Номер провадження: 22-ц/813/1388/19

Номер справи місцевого суду: 509/1983/18

Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1, на сесії Великодолинської селищної ради, відповідач відносно позивача поширила неправдиву інформацію, а саме, що позивач нібито виражався в її адресу нецензурною лайкою, зламав вітрину її магазину та надсилає до неї додому незнайомих людей.

Позивач зазначає, що він, як директор КП „Великодолинське", депутат свого виборчого округу на території смт. Великодолинське, проводить багато часу із мешканцями цього села та такий голослівний виступ відповідача, шляхом розповсюдження недостовірних даних, завдає шкоди його діловій репутації та ганьбить її.

Вказаними діями, відповідач завдала йому моральної шкоди, він частіше став нервувати та приймати медичні препарати.

На підставі наведеного, позивач просив:

- визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ОСОБА_4, наступну інформацію, поширену ОСОБА_2 на сесії Великодолинської селищної ради, яка відбувалася ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме стосовно того, що ОСОБА_4 виразився стосовно ОСОБА_2 нецензурною лайкою, що ОСОБА_4 особисто завітав до ОСОБА_2 на робоче місце та зламав вітрину, а також те, що ОСОБА_4 має відношення до того, що до ОСОБА_2 після факту зламаної вітрини в квартиру ломилися якісь люди (за його наводкою);

- зобов'язати ОСОБА_2 на наступній сесії Великодолинської селищної ради, яка відбудеться після набрання рішенням законної сили, спростувати висловлену нею інформацію про те, що ОСОБА_4 виразився стосовно ОСОБА_2 нецензурною лайкою, що ОСОБА_4 особисто завітав до ОСОБА_2 на робоче місце та зламав вітрину, а також те, що ОСОБА_4 має відношення до того, що до ОСОБА_2 після факту зламаної вітрини в квартиру ломилися якісь люди (за його наводкою), шляхом усного виступу наступного змісту: "Інформація, висловлена мною на сесії Великодолинської селищної ради, яка відбувалася ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно того, що ОСОБА_4 виразився стосовно мене нецензурною лайкою, що ОСОБА_4 особисто завітав до мене на робоче місце та зламав вітрину, а також те, що ОСОБА_4 має відношення до того, що до мене після факту зламаної вітрини за його наводкою в квартиру ломилися якісь люди, є недостовірною";

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму моральної шкоди в розмірі 1 одну гривню;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 704.80 грн. та 1762 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ОСОБА_4, наступну інформацію, поширену ОСОБА_2 на сесії Великодолинської селищної ради, яка відбувалася ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме стосовно того, що ОСОБА_4 виразився стосовно ОСОБА_2 нецензурною лайкою, що ОСОБА_4 особисто завітав до ОСОБА_2 на робоче місце та має відношення до пошкодження вітрини, а також те, що ОСОБА_4 має відношення до того, що до квартири ОСОБА_2, після факту пошкодження вітрини, ломилися якісь люди.

Зобов'язано ОСОБА_2 на наступній сесії Великодолинської селищної ради, яка відбудеться після набрання рішенням законної сили, спростувати висловлену нею інформацію про те, що ОСОБА_4 виразився стосовно ОСОБА_2 нецензурною лайкою, що ОСОБА_4 особисто завітав до ОСОБА_2 на робоче місце та має відношення до пошкодження вітрини, а також те, що ОСОБА_4 має відношення до того, що до квартири ОСОБА_2, після факту пошкодження вітрини, ломилися якісь люди, шляхом усного виступу наступного змісту: "Інформація, висловлена мною на сесії Великодолинської селищної ради, яка відбувалася ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно того, що ОСОБА_4 виразився стосовно мене нецензурною лайкою, що ОСОБА_4 особисто завітав до мене на робоче місце та тамає відношення до пошкодження вітрини, а також те, що ОСОБА_4 має відношення до того, що до мене після факту пошкодження вітрини, в квартиру ломилися якісь люди, є недостовірною".

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму моральної шкоди в розмірі 1 (одна) гривня.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. та 1762 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, подавши заяву про відкладення розгляду справи з тих підстав, що вони не отримували ухвалу про відкриття апеляційного провадження і взагалі не були обізнані про існування справи в апеляційному суді.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_3 в засіданні судової колегії заперечували проти відкладення розгляду справи з підстав, наведених у відповідній заяві позивача та його представника та зазначили, що це є затягуванням розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, враховує, що справа розглядається в судах близько одного року, а в апеляційному суді з листопада 2018 року. Судові повістки з вказівкою номеру справи (провадження) про виклик в судове засідання позивача та його представника врученні останнім відповідно 07.02.2019 року та 08.02.2019 року, тобто більше ніж за 2 місяці до дати розгляду справи в апеляційному суді.

За цей час ані позивач, ані його представник, які стверджують що не знали про відкриття апеляційного провадження, не виявили бажання або ініціативи ознайомитися з матеріалами справи в апеляційному суді, або отримати інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, або отримання інформації про справу (провадження) шляхом запиту до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для відкладення розгляду справи з підстав, наведених позивачем та його представником у відповідлній заяві до апеляційного суду.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду у повному обсязі зазначеним вимгам не відповідає.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні Великодолинської селищної ради інформація стосовно позивача по справі, є недостовірною, оскільки за своїм характером спрямована на ОСОБА_4, як на фізичну особу, є фактичним твердженням, а ні оціночним судженням його діяльності як політика та/або директора підприємства. Поширення відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні Великодолинської селищної ради недостовірної інформації щодо позивача спричинили позивачу моральну шкоду, розмір якої оцінений останнім в 1 гривню.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції у повній мірі не можна.

Судом встановлено, що: ОСОБА_4 є депутатом Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, директором КП «ВЕЛИКОДОЛИНСЬКЕ», приймав участь на черговій сесії Великодолинської селищної ради 13 квітня 2018 року у приміщенні ради за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Соборна, 1а. На цій же сесії знаходилася і ОСОБА_2. Після обговорення депутатами порядку денного сесії, тобто після її закриття секретарем ради, виступила відповідач, зазначивши, що позивач особисто виразився стосовно неї нецензурною лайкою, завітав до неї за місцем її роботи, після чого вона встановила пошкодження вітрини вартістю одна тисяча доларів США. Також відповідач вказала, що на наступний день після цього до неї в квартиру ломилися якісь люди. В цих подіях вона також звинувачувала позивача (зазначивши, що до цього візиту незнайомців до неї має відношення ОСОБА_4). Дану промову відповідача чули депутати, працівники Великодолинської селищної ради, мешканці смт. Великодолинське, які були присутні на вказаній сесії. Відео з вищезазначеного виступу відповідача наявне в мережі Інтернет на популярному відеохостінгу YouTube, що надає послуги з розміщення відеоматеріалів, за посиланням: https://ІНФОРМАЦІЯ_2.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач не вважає свій виступ таким, що порушує особисті немайнові права позивача і вказує, що 02.03.2018 року у зв'язку з несправною системою зливової труби дощових та талих вод з даху будинку відбулося залиття її квартири. Підтримання систему зливу дощових і талих вод входить до утримання будинку, який перебуває на балансі КП «Великодолинське», і яким керує позивач ОСОБА_4 Після звернення відповідача з заявою про ліквідацію наслідків затоплення будинку і після того, як позивач виразився на адресу відповідача нецензурною лексикою вона стала звертатися до сільської ради та окремих її депутатів і збирати підписи мешканців квартир будинку під відповідними зверненнями та складати акти про бездіяльність комунального підприємства. Невиконання КП «Великодолинське» своїх обов'язків стало підставою подання відповідного позову про стягнення з КП «Великодолинське» суми матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у розмірі 28715грн., суми моральної шкоди у розмірі 20000грн. (справа № 509/2000/18, розглядається Овідіопольським районним судом Одеської області). На сесію селищної ради вона з'явилася, щоб повідомити депутатів про те, що її викликали до відділу поліції, як свідка, по справі про підроблення підписів на деяких документах. Коли вона дізналась, що справа ініційована КП «Великодолинське», тоді вона і вступила в діалог з директором підприємства ОСОБА_4, який був присутній на сесії. При цьому діалог зводився до критики його дій і питань з цього приводу.

Колегія суддів виходить з такого.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Як роз'яснено Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Частина 3 статті 277 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію недостовірності негативної інформації: „Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного".

Тобто, будь-яка негативна інформація буде розглядатися судом як недостовірна, якщо поширювач інформації не доведе, що ця негативна інформація відповідає дійсності.

Слід зазначити, що визнання інформації негативною чи позитивною - це скоріше результат оцінки інформації людиною, аніж характеристика інформації як такої. Сама по собі інформація (якщо не включати оціночні судження) є нейтральною, а її „негативність" чи „позитивність" - наслідок людського сприйняття.

З урахуванням аналізу цивільного законодаства України недостовірну інформацію можна визначити як інформацію, що належить до однієї з двох таких категорій:

1) інформація про суб'єкта, яка була поширена і сприймається негативно принаймні певною групою членів суспільства, що може спричинити порушення немайнових прав відповідної особи, при цьому відсутнє чинне рішення суду щодо достовірності/недостовірності такої інформації (презюмовано недостовірна);

2) будь-яку інформація, недостовірність якої встановлена судом (доведено недостовірна).

Таке розділення недостовірної інформації на дві категорії зумовлене суттєвою різницею в правовому статусі цих категорій інформації. У першу категорію інформація потрапляє відповідно до юридичної презумпції, а це означає, що далеко не вся інформація в цьому масиві фактично є недостовірною і її достовірність потенційно може бути доведена. Друга категорія інформації перевірена судом на предмет її достовірності та недостовірність такої інформації є юридичним фактом.

Синонімом до терміну «приниження честі, гідності та ділової репутації» є дифамація (латинською diffamatio - обмова, ганьблення від латинської diffamare = поширювати плітки).

Твердження про який-небудь факт є дифамацією лише за умови, якщо воно: а) недостовірне; б) принижує честь та гідність, або завдає збитків репутації конкретної особи; в) поширене - тобто донесене принаймні до однієї людини, окрім тієї, про яку поширюється інформація.

Дифамація стосується конкретних фактів, які слід відрізняти від оціночних суджень.

З офіційного сайту Великодолинської селищної ради вбачається та сторонами не заперечувалося, що Комунальне підприємство фірма «Великодолинське» є установою Великодолинської селищної ради і підзвітно Великодолинській селищній раді, депутатом якої є директор КП «Великодолинське» ОСОБА_4

При таких обставинах КП «Великодолинське», є юридичною особою публічного права, а сам позивач - керівником юридичної особи публічного права.

Також учасниками справи не заперечувалося, що ОСОБА_2 є мати-одиначкою та мешканкою квартири АДРЕСА_1.

Між ОСОБА_2 та КП «Великодолинське» дійсно виник спір про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у розмірі 28 715 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., який перебуває на розгляді в Овідіопольскому районному суді Одеської області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно диску з відеозаписом від ІНФОРМАЦІЯ_1 приєданого до матеріалів справи ОСОБА_2 дійсно в критичній емоційній формі вимагала від ОСОБА_4 відповіді на питання про пошкодження вітрини за місцем її роботи та про причину відвідування невідомими особами за місцем її мешкання після розмови відповідача з ОСОБА_4 При цьому, відповідач пояснила, що зверталася до ОСОБА_4, але той виразився на її адресу, використавши нецензурну лексику.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи присутньою на сесії Великодолинської селищної ради, як громадянка України та мешканка селища Великодолинське, реалізовувала своє право на звернення до депутатів виборного органу з повідомленням про існуючу проблему надання послуг з ремонту та утримання будинку, де вона мешкає з питаннями до роботи комунального підприємства, які обґрунтовано вважала значимими, як для себе так і для інших мешканців цього населеного пункту. Також відповідач піддала критичній оцінці керівника КП «Великодолинське».

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, ща відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Зі змісту звернення відповідача на сесії Великодолинській селищній раді до позивача не вбачається наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей та тверджень.

Крім того відсутні будь-які підстави вважати, що для такого звернення особи до позивача на сесії Великодолинської селищної ради не було жодних підстав і що звернення було викликано не наміром захисту своїх прав мешканця та споживача комунальних послуг.

Відповідач, звертаючись до присутніх на сесії депутатів, зажадала відповіді на інтересуючі її питання від особи, яка мала безпосереднє відношення до роботи комунального підприємства, що надає певні послуги мешканцям селища і до роботи якого у відповідача, як споживача таких послуг, виникли претензії та з яким існує судовий спір.

Тобто у відповідача були наявні законні наміри з'ясувати у позивача відповіді на питання, які є значимими для відповідача і взагалі представляють суспільний та громадський інтерес.

Право на недоторканність ділової репутації посадової особи виконавчого органу селищної ради і депутута підлягають захисту лише у випадку, коли така особа доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів супільно-значимої інформації для її перевірки та отримання відповіді на значимі для особи питання.

Наведені обставини не можуть бути підставою для втручання держави в особі її судових органів в дії мешканки населеного пункту, яка маючи претензії до бездіяльності органу місцевого самоврядування, намагалася отримати відповіді від керівника підприємства на інтересуючі її питання та дії якого піддавала критичній оцінці.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати інформацію повідомлену відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 на сесії Великодолинської селищної ради недостовірною та покладати на відповідача зобов'язання її спростувати.

Крім того, колегія суддів зауважує, що навіть у тому разі, коли поширювач негативної інформації не зміг довести її достовірності, до нього не може автоматично застосовуватися судом якась санкція, наприклад покладення обов'язку спростувати поширену інформацію.

Як випливає з Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод та практики її застосування Європейським судом, застосування санкції в таких випадках має бути необхідним в демократичному суспільстві, зокрема інтерес позивача спростувати інформацію має переважати інтерес відповідача її поширити та інтерес суспільства отримати цю інформацію; має існувати нагальна суспільна потреба застосувати санкцію до поширювача інформації.

Як зазначив Європейський Суд у своєму рішенні у справі Салов проти України (заява № 65518/01), сама по собі стаття 10 Конвенції не забороняє обговорення або поширення отриманої інформації, навіть якщо виникають істотні сумніви щодо її вірогідності. Якби це було не так, то це означало б, що люди були б позбавлені права виражати свої погляди і думки про заяви, зроблені у ЗМІ, що накладало б необґрунтовані обмеження на свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 10 Конвенції. При цьому необхідно пам'ятати, що закон захищає права та інтереси, але не почуття позивача.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог про визнання недостовірною та зобов'язання спростувати інформацію, а тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Відмова у задоволенні вимог про визнання недостовірною та зобов'язання спростувати не надає підстав і для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації.

Тому рішення суду про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 гривня також не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог.

У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 відмовлено повністю, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 3 700 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3700 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 17.04.2019 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова