Справа №2а-405
2010 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2010 року Комінтернівський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді Юр’євої А.М.
при секретарі Галда С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просила суд зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і сплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1.01.2006 року по 31.12.2008 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона належить до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Але відповідач не здійснював нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги у зазначеному розмірі.
Позивач вважає, що невиплата їй соціальної допомоги у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" є незаконною, суперечить Конституції та Законам України.
Позивач просив поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ,посилаючись на те, що про порушення її прав вона дізналася лише після отримання листа відповідача.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на адміністративний позов, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Також наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
Оскільки всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" має соціальний статус "Дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням та не заперечується відповідачем.
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Комінтернівському районі міста Харкова, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів .
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України " Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України " Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.
Закони України " Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та " Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 20.12.2005 року та " Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік".
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Комінтернівському районі міста Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про покладання на відповідача обов'язку виплачувати в 2008 році щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд приходить до наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З 1.01.2008 року ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення у зазначеному розмірі, що підтверджується довідкою відповідача.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України / конституційності/ окремих положень ст..65 розділу 1, пунктів 61,62, 63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.. 67 розділу 1,п.п. 1-4, 6-22.24-100 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, виходячи з зазначеного рішення Конституційного Суду України та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, відповідач з 22.05.2008 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач у 2007 році не нараховував та сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни. Але з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. відповідач мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що складає 742,65 грн. ( в тому числі у липні - 123,02 грн., серпні -123,02 грн., вересні -123,02 грн., жовтні - 124,53 грн., листопаді - 124,53 грн., грудні - 124,53 грн.).
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у 2008 р. з 1 січня по 31 грудня 2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі : січень-47.00 грн., лютий - 47.00 грн., березень -47.00 грн., квітень - 48,10 грн., травень-48,10 грн., червень -48,10 грн., липень-48,20 грн., серпень-48,20 грн., вересень - 48,20 грн., жовтень - 49,80 грн., листопад-49,80 грн., грудень - 49,80 грн.).
Але з 22.05.2008р. відповідач також мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що складає 1026,3 грн. (в тому числі у травні - 144,30 грн., у червні - 144.30 грн., у липні - 144,60 грн., серпні -144,60 грн., вересні -144,60 грн., жовтні - 149,40 грн., листопаді - 149,40 грн., грудні - 149,40 грн.).
Враховуючи, що з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. відповідачем не було нараховано та сплачено позивачу доплату до пенсії , доплаті підлягає 742,65 гр..
Враховуючи, що з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. відповідачем було нараховано та сплачено позивачу доплату до пенсії у розмірі 342,1 грн. грн., доплаті підлягає 684,20 грн.( 1026,30-342,10).
Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова від 07.08.2009 року про перерахунок підвищення до пенсії відповідно до Закону України " Про соціальний захист дітей війни" , ОСОБА_1 призначено щомісяця з 9.07.2007 року по 30.09.2009 року 123,02 гр., з 1.10.2007 року по 31.12.2007 року 124,53 гр., з 22.05.2008 року по 30.06.2009 року 144,30 гр., з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року 163,20 гр., але до цього часу не сплачено.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення " Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Посилання відповідача на законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004р. № 2195 суд вважає хибним, з таких підстав.
Відповідно до ст.. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 8 КАСУ звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з поважних причин.
Суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, враховуючи її похилий вік та необізнаність в змінах до законодавства.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 90,94, 99, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П ОС Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 09.07.07 року по 31.12.07 року , з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три ) гривні 40 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі в10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя