2а-355/10/14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2010р.
Суддя Київського районного суду м. Харкова Чередник В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни », -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі в якому просив суд відновити пропущений строк для звернення суду за захистом пропущених прав і свобод та зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену йому , як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Така допомога йому в 2008 року не виплачувалася.
Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволені позову відмовити.
Сторони по справі надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч.3 ст.122 КАС України справу вирішено судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку письмового провадження, передбаченого ч.3 ст.122 КАС України.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне. Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Київському районі м. Харкова, встановлено, що відповідач не здійснював нарахування позивачу зазначених виплат. Відповідні дії пояснює невизначеністю джерел фінансування та розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити нарахування соціальної допомоги за 2008 рік щомісячної надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в редакції, якою визначено що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
з 01 січня 2008 року позивачу нараховується та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова від 11 лютого 2010 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Ст.65 розділу 1, пункті» 61; 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та про внесення змін закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
У відповідності з рішенням Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Київському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, у розмірі , який передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
До 22.05.2008 року, до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснював доплати позивачу, як було передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п,41 розділу 2 закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто діяв у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21 .05.2008 року задоволенню не підлягають.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст,28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає їх безпідставними.
Відповідачем по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.2-8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом , враховуючи що порушення має триваючий у часі характер.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст, 6-14, 71, 159-163, 167. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова по не виконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31грудня 2008 р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: м. Харків, вул. Метробудівників15, кв. 47) з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31грудня 2008 р.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
СУДДЯ