Справа № 2-164/10

                                                                РІШЕННЯ

                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 року                              Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська  

в складі:   головуючого судді – Слюсар Л.П.

                  при секретарі –  Карпенко І.Ю.                    

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовною заявою ОСОБА_1 до   Дніпропетровського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк  «Надра»   про  зміну формулювання причин  звільнення,  дати звільнення  та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В  липні 2009 року позивачка звернулася до суду  із позовною заявою до  відповідача ОСОБА_2 регіонального управління  Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк  «Надра»   про  зміну формулювання причин  звільнення,  дати звільнення  та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди . В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені.  В обґрунтування своїх вимог  позивачка в позовній заяві, уточненій позовній заяві  і в ході  судового розгляду посилався на те, що  з 16  березня 2004 року на підставі  наказу №47-п  вона була  переведена з посади начальника відділення №7 на посаду начальника відділення №16 Філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку « Надра» Дніпропетровського регіонального управління.  28.03.2009 року  вона подала заяву  про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 13.04.2009 року, яка була прийнята відповідачем 30.03.2009 року.   Таким чином, згідно до ст.38 КЗпП України вона повинна була бути звільнена 13.04.2009 року,  чого відповідач не зробив, тому  13.04.2009 року  вона повторно звернулася до відповідача з вимогою надати пояснення про причину її  не звільнення. Керівництво відповідача по телефону   повідомило її, щоб вона зачекала  декілька днів, так як на цей час відсутній керівник, який може зробити підпис у її трудовій книжці, також її повідомили, що вона вже звільнена за власним бажанням згідно наказу №106-П від 10.04.2009 року.  Не зважаючи на постійні звернення особисто та по телефону, їй трудову книжку не видали, хоча вона вже не  працювала.  12.05.2009 року їй все таки відповідач видав трудову книжку, в якій  було три записи про її звільнення, а саме: перший запис ( №19) – від 13.04.2009 року,  свідчить, що згідно наказу №106-П  від 10.04.2009 року її звільнено за власним бажанням по сімейним обставинам на підставі ст.38 КЗпП України; другий запис ( №20) – без дати, свідчить, що запис №19 є недійсним; третій запис ( 21) – від 12.05.2009 р. свідчить,  про те, що її згідно до наказу №12-П від 12.05.2009 року звільнено  у зв’язку з втратою довіри зі сторони керівництва  на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.  Вважає дії відповідача  незаконними. Просила   змінити  формулювання  підстав звільнення її з роботи з посади начальника  відділення №16 ВАТ КБ « Надра»  із « звільнена  по втраті довіри до неї зі сторони керівництва п.2 ст.41 КЗпП України» на « звільнено  за власним бажанням, ст.38 КЗпП України» і дату звільнення з «12.05.2009 року» по день вирішення справи у суді;  стягнути із ВАТ КБ « Надра» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 20313 грн. 70 коп.; стягнути моральну шкоду в   сумі 20000 грн.

Представник відповідача діючий на підставі доручення  в попередньому судовому засіданні 24.07.2009 року позовні вимоги не визнав. В судовому засіданні 16.11.2009 року  долучив докази та просив оголосити по справі перерву.  В судові засідання призначені  на 24.12.2009 року та 03.02.2010 року представник відповідача не з’явився.  Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином, про що свідчить  відмітка.

Суд вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи,  вважає, що позовна  заява  підлягає задоволенню  частково   з наступних підстав.

Судом   встановлено, що   відповідно до наказу  Філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку « Надра»   Дніпропетровське  регіональне управління  №47-п від 16 березня 2004  року  ОСОБА_1, начальник відділення  №7  переведена на посаду начальника відділення №16, з посадовим окладом 1000 гривень ( а.с.10).

27.03.2009 року  ОСОБА_1  подала заяву про звільнення за власним бажанням з 13.04.2009 року ,  яка була отримана  відповідачем  30.03.2009 року вхідний №  2369.  Відповідно до трудової книжки  запис 19,  ОСОБА_1  звільнена з роботи за власним бажанням по сімейним обставинам ст.38 КЗпП України.  Записом  №20  вказано, що запис №19 є недійсним ( а.с.7 зв.).

Згідно до наказу директора  філії ВАТ КБ « Надра» Дніпропетровського РВ № 129-П від 12.05.2009 року  ОСОБА_1, начальник  відділення №16 Філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку « Надра»  звільнена за дії, що дають підстави для втрати довіри до неї зі сторони керівництва Банку, за п.2 ст.41 КЗпП України.

Як показала в судовому засіданні позивачка  після 13.04.2009 року вона не працювала і отримала  розрахунок при звільненні 14.04.2009 року, однак трудову книжку їй було видано лише 12.05.2009 року, уже з записом щодо звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України з 12.05.2009 року.    

Відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України  трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього  з боку власника або уповноваженого ним органу. За  цієї підставою можуть бути звільнені  з роботи лише особи, що безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності.

Відповідно до п.28  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року  №9 ( зі змінами внесеними постановами від 01 квітня 1994 року №4, від 26 жовтня 1995 року №18 та від 25 травня 1998 року №15)  “Про практику розгляду судами трудових спорів”, звільнення  з підстав втрати довір’я  ( п.2 ст.41 КЗпП України) , суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ( зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережні дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я ( зокрема, порушення  правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановлені у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання , хабарництва й інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір’я до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов’язані з роботою.

   Однак як вбачається із наданих суду доказів   трудовий договір  між сторонами було розірвано за ініціативою   працівника  13.04.2009 року, так позивачка  попередила про розірвання договору письмово за два тижні,   отримала розрахунок при звільненні   та  з 14.04.2009 року не працювала.  Це підтверджується також  довідкою  про середню заробітну плату  виданої  ВАТ КБ «Надра»  від 21.04.2009 року   №6331 про те, що  ОСОБА_1  працювала в ФВАТ КБ «Надра»  Дніпропетровське РУ з 01.07.2002 року по 13.04.2009 року.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем незаконно було видано  наказ № 129-П від 12.05.2009 року, щодо звільнення   ОСОБА_1, начальника  відділення №16 Філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку « Надра»  за дії, що дають підстави для втрати довіри до неї зі сторони керівництва Банку, за п.2 ст.41 КЗпП України, оскільки наказ видано вже після звільнення ОСОБА_1      

Щодо виплати  середньомісячної заробітної плати  за весь час вимушеного прогулу з 14.04.2009 року по 03.02.2010 року  в сумі 37857 грн.35 коп.  

Відповідно до ст.235 КЗпП України  якщо неправильне  формулювання  причини звільнення  в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який  розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного  прогулу в порядку і на умовах, передбачених  частиною другою цієї статті.

У разі затримки  видачі трудової книжки  з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові  виплачується середній  заробіток  за час вимушеного прогулу.

Як встановлено в судовому засіданні позивачку було звільнено 13.04.2009 року,   а   трудова книжка була  нею отримана 13.05.2009 року.  Відповідно до довідки про заробітну плату   середньоденна заробітна плата  становить 112 грн. 42 коп.,   звідси  середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 112 грн.42 коп. х 21 робочий день = 2360 грн. 82 коп.

Позивачкою не надано  суду доказів,  що   формулювання  причини звільнення  в трудовій книжці перешкоджало її  працевлаштуванню, тому суд не вбачає законних підстав для стягнення середньомісячної заробітної плати  за весь час вимушеного прогулу з 14.05.2009 року по 03.02.2010 року.

  Позивачкою заявлені вимоги щодо відшкодування  моральної шкоди в сумі 20000 грн.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України ,  відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як показала позивачка порушення її законних,  гарантованих Конституцією України, трудових прав привело до  моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, змусило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Проаналізувавши доводи позивачки,  суд приходить до висновку про наявність у позивачки на протязі тривалого часу моральних страждань, оскільки вона була позбавлена звичайних умов життя,  хворіла, перенесла гіпертонічний криз їй було рекомендовано  уникати психічно  емоціональних навантажень,   вона не мала можливості купувати  необхідні продукти харчування  та ліки , тому суд вважає, що позовні вимоги позивачки в цій частині позову знайшли своє підтвердження,  однак суд критично відноситься до суми  і вважає, що сума 2000 грн.  є реальною.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України із  Дніпропетровського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства комерційний банк  «Надра»  на користь держави підлягає стягненню судовий збір  в розмірі  31 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Керуючись: ст.ст. 38,41, 116,232,233,235,237-1   КЗпП України, ст. ст.3,7, 11,15,30,88, 212-215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги  ОСОБА_1    - задовольнити  частково  .

Визнати  незаконним наказ Дніпропетровського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк  «Надра» №129-П від 12 травня 2009 року про звільнення  ОСОБА_1 з посади   начальника відділення №16 Філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку « Надра»  згідно до п.2  ст.41 КЗпП України за втрату довіри .

Стягнути з Дніпропетровського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк  «Надра» на користь ОСОБА_1, середній заробіток  за час затримки видачі трудової книжки з 14.04.2009 року по 13.05.2009 року  в  розмірі 2360 грн. 82 коп.,     моральну шкоду  в розмірі 2000 грн.,  а всього 4360 грн. 82 коп.

Стягнути із Дніпропетровського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк  «Надра»  на користь держави судовий збір в розмірі  31 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.  

  Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги,   або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

     Суддя                                                                                                Л.П. Слюсар