Справа №2а-12/10              

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 січня 2010 року                                                            м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді – Сорочана Ю.О.,

при секретареві – Данилевич В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Гола Пристань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Голопристанського районі Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 18.12.2007 року помер її чоловік, який отримував пенсію. На час смерті чоловіка позивачка була непрацездатною, допомога, яку отримувала від чоловіка була постійним та основним джерелом засобів до існування, що дає право перейти на пенсію чоловіка або отримати пенсію по втраті годувальника. Управління пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області відмовило позивачці в призначенні пенсії.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі та пояснила, що відповідач незаконно відмовив в переведенні на нову пенсію – пенсію чоловіка, або призначити пенсію по втраті годувальника, та просила визнати протиправною дану бездіяльність відповідача та зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області перевести її на пенсію чоловіка ОСОБА_2, померлого 18.12.2007 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, пояснила, що померлий ОСОБА_2 не мав права на призначення пенсії як державному службовцю. Він перебував на обліку в управління пенсійного фонду з 2007 року, але отримував щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію. В цьому випадку законодавством не передбачено призначення грошового утримання у разі втрати годувальника, тому просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав

Згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку, розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Особи, які на момент введення в дію Закону України «Про державну службу» були пенсіонерами, мали необхідний загальний стаж і стаж державної служби, право на пенсійне забезпечення відповідно до ст. 37 вказаного Закону набувають при умові, якщо на 01.01.1994 року вони працювали в державних органах і їх апараті на посадах державних службовців.

Особи, які після досягнення граничного пенсійного віку прийняті тимчасово на державну службу після 01.01.1994 року без додержання умов, передбачених частиною першої статті 15 Закону України «Про державну службу» (конкурсна основа) право на пенсію згідно ст.37 вказаного Закону не мають.

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію.

Згідно заперечення відповідача ОСОБА_2 в 1993 році досяг пенсійного віку, мав стаж роботи суддею 13 років 2 місяці 24 дні, але на час досягнення пенсійного віку на посаді державного службовця , чи посаді прирівняної до державної служби не працював. У 1994 році працював в міськвиконкомі, але працювати на державній службі не мав права.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 права на призначення пенсії як державному службовцю не мав, а отримував щомісячне грошове утримання. У цьому випадку діючим законодавством не передбачено призначення грошового утримання у разі втрати годувальника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 158-163 КАС України,  суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя                                                                                           Ю.О. Сорочан