22-ц/804/1240/19

                                                                                264/3506/17

Головуючий у 1-й інстанції Матвєєва Ю.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

                                 П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року  Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:     

головуючого                Попової С.А.,               

           суддів:                          Гаврилової Г.Л., Ткаченко Т.Б., 

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3

на додаткове рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя  Донецької області від 15 лютого 2019  року, ухваленого в складі судді Матвєєвої Ю.О., повний текст рішення складено 15 лютого 2019 року, по цивільній справі

за позовом ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5 

до  ОСОБА_6, ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання непрацездатної  матері,

                  В С Т А Н О В И В:

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області рішення від 07 грудня  2017 року стягнуто з ОСОБА_6 і ОСОБА_2 на користь і утримання їх непрацездатної матері - ОСОБА_4 аліменти у розмірі по 1/8 частки з усіх видів їх доходів щомісячно, починаючи утримання з 20.07.2017р., довічно; стягнуто в дохід держави судовий збір по 160грн. з кожного з відповідачів.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано частково в частині стягнення судового збору з ОСОБА_6.

В січні 2019 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою (т. 2 а.с. 127) про винесення додаткового рішення, яким просила доповнити другий та четвертий абзац резолютивної частини рішення від 07 грудня 2017 року вказівкою на гранично мінімальний розмір аліментів в  словах: «але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність».

Додатковим рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2019 року заяву ОСОБА_4 про винесення додаткового рішення задоволено. Доповнено абзаци другий та четвертий резолютивної частини рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2017 року ухваленого в цивільній справі № 2/264/2298/2017, 264/3506/17 за позовною заявою ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, що з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню аліменти на її утримання у розмірі по 1/8 частині з кожного, з усіх видів їх доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи утримання з 20.07.2017 року, довічно.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процессуального права, просить це додаткове рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_4 про винесення додаткового рішення відмовити.

Враховуючи положення ч. 13 ст. 7, ч. 4 ст. 274, ч. 1 ст. 368  ЦПК України, розгляд даної справи, яка є малозначною в силу ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07.12.2017р. стягнуто з  ОСОБА_6 і  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання з кожного у розмірі 1/8 частини з усіх видів їх доходів щомісячно, починаючи утримання з 20.07.2017 року, довічно. Вирішено питання з розподілом судових витрат (т. 1 а.с. 47, 48). Постановою  Апеляційного суду Донецької області від 01.02.2018р.  рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.12.2017р. скасовано в частині стягнення судового збору з ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 151, 152).

Задовольняючи заяву про винесення додаткового рішення, суд першої інстанції керувався ст. 270 ЦПК України і вважав заяву про доповнення судового рішення вказівкою на гранично мінімальний розмір аліментів в обсягу не менше 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, обгрунтованою. 

З такими висновками не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2  ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених  ст. 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення (т. 2 а.с. 136), суд першої інстанції окрім наведеної процесуальної норми ст. 270 ЦПК, що регламентує випадки ухвалення додаткового судового рішення, свої висновки не вмотивував жодними вимогами матеріального закону. Суд не вказав, якому пункту ст. 270 ЦПК України з 4 пунктів відповідає висунута ОСОБА_4 вимога про доповнення судового рішення.

Згідно із ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.  При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Поза увагою суду залишились положення глави 17 СК України, котрі не мають відсилочної вказівки щодо можливості застосування до виниклих правовідносин положень ч. 2 ст. ст 182 СК України щодо встановлення гранично мінімальнго розміру аліментів, на що слушно звертає увагу представник відповідача. 

Доповнюючи судове рішення вказівкою на мінімально граничний обсяг аліментів – «не менше 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність», за аналогією гарантованого мінімального розміру аліментів для неповнолітніх осіб, як то регламентовано в ч. 2 ст. 182 СК України - не передбачено законодавством для правовідносин, що виникають  з обов’язку утримання повнолітніми дітьми своїх непрацездатних батьків, і в главі 17 СК України не відзначена кореспондуюча можливість застосування до цих відносин положень  ст. 182 СК України.

Основною умовою присудження аліментів є потребування батьками матеріальної допомоги з боку повнолітніх дітей, з огляду на майнове становище батьків і їх державне забезпечення, як непрацездатних осіб, пенсією та іншими соціальними виплатами.   

До того ж, як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_4, її позовні вимоги не містили в собі посилання на закріплення в судовому рішенні гранично мінімального розміру стягуваних аліментів.

Таким чином, судом ухвалене додаткове рішення по доповнених вимогах, які не були предметом розгляду справи в суді першої інстанції і по яких сторони не надавали пояснення. ОСОБА_4, таким чином, просила внести по суті нові відомості до змісту чинного судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення вже після набрання основним рішенням законної сили, ОСОБА_4 фактично висловила незгоду з присудженим судом розміром аліментів і розрахованим відділом державної виконавчої служби обсягом заборгованості, що усувається іншим способом, аніж способом ухвалення додаткового рішення (т. 2 а.с. 127).

Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права, таке рішення, з огляду на обґрунтованість апеляційної скарги, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову згідно вищенаведеного мотивування.

Оскільки за положеннями п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України не справляється судовий збір за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, в тому числі і на стадії апеляційного оскарження, то понесені відповідачем витрати з оплати судового збору за подачу її представником апеляційної скарги не підлягають компенсації за рахунок позивача.   

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – задовольнити.

Додаткове рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2019 року скасувати і у задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення доповненням резолютивної частини рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2017 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2019 року.

Головуючий                     С.А.Попова

Судді                            Г.Л.Гаврилова

                                         ОСОБА_7