Справа № 2-а-207/10 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2010 року Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнська С.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (надалі-відповідач), в якому просив відновити пропущений строк для звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, провести відповідні нарахування та виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2008 років йому не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, тому він звернувся з вищезазначеним позовом до суду.
У судове засідання сторони не з’явились, позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач позов не визнав, надав заперечення до адміністративного позову, де просив розглянути справу без участі його представника, відмовити в задоволенні позову за відсутністю правових підстав та через пропущення позивачем строку звернення з позовом до суду, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін за їх заявами, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Виходячи із змісту статті 3 та пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відносини, що склалися між сторонами, є публічно-правовими. Позивач народився 27 жовтня 1935 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Таким чином, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Даний факт не заперечується відповідачем і підтверджується копією посвідчення позивача № 120362 з поставленням в ньому штампу «Дитина війни» (а.с.6).
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантії надання пільг і державної соціальної підтримки. З метою надання соціальної підтримки особам, які мають статус «дитини війни» державою встановлені певні державні соціальні гарантії.
Так, в ідповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Між тим, дія зазначеної норми Закону протягом 2008 року зупинялась Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік або бюджетним законом до неї вносилися зміни, що зменшували розмір доплати до пенсії, визначений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”(справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі також має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, відповідач повинен був з 22.05.2008 року нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак, всупереч даній правовій нормі, як вбачається із заперечень до позову (а.с.13), відповідач зазначені вимоги закону у 2008 році безпідставно не виконував.
Так, відповідач у 2008 році, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, на загальну суму 390, 20 грн. ( в тому числі травень 48,10 грн., червень - 48,10 грн.; липень - 48,20 грн.; серпень - 48,20 грн.; вересень - 48,20грн.; жовтень - 49,80 грн., листопад - 49,80 грн., грудень - 49,80 грн.).
Таким чином, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що складає 1170,60 грн. (в тому числі у травні 481х30%=144,3 грн.; червні 481х30%=144,3 грн.; липні 482х30%=144,6 грн.; серпні 482х30%=144,6 грн.; вересні 482х30%=144,6 грн.; жовтні 498х30%=149,4 грн.; листопаді 498х30%=149,4 грн., грудні 498х30%=149,4 грн.).
Враховуючи, що з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідачем було нараховано та сплачено позивачу доплату до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що складає 390,20 грн., тому різниця між виплаченою та не нарахованою, невиплаченою сумою доплати до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року складає 780,40 грн. (1170,60 - 390,20 = 780,40).
Суд не погоджується з посиланнями відповідача стосовно пропуску позивачем строку для звернення з позовом до суду, оскільки на зазначені правовідносини не розповсюджується дія ст. ст. 99, 100 КАС України, з таких підстав.
Порушення прав осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тривало з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і припинилось лише 01.01.2009 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У відповідності до ч. 2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, виходячи з наведеного, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», при цьому, зауважує на те, що предметом оскарження є неправомірність дій відповідача щодо не здійснення нарахування доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.
При визначенні органу, на який покладено обов’язок здійснювати виплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд виходить з приписів наступних нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001, і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, виплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мають здійснювати відповідні УПФУ, за місцем проживання пенсіонерів, оскільки доплата до пенсії є складовою частиною пенсії.
Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - є Управління пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області. За таких обставин, суд приходить до висновку, щодо повноважень Управління пенсійного фонду України в Чугуївському районі відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу.
При цьому, судом відхиляються доводи відповідача про відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії.
Так, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії. Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №12/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів.
Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність коштів, як обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Крім того, суд виходить з того, що відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню. Суд покладає на відповідача обов’язок нарахувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та сплатити позивачу недоплачені суми доплати до пенсії.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 22, 46,152 ч. 2 Конституції України, ст. ст. 1-4, 6-9, 10-12, 17, 71, 72, 94, 99, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-V1 від 28.12.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, –
ПОСТАНОВИЛА:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області нарахувати ОСОБА_1, що мешкає за адресою: 63512, с. Кам’яна Яруга, вул. Кірова, буд.68 Чугуївського району Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та сплатити позивачу недоплачені суми доплати до пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 ( одна ) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, визначеному ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя -
- Номер: 6-а/522/22/15
- Опис:
- Тип справи: про розгляд клопотань, подань, заяв у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 2-а-207/10
- Суд: Приморський районний суд м. Одеси
- Суддя: Оболєнська Світлана Анатоліївна
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 01.07.2015
- Дата етапу: 01.09.2015
- Номер: 2-а-207/10
- Опис:
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-207/10
- Суд: Пирятинський районний суд Полтавської області
- Суддя: Оболєнська Світлана Анатоліївна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 22.09.2015
- Дата етапу: 22.09.2015
- Номер:
- Опис: про скасування постанови
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-207/10
- Суд: Славутицький міський суд Київської області
- Суддя: Оболєнська Світлана Анатоліївна
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.08.2010
- Дата етапу: 16.08.2010
- Номер:
- Опис: стягнення допомоги "Дітям війни"
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-207/10
- Суд: Таращанський районний суд Київської області
- Суддя: Оболєнська Світлана Анатоліївна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.02.2010
- Дата етапу: 10.02.2010
- Номер: 2-а-207/10
- Опис: Про визнання протиправною бездіяльності УПФУ та зобов’язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-207/10
- Суд: Талалаївський районний суд Чернігівської області
- Суддя: Оболєнська Світлана Анатоліївна
- Результати справи: заяву задоволено частково
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.10.2010
- Дата етапу: 13.10.2010