зобов'язання - неподання звіту по попередній оплаті.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшло правомірного висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, відповідно законно відмовив в задоволенні вимог в цій частині.

Доводи апелянта (позивача) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

З приводу заявленого позивачем в апеляційній скарзі прохання про повернення переплаченої ним при поданні позовної заяви суми судового збору в розмірі 1 762, 00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), слід зазначити, що у апеляційного суду відсутні підстави для винесення ухвали про повернення переплаченої суми судового збору, сплаченого на відповідний рахунок суду першої інстанції. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у даній справі Північному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню з Державного бюджету України повернуто 1 762, 00 грн., сплаченого квитанцією № 26 від 31.08.2018 на суму 5 286, 00 грн., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 910/11629/18.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 910/11629/18 - без змін.

Матеріали справи № 910/11629/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.04.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко