22-ц/804/781/19

                                                                                237/4652/17

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року                                                                                                                    м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 237/4652/17

Номер провадження 22-ц/804/781/19

Донецький апеляційний суд у складі суддів: Ткаченко Т.Б. (суддя–доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2,

секретар – Герасимова Г.Є.,

сторони

позивач      - ОСОБА_3

відповідач  - ОСОБА_4,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну  скаргу ОСОБА_3 

на рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 06 грудня 2018 року, у складі судді Медведського М.Д.,  повний текст рішення виготовлений 17 грудня 2018 року,

та  апеляційну скаргу  представника ОСОБА_3 -  ОСОБА_5,

на рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 06 грудня 2018 року

та додаткове рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2019 року, у складі судді Медведського М.Д.,

у справі за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої діє представник  ОСОБА_6,

до ОСОБА_4,

третя особа: ОСОБА_7

про розірвання спадкового договору, зобов’язання повернути оригінали правовстановлюючих документів  та зняття заборони на нерухоме майно,

                                                        В с т а н о в и в:

            В листопаді 2017 року  ОСОБА_3, в інтересах якої діє представник  ОСОБА_6, звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_4, в якому просила розірвати спадковий договір укладений між нею та ОСОБА_4 23 грудня 2008 року, за номером в реєстрі  2279, зобов’язати відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, зняти заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження № 10147910, зареєстровану 17 серпня 2010 року  реєстратором державної нотаріальної контори.

             В мотивування позову  позивач зазначає, що 23 грудня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали спадковий договір, за умовами якого остання зобов’язувалась виконувати передбачені в договорі розпорядження ОСОБА_3 і в разі її смерті набуває право власності на належне позивачу майно: квартиру АДРЕСА_1. Пунктом 12 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. В пункті 15 договору визначено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу цей договір може бути розірваний у судовому порядку. Пунктом 18 спадкового договору визначено ОСОБА_8 здійснювати контроль за виконанням набувачем обов’язків після смерті відчужувача, що не було відомо позивачу.

             Позивач ОСОБА_3 неодноразово зверталась до суду із заявою про розірвання спадкового договору, але позови залишено без розгляду,  з чого вбачається, що не лише усно, а письмово про намір позивача розірвати договір відповідачу відомо.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує пункт 5 договору, а саме: сплачувати у встановлені строки комунальні платежі по квартирі, а також вартість послуг за користування електроенергією; забезпечувати відчужувача згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами у разі необхідності; проводити поточний ремонт у квартирі; при необхідності виконувати обов’язки доглядальниці або оплачувати послуги доглядальниці.

Розірвати спадковий договір в добровільному порядку відповідач відмовляється.

Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 06 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду  від 12 березня 2019 року позов про зобов’язання відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів  виданих на ім’я ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов’язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 технічний паспорт станом на 26 листопада 2008 року на квартиру АДРЕСА_2.

У задоволенні позовної вимоги про зняття заборони на  нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження №10147910 зареєстровану 17 серпня 2010 року за № 10147910 реєстратором державної нотаріальної контори, відмовлено.

З рішенням суду не погодилася позивач, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом  обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність  висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права,  просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нею заявлялися вимоги про розірвання спадкового договору, про зобов’язання відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів, виданих на ім’я позивача, та зняти заборону на нерухоме майно  зареєстровану реєстратором державної нотаріальної контори. Суд в резолютивній частині зазначив  про те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. При цьому суд не дослідив інші позовні вимоги, а в мотивувальній частині зазначив, що інших вимог окрім  розірвання спадкового договору немає.

Суд дійшов неправильного висновку про те, що для виконання визначених у п.5 Договору дій необхідно було розпорядження ОСОБА_3, оскільки в  цьому пункті передбачені всі дії які не виконувалися відповідачем  та є зобов’язаннями.

Пунктом 5   Договору передбачені дії, які набувач-відповідач зобов’язується виконати. Тобто всі дії, які не виконувалися відповідачем є зобов’язаннями, передбаченими умовами договору, а не розпорядженнями, якими на  думку ОСОБА_4  та суду, повинні бути вказівки ОСОБА_3

З приводу виконання відповідачем зобов’язань позивач зазначає, що в матеріалах справи є підтвердження того, що  відповідач  зацікавилась майновим станом ОСОБА_3 лише після 2017 року, коли було відкрито провадження за даною позовною заявою, про що свідчать квитанції надані відповідачем до матеріалів справи.

Суд прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_9, яка працює на посаді молодшої медичної сестри, про те, що начебто вона може підтвердити здійснення допомоги  ОСОБА_4 після інсульту ОСОБА_3, при цьому не звернув уваги на те, що  надання або передання   ОСОБА_4 листка з рекомендаціями лікаря не входить до її обов’язків, при цьому свідок лікар  ОСОБА_10 пояснив, що призначення отримують медичні сестри, а не молодші медичні сестри.

            Суд не звернув уваги, що зобов’язання покладені на ОСОБА_4  фактично виконуються ОСОБА_11, про що свідчить довідка, надана  Територіальним центром соціального обслуговування та надання соціальних послуг Мар’їнського району  Донецької області № 5 від 12 лютого 2018 року, а з довідок наданих Курахівською міською лікарнею вбачається, що ОСОБА_3 потребує сторонньої допомоги.

            ОСОБА_4 здійснює негативний  впив на психоемоційний стан ОСОБА_3, оскільки наслідком спілкування були виклики швидкої допомоги та звернення до сімейного лікаря.

             Суд не взяв до уваги, що між сторонами   існують неприязні стосунки, та позивач зверталася до органів поліції внаслідок   агресивної поведінки відповідача.

             Відповідач здійснила протиправні дії, уклав договір на електропостачання від імені ОСОБА_3  без згоди останньої, шляхом надання паспорту позивача, який вона вважала викраденим. ОСОБА_3 жодного разу не  надавала довіреностей для того, щоб  ОСОБА_4 діяла в її інтересах та від її імені укладала договори.

              Відповідач  «за сімейними обставинами»  регулярно та на тривалий час від’їжджала  до Хмельницької області та про необхідність вказаних поїздок позивач не повідомлялася під час укладення договору, При цьому виконання зобов’язань та розпоряджень неможливо під час перебування на великій відстані, бо всі зобов’язання потребують особистої присутності ОСОБА_4

             Суд не дослідив належним чином додатки надані позивачем, не надав оцінку поясненням ОСОБА_3, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12

               Не погоджуючись з додатковим рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2019 року, та посилаючись на: неповне з’ясування судом  обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд  вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3, в інтересах якої діє  її представник ОСОБА_5, просить скасувати рішення суду та додаткове рішення, та ухвалити  нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме розірвати спадковий договір, укладений 23 грудня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 2279, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зобов’язати відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів, виданих на ім’я  ОСОБА_3; зняти заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження № 10147910, зареєстровану 17 серпня 2010 року за № 10147910 реєстратором державної нотаріальної контори.

             В мотивування апеляційної скарги посилається на те, що суд постановив рішення, лише взявши до уваги свідчення ОСОБА_4, зі слів якої правовстановлюючи документи знаходяться у ОСОБА_8. Однак, остання  навіть не надавала пояснень з приводу місцезнаходження правовстановлюючих документів.

            Технічний паспорт БТІ – це документ, який має довідкову інформацію про фактичний стан  нерухомості, а саме: про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, технічних характеристик покрівлі та фундаменту. Паспорт БТІ не є правовстановлюючим  документом.

Відповідно до положень ст. 360 ЦПК України, ОСОБА_4 направила до суду відзив на апеляційну скаргу на рішення суду, в якому зазначила, що як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі не наведено жодного факту та обгрунтування невиконання нею умов договору. Ніяких питань до 2015 року з приводу виконання умов договору не виникало, доки деякі особи не забажали привласнити квартиру. Між сторонами були добрі і дружні стосунки. ОСОБА_3 до суду жодного разу не з’явилась, всі документи підписує під впливом  сторонніх осіб.

Судом першої інстанції проведено повне та об’єктивне дослідження всіх наданих  сторонами доказів та прийняте законне  та обгрунтоване рішення.

Дослідженими в судовому засіданні документами, показами  свідків, встановлено, що нею у повному обсязі виконуються взяті за договором зобов’язання, незважаючи  на перешкоди «Відчужувача», які також встановлені в судовому засіданні.

ОСОБА_3 жодного разу не зверталась до неї за допомогою: купівлі ліків, надання послуг  доглядальниці, супроводу до лікарні і це нічим не спростовано.

Судом встановлено, що на теперешній час по всім видам комунальних платежів існує переплата, пов’язане це тим, що останні кілька років я сплачую всі комунальні платежі орієнтовно, враховуючи обсяг спожитих послуг, квитанції необхідні для сплати послуг ОСОБА_3 не надає, що не заперечує її представник. Доказами сплати комунальних платежів є квитанції на оплату, досліджені судом.

Згідно довідки лікувального закладу та поясненням представника позивача, ОСОБА_3 взагалі не призначались ліки за рецептами, однак судом встановлено, що відповідач, незважаючи на відсутність рецептів, надає позивачу допомогу в придбанні ліків. Стороною позивача не подано до суду рецептів, які б не були забезпечені ОСОБА_4 лікарськими засобами.

Судом вірно встановлено безпідставними доводи позивача про невиконання обов’язку ОСОБА_4  щодо проведення поточного ремонту, оскільки заміна віконних блоків, встановлення  газозабезпечувального обладнання в квартирі відчужувача, є капітальним ремонтом.

Позивач жодного разу не просила доглядати за нею, або оплачувати  послуги доглядальниці.

Крім того, судом встановлено, та враховано в рішенні, що з березня 2015 року  ОСОБА_3 всіляко уникала відповідача, була обізнана  про направлення відповідачем поштових переказів, однак умисно їх не отримувала, що свідчить  про намір позивача на розірвання спадкового договору.

Доводів відносно невірного розуміння змісту спадкового договору сторонами не заявлялось, відтак суд оцінив  спадковий договір  згідно підписаного тексту, не виходячи за межі його змісту, виключно в межах вимоги про розірвання  Спадкового договору, оскільки обставина невірного розуміння змісту спадкового  договору не може бути підставою для  розірвання спадкового договору в порядку ст. ст. 631, 1308 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення, ОСОБА_4 зазначила, що при укладенні спадкового договору нотаріусом їй вручено  технічний паспорт на квартиру станом на 26 листопада 2008 року, який зберігається у відповідача до цього часу.  Свідоцтво про право власності на житло, видане 28 серпня 1997 року органом приватизації ВКП «Кураховекомуненерго» вручено  ОСОБА_8, яка відповідно до умов спадкового договору, у разі смерті «Відчужувача»   зобов’язана подати державному нотаріусу зазначене свідоцтво.

Позивачем не подано належних, допустимих та переконливих доказів, що відповідач  заволоділа свідоцтвом про право власності на житло, виданим 28 серпня 1997 року органом приватизації ВКП «Кураховекомуненерго», а твердження представника позивача про пред’явлення  такого документу відповідачем при здійсненні  певних дій від імені позивача є припущенням, що не може бути покладено в основу судового рішення.

Позовні вимоги про повернення паспорту громадянина України на ім’я позивача суду першої інстанції не заявлялись, а суд, відповідно до положень ч.2 ст. 264 ЦПК України, не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, та третьої особи ОСОБА_7,  які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. Позивач ОСОБА_3 повідомлена через свого представника  та  судовою повісткою - повідомленням (т.4 а.с. 158, 160, 161,  164, 165, 166). ОСОБА_7 повідомлена телефонограмою, про що мається запис в книзі телефонограм апеляційного суду за №  964 (т.4 а.с.164, 165, 167).

             В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3  - ОСОБА_6, ОСОБА_5 надали пояснення аналогічні доводам апеляційних скарг на рішення суду та на додаткове рішення суду.

               Відповідач ОСОБА_4 та її представник  ОСОБА_13 в апеляційному суді надали пояснення тотожні доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу позивача на рішення суду  та у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення.

              Третя особа ОСОБА_7, будучі допитаною в апеляційному суді в якості свідка, пояснила, що під час укладення сторонами  спадкового договору, їй нотаріусом свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_3 не вручалось. Чи передавалось зазначене свідоцтво відповідачу ОСОБА_4 вона не бачила і з цього приводу нічого повідомити не може.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників  позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_6, ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційних скарг, просили рішення суду та додаткове рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 у повному обсязі, заперечення  відповідача та її представника ОСОБА_13, які просили апеляційні скарги на рішення суду та на додаткове рішення суду відхилити, рішення суду та додаткове рішення суду  залишити без змін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарга на рішення суду про відмову у задоволенні позову про розірвання спадкового договору залишити без змін, а додаткове рішення суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Згідно  положень ч.1, ч.2, ч.5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

  Рішення суду про відмову у задоволенні позову про розірвання спадкового договору відповідає зазначеним вимогам, а додаткове рішення відповідає положенням ст.263 ЦПК України частково.

  Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 23 грудня 2008 року між ОСОБА_3 («Відчужувач») та ОСОБА_4 («Набувач») було укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за № 2279 (далі - Спадковий договір).

Згідно п. 1 Спадкового договору за цим договором «Набувач» зобов’язується виконувати передбачені в цьому договору розпорядження «Відчужувача» і в разі його смерті набуває право власності на належне «Відчужувачу» майно: квартиру номер тридцять шість у будинку номер тридцять по вулиці Лермонтова у місті Курахове Мар’їнського району Донецької області, яка складається з однієї житлової кімнати, житлової площі 17,3 кв.м., загальної площі 30,9 кв.м.

Згідно п. 5 Спадкового договору за життя «Відчужувача» «Набувач» за цим договором зобов’язується виконувати такі дії: - Сплачувати у встановлені строки комунальні платежі по квартирі, а також вартість послуг з користування електроенергією; -Забезпечувати «Відчужувача» згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами у разі необхідності; -Проводити поточний ремонт у квартирі; -При необхідності (за її проханням) виконувати обов’язки доглядальниці або оплачувати послуги доглядальниці.

Згідно п. 18 Спадкового договору цей договір укладається з призначенням особи ОСОБА_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Далі «Призначена особа») за її згодою, яка буде здійснювати контроль за виконанням «Набувачем» обов’язків по договору після смерті «Відчужувача». У разі смерті «Відчужувача» ОСОБА_8 зобов’язана подати державному нотаріусу Курахівської держнотконтори оригінал свідоцтва про право власності на житло, виданого 28 серпня 1997 року органом приватизації ВКП «Кураховекомуненерго», яке зазначене у п. 2 цього договору.

17 лютого 2015 року позивач була госпіталізована до Курахівської міської лікарні з діагнозом гострий ішемічний інсульт та перебувала на стаціонарному лікуванні з 17 лютого 2015 до 03 березня 2015 року, що підтверджується копією медичного епікризу № 700, листом Курахівської міської лікарні від 03.04.2018 року № 232/02-02, згідно якого після лікування хвора залишила відділення самостійно, рекомендовано спостереження у сімейного лікаря.

Судом також встановлено, що під час госпіталізації ОСОБА_3 ОСОБА_4 забезпечувала ОСОБА_3 ліками та відвідувала з певною періодичністю, а з березня 2015 року ОСОБА_3 всіляко уникала ОСОБА_4 та відмовлялась від допомоги останньої.

Крім цього судом встановлено, що відповідач порушила обов’язок в частині сплати платежів за електроенергію у період з лютого 2015 року до серпня 2016 року, оскільки не здійснювала оплату відповідних комунальних платежів. При цьому судом встановлено, що саме ОСОБА_3  не надавала ОСОБА_4 відповідні квитанції з березня 2015 року, що створювало перешкоди у виконанні  такого обов’язку останній, оскільки до березня 2015 року ОСОБА_3 надавала такі квитанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3  про розірвання спадкового договору, суд  виходив з того, що  позивач обгрунтував свої вимоги про розірвання  спадкового договору  саме на підставі ст. 1308 ЦК України та посилання на невиконання відповідачем розпоряджень ОСОБА_3 Доводів відносно невірного розуміння змісту спадкового договору сторонами не заявлялось. Відтак, суд, в межах заявлених позивачем вимог, розглядав та оцінював спадковий договір, згідно підписаного тексту, не виходячи  за межі його змісту, виключно в межах вимоги про розірвання  спадкового договору, оскільки інших вимог, окрім розірвання спадкового договору, позивачем не заявлялось.

Суд дійшов висновку, що підстави для розірвання спадкового договору  на підставі ст.1308 ЦК України, у зв’язку з невиконанням відповідачем розпоряджень позивача  відсутні, оскільки саме ОСОБА_3 з березня 2015 року, маючи намір на розірвання спадкового договору, уникала спілкування з ОСОБА_4 Суду не надано доказів, що позивач надала відповідачу розпорядження, які залишились невиконаними. Так само не доведені обставини, що свідчать про неможливість відповідачем  виконувати такі розпорядження в майбутньому.

Встановлені судом порушення з боку відповідача стосовно своєчасності оплати окремих комунальних платежів не можуть бути  підставою для розірвання спадкового договору, оскільки саме відмова позивача у наданні відповідних квитанцій сприяла цьому порушенню. Спроби відповідача виконати такий обов’язок шляхом поштових переказів  грошових коштів,  позивачем  умисно не приймались внаслідок неприязних особистих стосунків з відповідачем. Відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не була позбавлена  в значній мірі того, на що  розраховувала при укладенні оспорюваного спадкового договору.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

           Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

           Згідно з частиною першою статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його  розпоряджень.

            За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            Частиною першої статі 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

23 грудня 2008 року між ОСОБА_3 («Відчужувач») та ОСОБА_4 («Набувач») було укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2279 (далі - Спадковий договір) (т.1 а.с. 9 – 11).

Згідно п.1 Спадкового договору передбачено, що «Набувач» зобов’язується виконувати передбачені в цьому договорі розпорядження  «Відчужувача» і в разі його смерті  набуває право власності на належне «Відчужувачу» майно: квартиру АДРЕСА_2, яка складається з однієї житлової кімнати, житлової площі 17,3 кв.м., загальної площі 30,9 кв.м.

Пунктом 5 Спадкового договору  передбачено, що за життя «Відчужувача» «Набувач» за цим договором зобов’язується виконувати такі дії: - Сплачувати у встановлені строки комунальні платежі по квартирі, а також вартість послуг з користування електроенергією; -Забезпечувати «Відчужувача» згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами у разі необхідності; - Проводити поточний ремонт у квартирі; - При необхідності (за її проханням) виконувати обов’язки доглядальниці або оплачувати послуги доглядальниці.

            Обсяг обов'язків, покладених на набувача, визначених пунктом 5 вказаного договору є вичерпним, оскільки будь-яких інших обов'язків умовами договору не передбачено та сторони в іншій формі їх між собою не узгоджували.

            Пунктом 10 цього договору сторони підтвердили, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки,  правочин спрямований на реальне  настання правових наслідків, відповідає їх внутрішній волі, а також те, що договір не носить характеру  фіктивного чи удаваного правочину і не є правочином, що вчиняється  відчужувачем під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

            У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим договором  сторони несуть відповідальність, передбачену  чинним законодавством. Зміна умов договору або його розірвання допускається лише за згодою сторін (п.12,  п.13 Спадкового договору).

             Пунктом 15. Спадкового договору передбачено, що у разі невиконання «Набувачем» розпоряджень «Відчужувача» на його вимогу  цей договір може бути розірваний в судовому порядку.

            Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

              За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

            Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

            Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

            За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

            Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань  та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

              Звертаючись до суду, як на підставу заявлених нею позовних вимог, ОСОБА_3 посилалась на те, що ОСОБА_4 у порушення пункту 5 договору не приймає участі  у її  лікуванні. 17 лютого 2015 року позивач тяжко захворіла, діагноз – гострий ішемічний інсульт з супутньою хворобою  негоспітальна правостороння пневмонія. В травні 2016 року позивачеві  було проведено обстеження та операцію у медичному центрі «Ваш окуліст» в м. Покровськ. Також за станом здоров’я ОСОБА_3 потрібні лікувальні засоби та стороння допомога, але відповідач не забезпечує її лікувальними засобами.

             Оплату комунальних послуг та поточний  ремонт квартири позивач здійснює за власний рахунок. За час дії Спадкового договору в квартирі було замінено дерев’яні вікна на пластикові склопакети, здійснено підключення до мережі газопостачання (т.1 а.с.1-5).

              Разом з цим, ОСОБА_3 та її представники на підтвердження обґрунтувань  позову щодо невиконання відповідачем  розпоряджень позивача за спадковим договором, у відповідності до вимог ст.ст. 12, 76, 81 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів.

              Як встановлено судом, з часу укладення 23 грудня 2008 року  Спадкового договору до лютого 2015 року  у ОСОБА_3 не виникало будь – яких претензій з приводу виконання відповідачем умов цього договору.  Вона передавала останній квитанції на оплату комунальних послуг, які остання щомісячно оплачувала, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями квитанцій по оплаті комунальних послуг та за газопостачання (т. 1 а.с.71 - 81).

               У вказаний період, а саме у 2009 та  2012  роках, в належній позивачу квартирі  були замінені дерев’яні вікна на пластикові склопакети та здійснено підключення до мережі газопостачання, які виконані за рахунок ОСОБА_3 Крім того, у 2014 році у квартирі позивача проводився ремонт,   пов’язаний  з заміною батареї, унітазу, шпаклювання стін, заміною лінолеуму ( т.1 а.с.22, 24 - 27, 30 т.3 а.с.49, 50).

               Разом з тим, відповідно до Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд , затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 10 серпня 2004 року № 150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року за № 1046/9645, виконання зазначених робіт відноситься до капітального ремонту, обов’язків  виконання якого, відповідно до умов Спадкового договору, відповідач на себе не брала.

             Доказів надання  ОСОБА_15 розпоряджень з боку ОСОБА_3 на вчинення вказаних ремонтних робіт, газифікації квартири  або їх оплати, а також відмови відповідачем у  виконанні цих робіт, їх оплати, матеріали справи не містять.

             Більш того, в матеріалах справи містяться відомості щодо неодноразове  перерахування відповідачем 1870,62 грн. позивачу ОСОБА_3 за здійснений останньою платіж за газифікацію квартири (т. 1 а.с.145, т.2 а.с.104, 143).

            Вказаний платіж, відповідно до пояснень відповідача, вона здійснила після надання позивачем до матеріалів справи  платіжної квитанції на вказану суму, оскільки до цього часу ОСОБА_3 з проханням або вимогою провести оплату за вказані послуги до неї не зверталась, квитанцію для оплати не надавала.

            Зазначені пояснення відповідача  матеріалами справи не спростовані.

              Безпідставні і доводи апеляційної скарги щодо незабезпечення відповідачем лікувальними засобами позивача, під час  госпіталізації  останньої у період з 17 лютого по 03 березня 2015 року, враховуючи наступне.

              Матеріалами справи підтверджується, що ліками ОСОБА_3  частково було забезпечено  лікувальним закладом, та частково придбавались відповідачем, про що містяться доказі в матеріалах справи (т.1 а.с.128 -130, т.2 а.с. 31, 206 -208), а також було підтверджено  свідками ОСОБА_16, ОСОБА_9, які є працівниками лікарні. З наданих відповідачем до матеріалів справи  касових чеків вбачається, що окрім ліків, ОСОБА_4 для лікування позивача придбавала медичні інструменти та предмети гігієни.

               Апеляційний суд відхиляє, як безпідставні  доводи апеляційної скарги, що до повноважень ОСОБА_9, яка працювала молодшою медичною сестрою, не входило надання ОСОБА_4 рекомендацій лікаря щодо придбання медичних препаратів, оскільки матеріалами справи підтверджено, що остання їх купувала, а ким були передані відповідачу листи призначення лікаря, великого значення не має.

               Доказів того, що відповідачем не були забезпечені будь-які рецепти або призначення лікарів, позивачем та її представниками не надано.

                Апеляційний суд не погоджується з доводами представників позивача в тій частині, що на медичні препарати, які були показані ОСОБА_3, не передбачено виписування рецептів, оскільки умовами Спадкового договору передбачений обов’язок ОСОБА_4  забезпечити позивача  належними лікувальними засобами згідно з рецептами лікарів, та змін, відповідно до пунктів 13, 14 Спадкового договору щодо вказаного зобов’язання, не вносилося.

                 Безпідставні і доводи позивача та її представників щодо невиконання відповідачем обов’язку доглядальниці або оплатити  цих послуг.

                 В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 не могла постійно знаходитися біля позивача під час знаходження останньої в лікарні в період з 17 лютого по 03 березня 2015 року внаслідок сімейних обставин, оскільки у відповідача чоловік мав онкологічне захворювання, але нею передано ОСОБА_17, яка здійснювала догляд за  ОСОБА_3  800 грн., а після виписки  останньої з лікарні вдруге за вказані послуги передано 800 грн.

                 Зазначені обставини підтвердила в суді свідок ОСОБА_17 та не заперечували представники позивача.

                Після виписки ОСОБА_3 з лікарні, з метою здійснення за нею догляду, відповідачем було запропоновано позивачу переїхати за місцем проживання останньої,  де мались належні умови для проживання, оскільки   квартира відповідача складається з трьох ізольованих кімнат, в яких вона на той момент проживала разом з чоловіком (т.1 а.с.159).

               В ході розгляду справи також було встановлено, що позивач всіляко уникала зустріч з відповідачем, відмовилась відкривати відповідачу двері,  отримувати від неї грошові кошти,  принесені останньою продукти харчування, передавати їй квитанції на сплату комунальних послуг.

               Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 в односторонньому порядку відмовилась  від виконання Спадкового договору, що не передбачено умовами вказаного договору, оскільки перестала  надавати ОСОБА_4 розпорядження, чим створила перешкоди  відповідачу у виконанні зобов’язань, передбачених цим договором.

               Про намір ОСОБА_3 у березні 2015 року розірвати   Спадковий договір із ОСОБА_4 підтвердила в суді свідок ОСОБА_17 Зазначені обставини підтвердила і свідок ОСОБА_9, яка була присутня при розмові між позивачем та відповідачем у травні 2017 року.

                Разом з тим, відповідач,  починаючи з березня 2015 року, незважаючи на відсутність квитанцій, приймала міри для отримання відомостей  щодо розміру комунальних послуг, пов’язаних зі сплатою за централізоване опалення, гаряче та холодне водопостачання,  водовідведення, квартплати, вивезення  твердих побутових відходів та за газопостачання та проводила оплату цих послуг (т.1 а.с.85-110, 119-126, 132 – 135, т.2 а.с.102, 103, 107- 109, 141, 146 – 148).

                Зазначені обставини  не заперечувалось представниками позивача в суді.

                Як встановлено судом, позивач  порушила обов’язок  в частині здійснення платежів за електроенергію з лютого 2015 року по серпень 2016 року, однак  це було пов’язано з тим, що оплата за спожиту електроенергію здійснюється за показниками лічильника, доступу до якого відповідач не мала, та ОСОБА_3 не надавала їй квитанції.

                Отже, ОСОБА_4 у зазначений період не мала можливості виконувати обов’язок по сплаті за електроенергію з об’єктивних причин та створення саме позивачем перешкод для виконання відповідачем умов Спадкового договору.

                Однак з серпня 2016 року відповідач сплачувала  приблизні суми грошовими переказами на рахунок позивача.

                 Матеріалами  справи підтверджується, що на час розгляду справи судом на особових рахунках ОСОБА_3 по квартплаті, комунальних послуг, за електроенергію та газопостачання мається переплата, яка відбулась внаслідок оплати  цих послуг з березня 2015 року  одночасно позивачем так і відповідачем.

              Апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач потребувала  стороннього догляду, але цей обов’язок не був виконаний відповідачем, враховуючи наступне.

             Як зазначалось вище, відповідачем у лютому та березні 2015 року здійснено оплату за послуги доглядальниці.

  Відповідно до медичного висновку (т.2 а.с.121, т.3 а.с.26), який не містить відомостей щодо дати його складання,  ОСОБА_3 має вади опорно-рухомого апарату та частково не здатна до самообслуговування.

             Враховуючи те, що форма такого висновку затверджена Наказом Міністерства соціальної політики № 762 від 14.07.2016 року, який набрав чинності 09 вересня 2016 року,  слід дійти висновку, що даний медичний висновок не міг існувати до 09 вересня 2016 року та не має стосунку до подій 2015 року.

    З лютого 2016 року ОСОБА_3 перебуває на обліку відділення спеціальної допомоги територіального центру соціального обслуговування та надання соціальних послуг Мар’їнського району Донецької області, що підтверджується  довідкою № 5 від 12 лютого 2018 року (т.2 а.с.122, т.3 а.с. 25).

    Поясненнями свідка ОСОБА_11, підтверджено, що   вона з літа 2016 року до теперішнього часу  здійснює побутову допомогу ОСОБА_3 щонайменше 2 рази на тиждень. За вказаний період ОСОБА_3 жодного разу не просила свідка ОСОБА_11 залучити ОСОБА_4 до виконання її розпоряджень з будь-якою метою.

    З огляду на наведене вище, апеляційний суд не може погодитися і з доводами апеляційної скарги   щодо  допущення відповідачем порушень виконання умов спадкового договору щодо здійснення догляду за позивачем, оскільки доказів про наявність відповідних розпоряджень від ОСОБА_3 стороною позивача суду не подано, а сама ОСОБА_3 з березня 2015 року уникає спілкування із ОСОБА_4

     З пояснень відповідача в суді встановлено, що після надання до матеріалів справи  представниками позивача відомостей  відносно понесення позивачем витрат на операцію ока, яка проведена ОСОБА_3 у 2016 році (т.1 а.с.17, 18, т.3 а.с.16), на придбання ходунків, тонометра для вимірювання тиску, на ремонт квартири,  на лікування, вона  неодноразово поштовими переказами перераховувала  позивачу грошові суми, в загальній сумі більше 40 тисяч грн., які повертались  у зв’язку з відмовою позивача у їх отриманні.

     Факти перерахування відповідачем зазначених коштів та не отримання їх позивачем не заперечували в суді представники  позивача, а також підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с. 136-139, 140, 142-145, 192,  т.2 а.с. 104-112, 143-154).

    Таким чином, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і апеляційним судом не встановлено підстав  для розірвання спадкового договору, відповідно до положень ст.1308 ЦК України у зв’язку з невиконанням  ОСОБА_4 розпоряджень позивача. Більш того, встановлено, що саме ОСОБА_3 з березня 2015 року, маючи намір на розірвання в односторонньому порядку  Спадкового договору, створювала перешкоди відповідачу для виконання  останньою  зобов’язань за цим договором.  Суду не було надано доказів, що ОСОБА_3 надавала ОСОБА_4 розпорядження, які  залишились невиконаними.

               Вирішуючи спір щодо розірвання спадкового договору, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263, 264 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині. Висновки суду в цій  частині судового рішення відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

             Доводи апеляційної скарги позивача та її представника ОСОБА_5 в частині  оскарження рішення суду про відмову у задоволенні позову про розірвання спадкового договору висновків суду не спростовують, на законність судового рішення в  цій частині не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.   

             Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

            Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися з додатковим рішенням суду в частині задоволення позову про зобов’язання  ОСОБА_15 повернути ОСОБА_3  технічний паспорт  станом на 26.11.2008 року на квартиру АДРЕСА_3.

            Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих  учасниками справи або витребуваних судом  у  передбачених цим  Кодексом випадках.

            Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_4  (т.1 а.с. 1-5) позивач, в інтересах якої діє її представник ОСОБА_6, зазначила  про те, що оригінал свідоцтва про право власності від 28 серпня 1997 року, з невідомих позивачеві  підстав, знаходиться у відповідача та просила зобов’язати  відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів виданих на ім’я ОСОБА_3

            Отже, вимог  щодо повернення відповідачем технічного паспорта на квартиру чи паспорта громадянина України, позов ОСОБА_3 не містить.

             Більш того, технічний паспорт на квартиру, який на підставі додаткового рішення суду, зобов’язано ОСОБА_4 повернути позивачу  не є правовстановлюючим документом, виданим на ім’я ОСОБА_3

             Статтею 27 Закону України  від 01 липня 2004 року № 1952 – ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  наведений перелік документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав, до якого  входить свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією.

             При цьому технічний паспорт на квартиру ( будинок) до зазначеного переліку не входить, та не є документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно.

             Отже,  оскільки судом ухвалено додаткове рішення в цій частині у порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, судове рішення про зобов’язання відповідача повернути технічний паспорт на квартиру підлягає скасуванню.

              Ухвалюючи рішення в частині позову ОСОБА_3 про зобов’язання повернути правовстановлюючі документи, видані на її ім’я, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_3 в цій частині, оскільки доказів того, що оригінал  свідоцтва про право власності від 28 серпня 1997 року  знаходиться у ОСОБА_4, матеріали справи не містять.

    За умовами  п. 18 Спадкового договору цей договір укладений з призначенням особи ОСОБА_7, за її згодою, яка буде здійснювати контроль за виконанням «Набувачем» обов’язків по договору після смерті «Відчужувача». У разі смерті «Відчужувача» ОСОБА_7 зобов’язана подати державному нотаріусу Курахівської держнотконтори оригінал свідоцтва про право власності на житло, виданого 28 серпня 1997 року органом приватизації ВКП «Кураховекомуненерго», яке зазначене у п. 2 цього договору.

              Відповідач в суді заперечувала про знаходження у неї зазначеного свідоцтва.

            Отже позивачем, та її представниками не доведено  знаходження вказаного свідоцтва у відповідача, та підстав для задоволення позову в цій частині, не вбачається.

            Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позову про розірвання спадкового договору,   суд дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову  про зняття заборони на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження № 10147910, зареєстрованої 17 серпня 2010 року  реєстратором державної нотаріальної контори.

             Апеляційний суд погоджується з додатковим рішенням в цій частині, оскільки не вбачає підстав для скасування заборони на нерухоме майно.

             У зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача та її представника на рішення  суду  підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду про відмову у задоволенні позову  ОСОБА_3  про розірвання спадкового договору - залишенню без змін.            Апеляційна скарга  представника позивача на додаткове рішення  суду підлягає частковому задоволенню, а  додаткове рішення су підлягає частковому скасуванню.

             Керуючись ст.ст.  367, 368, 374,  376,  381, 382 ЦПК України,  апеляційний суд,  

                                                       П о с т а н о в и в:

            Апеляційні скарги ОСОБА_3 та її  представника ОСОБА_5 на рішення  суду залишити без задоволення.

            Рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 06 грудня 2018 року про відмову у задоволенні позову  ОСОБА_3  про розірвання спадкового договору залишити без змін.

            Апеляційну скаргу  представника  ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на додаткове рішення  суду задовольнити частково.

            Додаткове рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2019 року в частині задоволення позову про зобов’язання  ОСОБА_15 повернути ОСОБА_3  технічний паспорт  станом на 26.11.2008 року на квартиру АДРЕСА_3 скасувати і у позові  про повернення оригіналів правовстановлюючих документів, виданих на ім’я ОСОБА_3, відмовити.

             В решті додаткове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 19 квітня 2019 року.

Судді:                     Т.Б.Ткаченко

                      ОСОБА_1

                                                                                                                                               ОСОБА_2