Дата документу 16.04.2019 Справа № 336/4854/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/4854/18

Провадження №22-ц/807/1695/19

Головуючий в 1-й інстанції – Дмитрюк О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року                                                         місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1,

суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретарОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка подана адвокатом ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2019 року, постановлену в м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, треті особи – Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району, Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Вознесенівському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування про надання дозволу та тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_7, треті особи – Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району, Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Вознесенівському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері. В позовній заяві позивач зазначив, що 28.04.2012 р. він зареєстрував шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають дитину – доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2015 р. шлюб між ним і відповідачкою розірвано. Після розірвання шлюбу позивач продовжує матеріально утримувати та належним чином піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Позивач має намір забезпечити повноцінний відпочинок доньки в країні – Республіка Туреччина, задля підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану її здоров’я, відпочинку, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов’язків. У зв’язку з цим, він неодноразово звертався до відповідачки в усній формі, а також за допомогою засобів телефонного зв’язку та за допомогою письмового звернення, направленого рекомендованим листом з проханням надати дозвіл на виїзд доньки до Туреччини, але дані прохання були залишені без відповіді. Жодних вагомих аргументів, які б пояснювали та обґрунтовували її відмову в оформлені відповідних документів, відповідачка не наводить. Такі систематичні дії відповідача призводять до переносу запланованих поїздок за кордон разом з донькою, затримки у придбанні квитків, додаткових, незапланованих фінансових витрат, тощо. На підставі вищевикладеного позивач просив суд ухвалити рішення, яким: надати дозвіл на виїзд доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Республіку Туреччина на оздоровлення та відпочинок без дозволу та без супроводу матері дитини, до досягнення донькою 16-річного віку, тобто до 05.09.2028 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2019 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, треті особи – Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району, Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Вознесенівському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері, закрито.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, ч. 5 ст. 157 СК України передбачає право особи на звернення до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків, тому закриття провадження у справі порушує права позивача до доступу до судового захисту, який передбачений законодавством.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця пред’являється рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. «Про внесення змін до постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866» врегульовано питання щодо надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди одного з батьків. Відповідно до Постанови та п. 4.2.6 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 29.10.2018 р. № 480 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.10.2018 року «Про удосконалення механізму взаємодії виконавчих органів міської ради з питань захисту прав дітей» (зі змінами), питання підтвердження місця проживання дитини для тимчасового виїзду з дитиною за межі України вирішується на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації. Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. затверджено пакет документів, який надається заявником до служби у справах дітей за місцем поживання дитини. Цією ж Постановою, органам опіки та піклування делеговано повноваження готувати висновки та розпорядження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що для вирішення питання про виїзд дитини за кордон, позивачу необхідно звернутись до уповноваженого органу опіки та піклування, а справа підлягає закриттю в зв’язку відсутністю предмету спору.

Між тим, з такими висновками суду не можна погодитись виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

В силу вимог ст. 4 ЦПК України (право на звернення до суду за захистом): кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною; жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 157 СК. України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей. У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Таким чином, при наявності позасудового порядку врегулювання питання тимчасового виїзду дитини за межі України, законодавчо закріплений судовий порядок вирішення вказаного питання, яким і скористався позивач у справі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув також уваги на право позивача на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

В зв’язку з наведеним, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала судді скасуванню з направленням справи для продовження розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка подана адвокатом ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2019 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 17 квітня 2019 року.

Головуючий, суддя-доповідач                                                ОСОБА_1

судді:                                                                                О. В. Крилова

ОСОБА_3