П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Київ

Справа №757/48325/18-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 17 квітня 2019 року

Повний текст постанови складено 18 квітня 2019 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи заінтересована особа старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2

стягувач Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»

боржник ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Полонського Олексія Юрійовича, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва, постановлену суддею Цокол Л.І. 03 жовтня 2018 року у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, -

В С Т А Н О В И В:

Справа №757/48325/18-ц

№ апеляційного провадження:22-ц-824/4834/2019

Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року задоволено подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Надано старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3 а саме: житлового будинку в АДРЕСА_2 та земельної ділянки з кадастровим номером № НОМЕР_2, площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з у хвалою суду представником ОСОБА_3 - Полонським О.Ю. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні подання посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує про те, що подання подано неповноважною особою, оскільки в матеріалах справа наявна копія довіреності на ім'я ОСОБА_2 у простій письмовій формі за підписом в.о. Міністра ОСОБА_10. Проте, будь-які документи на підтвердження виконання зазначеною собою обов'язків міністра у наведений період часу, у тому числі надавити довіреності відсутні.

Крім того, судом не враховано, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 44857361 по виконанню виконавчого листа 2-144/2012 від 26 лютого 2013 року, що видав Деснянський районний суд м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» кошти в розмірі 4 372 131, 18 грн. оскаржено у судовому порядку до Деснянського районного суду, розгляд справи триває.

Вважає, що будь-які виконавчі дії у даному виконавчому провадженні є передчасними.

Зазначає, що в рамках виконавчого провадження № 44857361 30 листопада 2016 року згідно з актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу було затримано, вилучено та передано на спеціальний майданчик автомобіль НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_3, про те до грудня 2017 року жодних дій щодо реалізації автомобіля державним виконавцем не вчинялось, автомобіль за нез'ясованих обставин зник із спеціального майданчика.

У відзиві на апеляційну скаргу старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої ухвали.

В судовому засіданні старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду.

ОСОБА_3 та його представник Полонський О.Ю. в судове засідання не з'явилися. Від Полонського О.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з його неможливістю бути присутнім в судовому засіданні із-за участі в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає неповажною причину неявки в судове засідання представника ОСОБА_3 - Полонського О.Ю., оскільки суду не надано будь-яких належних доказів про його участь в іншому судовому засіданні. Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що судове засідання по даній справі на 17 квітня 2019 року було призначено ухвалою суду від 25 березня 2019 року, тобто завчасно, що не позбавляло можливості представника ОСОБА_3 відповідним чином спланувати свою участь в інших судових засіданнях.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення суду є обов'язковим до виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, що є адекватним ступенем втручання до його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов'язковості виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень статті 2 вищенаведеного Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Стаття 18 Закону містить перелік обов'язків і прав виконавців, обов'язковість вимог виконавців, зокрема пунктом 4 частиною 3 ст.18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Вдаючись до аналізу вищенаведених положень Закону України «Про виконавче провадження» законодавцем забезпечено баланс прав та обов'язків як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага, що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011.

Встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала О.О. від 15 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44746804.

29 квітня 2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. відкрито виконавче провадження № 50996794.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. від 30 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44857361.

В подальшому дані виконавчі провадження зведені в єдине виконавче провадження № 55341853.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Крім того, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, копія постанови про відкриття виконавчого провадження, кожного із зведених виконавчих проваджень, направлялась боржнику до виконання, за адресою, вказаною у виконавчому листі: АДРЕСА_1. Разом з тим, боржник у визначений державним виконавцем строк не виконав добровільно судове рішення.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за пошуковим запитом про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження встановлені щодо фізичної особи ОСОБА_3 встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно: житловий будинок в АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером № НОМЕР_2, площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_2.

Постановою від 02 серпня 2017 року накладено арешт на житловий будинок в в АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3

27 вересня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт земельної ділянки з кадастровим номером № НОМЕР_2, площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_2. та відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 11.09.2017 № 8-26-0.22-7024/2-17 належить на праві власності ОСОБА_3

Також, 27 вересня 2017 року винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1.

Постановою від 17 жовтня 2017 накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 2,000 га, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Узинська міська рада та на квартиру АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_3

Іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, станом на день звернення до суду з поданням - не виявлено.

07 серпня 2018 державним виконавцем на адресу боржника та стягувача направлено повідомлення про проведення виконавчих дій 16 серпня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2.

Виходом державного виконавця 16 серпня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 не вдалося здійснити опис вищевказаного майна, що належить боржнику, оскільки доступу до будинку не було надано, боржник за вказаною адресою у визначений час не з'явився, про що державним виконавцем складено акт.

16 серпня 2018 року державним виконавцем на адресу боржника та стягувача повторно направлено повідомлення про проведення виконавчих дій 20 серпня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2

3 метою опису та арешту майна боржника, 20 серпня 2018 року державним виконавцем повторно здійснено вихід за адресою:АДРЕСА_2. Однак, доступу на територію надано не було, здійснити опис майна не виявилося можливим, боржник у зазначений час за даною адресою не з'явився, про що державним виконавцем складено акт від 20 серпня 2018 року.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення подання про примусове проникнення.

Доводи апеляційної скарги подання державного виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи подано неповноважною особою відхиляються судом як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.

Згідно п.13 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звертається до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 439 ЩІК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України, суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Отже, подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи не подається уповноваженою особою, а подається суб'єктом владних повноважень, а саме державним виконавцем, тому жодної потреби у довіреності, як вірно зазначив державний виконавець у відзиві на апеляційну скаргу, для подачі в суд подання - не має.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на даний час в судовому порядку оскаржується постанова державного виконавця постанову про відкриття виконавчого провадження № 44857361 по виконанню виконавчого листа №2-144/2012 від 26 лютого 2013 року, оскільки матеріали справи не містять доказів, що дане виконавче провадження зупинено судом, а статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження державним виконавцем.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що ухвала судді Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року про задоволення подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, підстави для її скасування - відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - адвоката Полонського Олексія Юрійовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І.Шкоріна