Судове рішення #7854616

КОПІЯ.

Справа № 5-9/2010 р.                          

                 

 

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

26 січня 2010 року                                        Шепетівський міськрайонний суд

                                                                                   Хмельницької області

в складі :

головуючої – судді Мазур Н.В.

при секретарі – Кармаш Н.В.

з участю прокурора – Янцеловського М.Ф.

розглянувши у виїздному відкритому судовому засіданні в Шепетівській виправній колонії № 98  заяву засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого до засудження заступником начальника Хмельницького міського товариства споживачів, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

про звільнення від покарання у зв’язку з закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності,

встановив:

       засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою посилаючись на те, що він відбуває покарання в ШВК № 98 за діяння, караність якого скасована ст.48 КК України 1960 року, чинного на час скоєння злочину і яка підлягає застосуванню на підставі п.11 ч.2 «Прикінцевих і Перехідних положень», так як норма ст. 49 КК України 2001 року нового закону погіршує становище. Тому, підлягає застосуванню закон зворотної дії в часі, який поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання законом (КК України 2001 року) чинності, і у тому числі, які відбувають покарання.

        З моменту переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (18.03.1998 року) до останнього судового рішення (ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 09.09.2008 р.), яка є датою набрання вироком законної сили на підставі ст.ст. 401, 402 КПК України, пройшло більше десяти років і підстав з 18.03.1998 року для його переривання чи зупинення не було. У зв’язку з цим, в порядку ст. 405-1 КПК України, на підставі ч.2 ст. 74 КК України, особа засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. А тому, просить в порядку ст. 405-1 КПК України на підставі ст. 74 КК України звільнити його від призначеного судом покарання за діяння, караність якого усунуто ч.4 ст. 48 КК України 1960 року у зв’язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності на час набрання вироком законної сили.

        Вислухавши у судовому засіданні доводи засудженого на підтримання даної заяви, пояснення представника ШВК № 98 та думку прокурора Янцеловського М.Ф., які заперечують проти її задоволення, оглянувши матеріали заяви, суд вважає, що слід відмовити у її задоволенні  з наступних підстав.

        Пунктом 11 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень КК України в редакції 2001 року передбачено, що правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 року щодо давності поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом’якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.

          Як встановлено в суді, вироком Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року, залишеним в силі в частині кваліфікації діянь ОСОБА_1 та покарання за них ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 9 вересня 2008 року, останнього засуджено за ст. 190 ч.4 КК України в редакції КК України 2001 року та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Як вбачається з мотивувальної части даного вироку, злочин засудженим, дійсно, вчинено у вересні 1994 року, тобто більше 10 років тому. Разом з тим, його дії були кваліфіковані не за ч.3 ст. 83 КК України у редакції 1960 року, а за ч.4 ст. 190 КК України у редакції 2001 року, оскільки санкція зазначеного закону суворіша від санкції ч.4 ст. 190 КК України в редакції 2001 року.

        Отже відповідно пункту 11 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень КК України в редакції 2001 року на ОСОБА_1 не поширюються правила давності, встановлені КК України в редакції 1960 року, оскільки він засуджений за більш м’яким законом – КК України в редакції 2001 року. А тому, на нього розповсюджуються правила ст. 49 КК України в редакції 2001 року.

         П.5 ч.1 ст. 49 КК України в редакції 2001 року передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло п’ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

         Як вбачається з матеріалів справи, вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1, набрав законної сили 9 вересня 2008 року, після перегляду його апеляційним судом Хмельницької області. З моменту скоєння злочину, а саме: з вересня 1994 року до набрання вироком законної сили – 09.09.2008 року не пройшло п’ятнадцять років, а отже строки притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не закінчились. А тому, суд не вбачає підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст. 74 КК України в редакції 2001 року.

        Отже, на підставі пункту 11 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень КК України в редакції 2001 року, ст. 49, 74 ч.5 КК України, керуючись ст. 405-1 КПК України, суд -

постановив:

    відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення від покарання у зв’язку з закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності.

       Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області протягом семи діб з дня її оголошення.

                           Суддя:            

 підпис

Копія вірна:

Голова Шепетівського міськрайсуду                                           ОСОБА_2

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація