Справа № 202/1726/19

Провадження № 4-с/202/17/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.,

за участі секретаря Андрусяка В.Л.,

адвоката – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2019 року скаржник представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4, в якій проситьвизнати дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 щодо обрахування заборгованості по аліментам незаконними (неправомірними) та скасувати розрахунок боргу (заборгованості) по аліментам, складений державним виконавцем 28.02.2019 року та зобов'язати державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 скласти новий розрахунок з дотриманням норм законодавства України.

В обґрунтування скарги зазначає, що на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2013 року ОСОБА_4 зобов’язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів свого заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У провадженні державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС міста Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3 знаходиться виконавче провадження № 4219133 за виконавчим листом № 202/37917/13-ц від 27.12.2013 року, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська. Внаслідок не виконання відповідачем рішення суду станом на 01.02.2019 року за ним утворилася заборгованість по виплаті ОСОБА_2 аліментів у сумі 86500, 93 грн., що підтверджується розрахунком державного виконавця. 31.02.2019 року представник боржника ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5 звернувся до органу ДВС із заявою про обчислення розміру заборгованості та надав в обґрунтування виписку з банківської картки ПАТ «Сбербанк Росії», виданої на ім’я боржника про банківські перекази на ім’я ОСОБА_2 На підставі чого державний виконавець зробив перерахунок боргів ОСОБА_4, зменшив розмір заборгованості до 12 662, 48 грн. ОСОБА_2 не погоджується з даним розрахунком. Вона не заперечує факт банківських переказів, однак, це було повернення боргу ОСОБА_4 своїй колишній дружині, яке не слід вважати сплатою аліментів. За усною домовленістю між сторонами, ОСОБА_4 зобов’язався повертати колишній дружині борг шляхом переказу на її банківську картку. В своїй заяві від 19.02.2014 року про прийняття виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_2 не зазначала дану картку, як спосіб отримання аліментів. Крім того усі платежі, які поступили на банківську картку ОСОБА_2 від ОСОБА_4 не мали призначення: «Аліменти», тому вважати ці оплати виконанням аліментних зобов’язань ОСОБА_4 незаконно.

У судове засідання скаржник з'явилась, скаргу підтримала та просила задовольнити.

Державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду скарги чи про розгляд скарги без її участі до суду не подавала.

Боржник у судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду скарги належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду скарги чи про розгляд скарги без його участі до суду не подавав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається з матеріалів скарги, скаржник звернувся з даною скаргою у строк, визначений ст. 449 ЦПК України.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів свого заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На виконання вищевказаного рішення суду 19.02.2014 року Індустріальним районним судом було видано виконавчий лист № 202/37917/13-ц.

В провадженні державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС міста Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3 знаходиться виконавче провадження № 4219133 за виконавчим листом № 202/37917/13-ц від 19.02.2014 року, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

Внаслідок не виконання ОСОБА_4 рішення суду від 27.12.2013 року станом на 01.02.2019 року за ним утворилася заборгованість по виплаті ОСОБА_2 аліментів у сумі 86500, 93 грн.

31.02.2019 року представник боржника ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5 звернувся до Амур-Нижньодніпровського ВДВС міста Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про обчислення розміру заборгованості та надав в обґрунтування виписку з банківської картки ПАТ «Сбербанк Росії», виданої на ім’я боржника про банківські перекази на ім’я ОСОБА_2 На підставі чого державний виконавець зробив перерахунок заборгованості ОСОБА_4 та зменшив розмір заборгованості до 12 662, 48 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не бере до уваги твердження скаржника стосовно того, що банківські перекази ОСОБА_4 на її ім'я згідно виписки наданої боржником державному виконавцю щодо перерахунку заборгованості не є сплатою аліментів, а є поверненням їй боргу згідно їх усної домовленості, оскільки це не підтверджується відповідними доказами. Скаржником не надано доказів того, що ОСОБА_4 має боргові зобов'язання перед ОСОБА_2, а тому у суду відсутні підстави вважати, що дані перекази не є сплатою аліментів.

Разом з тим, положеннями ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Зазначений порядок передбачено приписами ч. 3 ст. 195 СК України, якою визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі виникнення спору - судом.

Наведені приписи матеріального закону передбачають остаточне вирішення питання про розмір заборгованості по аліментах у порядку позовного провадження за позовом особи, яка не погоджується з розміром заборгованості, визначеної державним виконавцем, до, в даному випадку, стягувача із залученням до участі у справі державного виконавця, за результатом розгляду зазначеної справи сума заборгованості має бути визначена судом.

За вищевикладеного, скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 24, 25, 30 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 19 квітня 2019 року.

Суддя                         О.М. Мачуський