У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням помічника прокурора Залізничного району                м. Сімферополя, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2006 року,

в  с т а н о в и л а:

вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 вересня  2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженцяАДРЕСА_1 Урицького району Орловської області, не працюючого, раніше двічі судимого, останній раз 4 грудня 2003 року за ст. 309 ч. 1, 71 КК України на 2 роки позбавлення волі зі штрафом 850 грн. зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначено покарання 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання змінено і призначено покарання за ч. 2 ст. 186 із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 4 роки і два місяці зі штрафом у сумі 850 грн., без застосування вимог ст. 71 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 5 червня 2005 року близько 16 години у м. Сімферополі, перебуваючи у стані сп'яніння на вул. Чернишевського, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, вирвав із рук раніше йому знайомої ОСОБА_2 100-гривневу купюру і з місця вчинення злочину зник.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий апеляційний розгляд, мотивуючи тим, що апеляційний суд, змінюючи призначене ОСОБА_1покарання і переходячи до більш м'якого виду покарання, застосувала ст. 69 КК України, але ніяким чином не мотивувала і в ухвалі не зазначила жодних підстав такого рішення. Посилається також на те, що до ОСОБА_1 не застосована ст. 71 КК України і покарання за сукупністю вироків не призначене.

Із змісту касаційної скарги засудженого видно, що він просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на однобічність та неповноту досудового та судового слідства і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора,  який підтримав доводи касаційного подання та вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора слід задовольнити, а касаційну скаргу засудженого - залишити без задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був звільнений від відбування покарання з випробуванням, призначеного за попереднім вироком від 4 грудня 2003 року, та в період іспитового строку вчинив новий злочин. А тому, відповідно до ст. 71 КК України,  покарання за новий злочин йому повинно бути призначене за сукупністю вироків.

Проте, як убачається з ухвали, апеляційний суд, змінивши вирок суду першої інстанції, не врахував зазначену обставину та не застосував ст. 71 КК України, вимоги якої підлягали обов'язковому застосуванню, при цьому призначив засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, належним чином не мотивувавши своє рішення. На обґрунтування цього рішення апеляційний суд лише зазначив, що суд першої інстанції не врахував у повному обсязі фактичні обставини здійснення засудженим злочину.

Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, мотивуючи своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий, злочин середньої та невеликої тяжкості перейти до іншого більш м'якого основного виду покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

Отже, як убачається зі змісту ухвали, обґрунтування апеляційного суду, на яке він послався, призначивши ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, зазначеній нормі закону не відповідає.

У зв'язку з неправильним застосуванням апеляційним судом кримінального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, в ході якого вищенаведені недоліки необхідно усунути.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 за змістом аналогічні доводам його апеляції і будуть перевірені апеляційним судом при новому розгляді справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 січня  2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

С у д д і :

Лавренюк М.Ю.                           Мороз М.А.                            Селівон О.Ф.