Справа № 22- 1021                                      Головуючий у 1-ій інст. - Борняк P.O.

Категорія 18                                  Доповідач в апеляційній ін-т. - Штефаніца Ю.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Петричка П.Ф.

суддів: Мойсюка М.І., Штефаніци Ю.Г.

при секретарі: Дунчюс С.В., з участю: позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1  на   рішення   Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 лютого 2007 року, -

встановила :

Оскаржуваним рішенням суду відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок неповернення боргу на загальну суму 4167 грн.42 коп., та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 10000 грн..

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі він вказує на те, що суд неповно з'ясував обставини справи та фактично не довів ті, які вважав встановленими, не дав оцінку наявним доказам, не вірно застосував норми матеріального права, безпідставно пославшись на вимоги п.З ст.208, ч.2 п.1 ст.218 та п.1ст.828 ЦК України, які , як вважає позивач, він не порушив при укладенні з ОСОБА_3 договорів позики, а тому вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду є необгрунтованим і незаконним, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги та відповідачки ОСОБА_2 на її спростування, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обствини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ствердженням позивача, в 2004 році ним було укладено договора позики з ОСОБА_3, згідно яких, останньому, начебто, було надано 10 тон піску та 9 метрів металевої труби.

Разом з тим, жодних беззаперечних доказів того, що між сторонами дійсно укладались угоди позики позивачем не надано, як і не доведено того, що такі угоди заключлись на отримання в позику саме такої кількості і якості спірного майна, про які стверджує позивач.

Більш того, за змістом позовної заяви та пояснень позивача як в суді першої інстанції (а.с.4-5, 21 так і в апеляційному засіданні, домовленість про отримання ОСОБА_4 в позику вказаних матеріальних цінностей відбулась не з ним, а, начеб то, з його дружиною, ОСОБА_5, що ставить під сумнів те, що ОСОБА_1 є належною стороною у справі.

Сумнівність позовних вимог ОСОБА_1 полягає і в тому, що його пояснення стосовно обставин позики ОСОБА_3 свого майна є суперечливі і непослідовні а.с. 4-5, 22-23, 37-38, що ставить під сумнів їх об'єктивність.

Що стосується показань свідків, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, то вони не доводять того факту, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно було укладено спірну угоду.

При вирішенні даного спору суд обгрунтовано застосував і вимоги ст.ст.208 та 218 ЦК України.

З огляду на те, що судом належно та у повному об'ємі досліджено і перевірено всі обставини справи, які мають важливе значення для правильного та об'єктивного її розгляду, а також правильно застосовано норми матеріального права, рішення суду є законним, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 лютого 2007 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.