УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/10734/16-ц Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.

Категорія 47 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,                

суддів:                                                             Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №296/10734/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,  про скасування рішень, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира, ухвалене 06 грудня 2018 року суддею Рожковою О.С. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 11 грудня 2018 року,

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, у якій, з урахуванням заяви від 09.10.2018 (а.с.97 т.2),  просив: скасувати рішення комісії по земельним спорам Житомирської міської ради від 25.06.2007 (протокол №8), від 06.12.2007 (протокол № 18) про затвердження порядку користування земельною ділянкою по вул. Б.Тена № 63 у м.Житомирі; скасувати рішення Житомирської міської ради 22 сесії 5 скликання від 06.02.2008 №553 про безоплатну передачу  у власність земельної ділянки 0,0193 га ОСОБА_2; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150697, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку по вул. Б. Тена, 63 в м. Житомирі; зобов’язати ОСОБА_2 повернути незаконно зайняті нею 0,0062 га земельної ділянки, що обмежує його право  користування і технічного обслуговування будинку та відновити стан, який існував до порушення, не чинити перешкоди в користуванні, знести самовільно встановлену огорожу; стягнути з відповідачів на  його користь понесені витрати по сплаті судового збору та правової допомоги у розмірі 1717 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторонам у справі та іншим співвласникам на праві спільної часткової власності належить жилий будинок №63 по вул. Б.Тена у м. Житомирі. За вказаним будинком закріплена земельна ділянка розміром 0,602 га, з якої йому на праві користування належить 204/800 ід.ч., що відповідає частці у праві власності на будинок, а ОСОБА_2 - 32/100 ід.ч. 22.03.2007 між співвласниками даного будинковолодіння без його згоди та відома укладена угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, за умовами якої ОСОБА_2 виділено 0,0193 га. В подальшому на підставі даної угоди, яка по своїй суті є нікчемною, видані оспорені ним рішення та видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на землю, чим порушені його права як землекористувача.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення комісії по земельних спорах Житомирської міської ради від 25.06.2007 (протокол № 8) та від 06.12.2007 (протокол № 18) в частині безоплатної передачі у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,0193 га по вул. Б. Тена, 63 в м. Житомирі. Скасовано рішення Житомирської міської ради 22 сесії 5 скликання від 06.02.2008 №553 про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам м.Житомира в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,0193 га по вул. Б. Тена, 63 в м. Житомирі для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №150697, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку по вул. Б. Тена, 63 в м. Житомирі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 

Додатковим рішенням цього ж суду від 21 лютого 2019 року доповнено резолютивну частину вищевказаного рішення абзацом наступного змісту: «Стягнути з Житомирської міської ради, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 275,60 грн витрат по сплаті судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на  неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному  обсязі.

На  думку заявника, суд скасував неіснуючі рішення  комісії по земельних спорах від 25.06.2007 та від 06.12.2007 щодо безоплатної передачі їй у власність земельної ділянки розміром 0,0193 га по вул. Б.Тена, 63 у м. Житомирі,  оскільки зі змісту даних рішень вбачається, що комісією у межах своєї компетенції  розглядалися питання встановлення порядку користування земельною ділянкою, а не безоплатної передачі її у приватну власність. Також вважає безпідставним, таким, що не відповідає обставинам справи, висновок суду про те, що передачею їй у приватну власність спірної земельної ділянки порушені права ОСОБА_1, оскільки площа цієї земельної ділянки відповідає її частці у будинку 32/100 (0,0602х32/100=0,0193). Помилковим також вважає висновок суду про те, що вищевказаний будинок є багатоквартирним, оскільки його співвласники володіють відповідними частками, а не квартирами, а технічний паспорт виданий на садибний (індивідуальний) житловий будинок, а не на квартиру. Оскільки вимоги про визнання оспорюваного рішення міської ради не підлягали задоволенню, то вважає, що не було підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про скасування її державного акту. Крім того, судом безпідставно, без відповідного клопотання зі сторони позивача, поновлено йому строк звернення до суду з даним позовом та не застосовано сплив позовної давності до спірних правовідносин. Також, суд безпідставно прийняв до розгляду заяву позивача, зважаючи на несплату ним судового збору відповідно до кількості позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5, апеляційну скаргу підтримали, ОСОБА_1 – не визнав, посилаючись на її безпідставність.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ОСОБА_6 Держгеокадастру) апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на обставини наведені у відзиві на апеляційну скаргу, та, посилаючись на технічну описку у прохальній частині відзиву, просив задовільнити апеляційну скаргу. Крім цього зазначив, що спірні правовідносини не стосуються прав і обов’язків ОСОБА_6 Держгеокадастру, позовні вимоги не містять жодних посилань на порушення прав позивача ОСОБА_6 Держгеокадастру.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з’явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

За змістом п. 21 Постанови  Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7, виходячи  з  того,  що  порядок   користування   спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий  будинок,  господарські  будівлі  та  споруди, визначається  насамперед їхньою  угодою залежно від розміру їхніх часток у   спільній   власності  на  будинок,  суд  відповідно  до статті  88  ЗК  бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів  як  між  ними  самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали  відповідну  частку  в спільній власності на землю або на жилий  будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило  стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може  не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось  зі  співвласників,  позбавляє  його  можливості  належно користуватися своєю частиною будинку,  фактично  виключає  його  з числа   користувачів   спільної   земельної   ділянки,  суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1, відповідачеві ОСОБА_2 та іншим співвласникам, які змінювалися протягом тривалого періоду, на праві спільної часткової власності належить жилий будинок по вул.Б. Тена, 63 у м. Житомирі. Жилий будинок в натурі між співвласниками не ділився.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 набула право власності на 43/100 жилого будинку згідно договору дарування від 23.07.2004, укладеним із ОСОБА_7 (а.с. 48 т.1). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на майно така ж частка у праві власності на будинок належить їй на час ухвалення рішення судом. ОСОБА_1 згідно даного витягу є власником 171/800 частин будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 18.01.1987.  Співвласниками 57/200 та 57/800 частин будинку за договорами дарування з 20.04.2007 та з 17.06.2009 є треті особи у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно.

Крім того, 22.03.2007 між співвласниками вказаного домоволодіння, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладена угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Житомир,  Б.Тена, 63 (а.с. 30 т.2). Проте, ОСОБА_1, як співвласник, у її укладенні участі не приймав, угоду не підписував.

За змістом цієї угоди, відповідачці ОСОБА_2 виділено 0,0193 га відповідно до її 32/100 ід.ч. у будинку із загальної площі земельної ділянки 0,0602 га.  Вказана угода, крім вищевказаних співвласників, була підписана працівниками відділу земельних ресурсів міськради.

Під час укладення угоди про порядок користування земельною ділянкою була використана довідка БТІ від 25.01.2007, згідно якої  співвласниками будинку були: ОСОБА_2 – 32/100 ід.ч., ОСОБА_1 – 204/800 ід.ч., ОСОБА_9 – 68/800 ід.ч., ОСОБА_8 – 68/200 ід.ч.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про затвердження порядку користування земельною ділянкою за адресою: м. Житомир,  Б.Тена, 63 у зв’язку із незгодою співвласника ОСОБА_1, рішенням комісії по земельним спорам Житомирської міської ради від 25.06.2007 (протокол № 8) рекомендовано затвердити порядок користування земельною ділянкою за адресою: м. Житомир,  Б.Тена, 63 згідно ідеальних часток в будинковолодінні (а.с. 67 т. 1, а.с. 29 т.2). Рішенням комісії від 06.12.2007 (протокол № 18) рішення від 25.06.2007 (протокол № 8)  залишено в силі (а.с.88-89 т. 1).

Як вбачається із технічної документації, яка виготовлялась за замовленням ОСОБА_2, за  будинком по вул.Б.Тена, 63 у м. Житомирі  закріплена  земельна ділянка розміром 0,0602 га. У протоколі погодження меж земельної ділянки від 13.03.2007 за адресою: м. Житомир,  Б.Тена, 63, ОСОБА_1 як суміжний землекористувач не зазначений (а.с. 59-70  т.1).

Рішенням 22 сесії 5 скликання Житомирської міськради від 06.02.2008  № 553 ОСОБА_2 надано  безоплатно у власність 0,0193 га земельної ділянки за вищевказаною адресою (а.с. 11-12 т.2).

На підставі зазначеного рішення міської ради ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0193 га по вул. Б.Тена, 63 у м. Житомирі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.87 т. 1).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, зокрема про скасування рішень комісії по земельним спорам, рішення міської ради в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та скасування її державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із відсутності згоди ОСОБА_1 на укладання запропонованого іншими співвласниками порядку користування спільною земельною ділянкою та порушень вимог закону при оформленні права власності на земельну ділянку ОСОБА_2

Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи ОСОБА_2 про безпідставність висновку суду про те, що передачею у приватну власність спірної земельної ділянки порушені права ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі №6-841цс16, згідно частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Відтак, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п’ята статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою,  погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

В суді апеляційної інстанції встановлено, і вказані обставини не заперечувались сторонами, що спір про порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_1 і попередніми співвласниками будинку існував з 1997 року, проте рішення, яке б набуло законної сили, про встановлення такого порядку не існує.

Матеріали справи не місять відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про засідання комісії по земельним спорам, якими затверджений порядок користування спірною земельною ділянкою, його  підпис в угоді про порядок користування земельною ділянкою відсутній.

Таким чином, оскаржувані рішення прийняті з порушенням  вимог законодавства, оскільки передаючи у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку не було враховано, що для такої передачі необхідне погодження всіх співвласників, зокрема ОСОБА_1, так як спірна земельна ділянка перебуває у їх спільному користуванні, а в протоколі погодження меж земельної ділянки від 13.03.2007  підпис ОСОБА_1 як землекористувача  спільної земельної ділянки також відсутній.  

Отже, оскільки при передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки не було погоджено із ОСОБА_1 порядок користування спільною земельною ділянкою та не було враховано порядок, який склався між співвласниками будинку, доводи апеляційної скарги про те, що оспорювана угода та послідуючі рішення Житомирської міської ради з цього приводу не порушують права ОСОБА_1 на користування належною йому часткою земельної ділянки  є безпідставними.

Також, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства із вимогами до ОСОБА_2 про скасування рішення міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку ще у 2008 році. Проте, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04.09.2008 провадження у адміністративній справі закрито з тих підстав, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 13 т.1).  Ухвалою цього ж суду від 21.05.2010 за аналогічним позовом було закрито провадження, у зв’язку із тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, роз’яснено ОСОБА_1 право звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства (а.с.14 т. 1). В подальшому, постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 14.08.2014  спір вирішений в порядку адміністративного судочинства, скасовані вищевказані рішення комісії по земельних спорах та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 Проте, таке судове рішення ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 було скасовано, а провадження у справі закрито, оскільки справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, роз’яснено ОСОБА_1 право звернення до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. 26.12.2016  ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Тому, вищевказані обставини, на які посилався позивач, свідчать про те, що строк встановлений для звернення до суду з вказаним позовом ним не пропущений, а помилкове посилання суду на необхідність поновлення такого строку не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду

Помилкове посилання суду на ту обставину, що будинок є багатоквартирним, правильність висновків суду не спростовує.

Матеріали справи свідчать, що скасовані судом рішення комісії по земельним спорам стосувалися встановлення порядку користування земельною ділянкою. Натомість, помилкове посилання суду про скасування рішень земельної комісії про безоплатну передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки може бути усунуто шляхом виправлення описки у судовому рішенні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність ухваленого рішення не впливають.

Рішення суду у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду у оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 19 квітня 2019 року.