Справа № 125/274/18

Провадження № 22-ц/801/25/2019

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В.М.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 рокуСправа № 125/274/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),

суддів Зайцева А. Ю., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання: Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу): Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач: ОСОБА_4,

відповідач: ОСОБА_5,

відповідач: Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області,

відповідач: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Процепко Анна Олексіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року у складі судді Хитрука В. М., постановлене в м. Бар, дата складення повного тексту судового рішення невідома,-

в с т а н о в и в :

12 лютого 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Процепко А. О. про визнання правочину недійсним, визнання незаконним виникнення права власності, скасування реєстраційних дій, поновлення права власності, поновлення відомостей у реєстрах.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК зазначив, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 14 червня 2016 укладено кредитний договір. В цей же день у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1. В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань Пат КБ «ПРИВАТБАНК» як іпотекотримач звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, однак в подальшому рішенням Барського районного суду від 26.06.2017 року (справа № 125/2510/16-ц) всі правочини, які були укладені іпотекотримачем, було визнано недійсними, скасовано відповідні реєстраційні дії та визнано власником іпотечного майна ОСОБА_4 При цьому судом не було вирішено питання про поновлення запису про обтяження нерухомого майна іпотекою. Банк звернувся до нотаріуса про відновлення такого запису, однак 06 лютого 2018 року йому стало відомо з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що 29 грудня 2017 року іпотечне майно, зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири. Позивач зазначав, що з огляду на існування невиконаного зобов'язання перед Банком з боку ОСОБА_4, яке забезпечене іпотекою квартири, ОСОБА_4 не вправі був відчужувати цю квартиру і таке відчуження порушує права банка.

За результатами розгляду справи позивач просив:

?визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири серія та № 1469 від 29 грудня 2017 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виданий приватним нотаріусом вінницького міського нотаріального округу Процепко А. О.;

?визнати незаконним виникнення 29 грудня 2017 року права власності у ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна за вказаною вище адресою;

?скасувати всі реєстраційні дії приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Процепко А. О., які стосуються об'єкту нерухомого майна за вищезазначеною адресою;

?поновити право власності на майно, що знаходиться за вказаною адресою за ОСОБА_4;

?поновити в Державному реєстрі Іпотек щодо об'єкту нерухомого майна попередньо зазначеного відомості про іпотеку, що були внесені в Державному реєстрі Іпотек 14 червня 2007 року , реєстраційний № 5134518;

?поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна відомості про заборону відчуження майна, що були в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17 червня 2007 року, реєстраційний № 5134684;

?стягнути з ОСОБА_4 судові витрати.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» було припинено дію іпотеки нерухомого майна, належного ОСОБА_4 23 вересня 2016 року, про що було зроблено запис в Державному реєстрі іпотек, а тому власник майна вправі був його продати, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу, укладений 29 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є законним, а ОСОБА_5 є законним власником квартири. Також суд зазначив, що позивачем не було надано доказів невиконання зобов'язань за кредитним договором, а самі по собі кредитний договір від 14 червня 2016 року та договір іпотеки від 14 червня 2016 року не є доказами кредитної заборгованості ОСОБА_4, окрім того, рішенням Барського районного суду від 22.09.2016 року ( справа № 125/2090/15-ц) відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з підстав недоведеності невиконання ним зобов'язань по кредитному договору.

Додатковим рішенням Барського районного суду від 28.11.2018 року (а.с. 46-47, т.2) вирішено стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь держави 8 810 грн. судового збору, не сплаченого при поданні позову.

17 жовтня 2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду та ухвалите нове, у якому позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково визнав договір купівлі-продажу законним, не зважив, що Банк як кредитор наразі не може захистити свої права в повному обсязі через відсутність запису про обтяження майна іпотекою, інші доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

14 лютого 2019 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому відповідачі звертають увагу, що нерухоме майно було предметом іпотеки згідно укладеного договору іпотеки між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період з 14 червня по 23 вересня 2016 року. Згідно з рішенням Барського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року ОСОБА_4 не має заборгованості перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». На підставі рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року визнано незаконним право власності, яке виникло у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на нерухоме майно та визнано законним власником ОСОБА_4 Відповідачі вважають, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є необґрунтованими і незаконними, посягають на право власності ОСОБА_5 та майнові права її малолітньої доньки ОСОБА_7

15 лютого 2019 року Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області подало заяву № 779/7/0-19 про відсутність у нього повноважень щодо внесення відомостей у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державний реєстр іпотек, і у зв'язку з цим вважає, що управління є неналежним відповідачем у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Вінницької апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

По справі встановлено наступні обставини:

-14 червня 2007 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір VICWG100001444.(а. с. 20-24, т.1);

- в цей же день, 14 червня 2007 року, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено договір іпотеки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Вінницької області Мельником О. М. та зареєстровано в реєстрі за № 2447 з одночасним накладенням заборони відчуження квартири, яка зареєстрована в реєстрі за № 2448, а також одночасною реєстрацією в реєстрі заборон за № 46 (а. с. 25-35, т.1);

- 11 серпня 2016 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» було укладено договір купівлі-продажу квартири (зареєстровано в реєстрі за № 2963);

- 22 вересня 2016 року рішенням Барського районного суду у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості відмовлено з підстав недоведеності невиконання зобов'язань за кредитним договором (справа № 125/2090/15), рішення набрало законної сили 04.10.2016 року (а. с. 90-92, т.1),;

- 23 вересня 2016 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» було укладено договір іпотеки № DNTFLOK06629/DI207, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н. С. серія та номер 3049;

- 07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградовою В. Ю. було зареєстровано право власності на нерухоме майно за ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі договору іпотеки, серія та номер 3049 (Інформація з Державного реєстру речових прав на а.с. 36, т.1);

- рішенням Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року (справа № 125/2510/16-ц), ухваленим за позовом ОСОБА_4, постановлено наступне (а.с.38-46, т.1):

?визнати недійсним з 11 серпня 2016 року укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» договір купівлі - продажу квартири, серія та № 2963, виданий 11 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л.;

?визнати незаконним виникнення 11 серпня 2016 року права власності у ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1);

?скасувати всі реєстраційні дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л., які стосуються об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1);

?визнати недійсним з 23 вересня 2016 року укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» договір іпотеки, серія та номер: DNTFLOK06629/DI207, виданий 23 вересня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н. С;

?скасувати всі реєстраційні дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримової Н. С., які стосуються об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1);

?визнати незаконним виникнення 7 грудня 2016 року права власності у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1);

?скасувати всі реєстраційні дії приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Виноградової В. Ю., які стосуються об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1);

?визнати ОСОБА_4 власником об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1);

?зобов'язати ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути у володіння ОСОБА_4 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1);

?стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 4874,22 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 22 коп.).

Зазначене рішення набуло законної сили після його перегляду 26 вересня 2017 року Апеляційним судом Вінницької області (Ухвала на а. с.48-54, т.1);

- 29 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Процепко А. О., зареєстрований в реєстрі за № 1469 (а.с.86-88, т.1 ).

- 03 січня 2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в зв'язку з ухваленням рішення Барського районного суду Вінницької області від 26.06.2017 року по справі № 125/2510/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року, направив до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л. заяву № Е.65.0.0.0/3-167328 про прийняття рішення про поновлення реєстраційних записів про іпотеку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стосовно квартири номер АДРЕСА_1 (а.с.55, т.1)

Про укладення договору купівлі-продажу спірного об'єкта нерухомості між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ПАТ КБ «Приватбанк» стало відомо 06.02.2018 року після отримання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка додана ддо позовної заяви та знаходиться на а.с.37, т.1, з позовом що розглядається позивач звернувся 12.02.2018 року (а.с.3, т.1).

Отже, між сторонами виник спір щодо правомірності відчуження ОСОБА_4 квартири, яка була предметом іпотеки та відновлення запису про обтяження об'єкта нерухомості на підставі іпотечного договору, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед позивачем.

Питання недійсності правочинів врегульована нормами Цивільного Кодексу України. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом

Відповідно до частини першої статті 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 ЦК України на момент вчинення правочину.

Позивач як на підставу недійсності договору купівлі-продажу квартири (реєстраційний № 1469) від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилався на недотримання вимог частини 1 статті 203 ЦК України, стверджуючи, що після ухвалення Барським районним судом Вінницької області рішення від 26 червня 2017 року (справа № 125/2510/16-ц), яке набуло законної сили після його перегляду 26 вересня 2017 року Апеляційним судом Вінницької області, ОСОБА_4, знаючи, що вимоги за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, не виконані, не вправі був відчужувати предмет іпотеки, оскільки це суперечить вимогам Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК Українизобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК Українизобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК Українивизначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку»іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як уже зазначалося вище, по справі встановлено, що по-перше, 11 серпня 2016 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» було укладено договір купівлі-продажу іпотечного майна квартири АДРЕСА_1, належної на праві власності ОСОБА_4 (зареєстровано в реєстрі за № 2963), укладення цього договору було способом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, по-друге, 23 вересня 2016 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» було укладено договір іпотеки № DNTFLOK06629/DI207, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н. С. серія та номер 3049 та по-третє, 07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградовою В. Ю. було зареєстровано право власності на нерухоме майно за ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі договору іпотеки, укладеного між Банком та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», серія та номер 3049 (Інформація з Державного реєстру речових прав на а.с. 36-37, т.1).

Всі ці правочини, про які йдеться в попередньому абзаці, визнані недійсними рішенням Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року (справа № 125/2510/16-ц), ухваленим за позовом ОСОБА_4, яке набуло законної сили після його перегляду 26 вересня 2017 року Апеляційним судом Вінницької області (Ухвала на а. с.48-54, т.1) Зазначеним рішенням визнано ОСОБА_4 власником об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1), тобто права ОСОБА_4 як власника предмета іпотеки були відновлені, натомість права Банку як іпотекодержателя не були повернені в попередній стан.

Перевіряючи доводи відповідача ОСОБА_4 та висновки суду першої інстанції про відсутність зобов'язання боржника за кредитним договором, який був забезпечений іпотекою, апеляційний суд зазначає наступне: Як вбачається зі змісту рішення Барського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року (справа № 125/2090/15), яке набуло законної сили 04 жовтня 2016 року (а.с.90-92, т.1), в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено не з підстав виконання зобов'язання за кредитним договором як те трактує ОСОБА_4, а з підстав недоведеності неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що на вимогу апеляційного суду, в зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про недобросовісне використання сторонами своїх прав та здійснення обов'язків щодо надання доказів, позивачем було надано виписку про рух котів по рахунку, відкритому на виконання умов кредитного договору (а.с. 92-107, т.2), з якої вбачається, що зобов'язання за кредитним договором не виконано, а відповідач ОСОБА_4 подав заяву про долучення письмових доказів, зі змісту якої вбачається, що він також визнає ту обставину, що зобов'язання за кредитним договором ним не виконано, однак акцентує, що окрім договору іпотеки, Кредитний договір було забезпечено ще й порукою з боку його батька ОСОБА_9, який працює і має постійний заробіток, відтак укладеним між ним та ОСОБА_5 договором купівлі-продажу права Банку як кредитора не порушені (а.с.146-154, т.2). Тобто, окрім наявних в матеріалах справи доказів, обидві сторони визнали наявність невиконаного зобов'язання з боку позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором від 14 червня 2007 року VICWG100001444, укладеному між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4.(а. с. 20-24, т.1).

Закон України «Про іпотеку»є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку»містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Відтак, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

- по-перше, договір купівлі-продажу квартири від 11 серпня 2016 року, укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки в зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, а також всі послідуючі правочини, укладені стосовно об'єкта нерухомості, яке було предметом іпотеки, визнано недійсними, тому передбачена статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстава для припинення іпотеки (реалізація предмета іпотеки) відсутня;

- по-друге, зобов'язання ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором від 14 червня 2007 року кредитний договір VICWG100001444 (а. с. 20-24, т.1), в забезпечення якого було укладено договір іпотеки згаданої нерухомості, не виконаний;

Тому, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що, не зважаючи на зміну власника предмета іпотеки, вимоги позивача про поновлення запису про іпотеку щодо квартири № 15 в будинку № 70 в м. Бар Вінницької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1) в Державному реєстрі Іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню як таке, що постановлене без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення в межах вирішення вимог позивача щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири серія та № 1469 від 29 грудня 2017 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнання незаконним виникнення 29 грудня 2017 року права власності у ОСОБА_5 на цей об'єкт нерухомого майна, скасування реєстраційних дій, вчинених на підставі цього правочину та поновлення права власності на майно, що знаходиться за вказаною адресою за ОСОБА_4, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

Як вбачається з встановлених по справі обставинах, 29 грудня 2017 року (на момент вчинення оспорюваного правочину) ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1), будь-які обмеження щодо цього об'єкта нерухомості (в зв'язку з набранням законної сили рішенням Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року (справа № 125/2510/16-ц)) на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не існували, що підтверджується і тим, що при його нотаріальному посвідченні було проведено перевірку наявності заборон на відчуження.

У відповідності до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що немає підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а відтак і в задоволенні позову про скасування реєстраційних дій, вчинених у зв'язку з укладенням цього договору і повернення спірної квартири у власність ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують вірного виноску суду першої інстанції, тому в цій частині апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи або змінюючи судове рішення суду першої інстанції, зобов'язаний здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції ( підпункт б пункту 4 частини 1 статті 382 ЦРПК України). В зв'язку з наведеним апеляційний суд приходить до висновку про необхідність вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги (стаття 367 ЦПК України) та скасувати Додаткове рішення Барського районного суду від 28 листопада 2018 року, ухвалене у цій справі виключно стосовно розподілу судових витрат в суді першої інстанції.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків:

Враховуючи що до задоволення підлягають чотири вимоги з шести заявлених, причому вимоги що підлягають до задоволення, стосуються виключно відповідача ОСОБА_4, відтак з нього підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 2/6 частини від судових витрат позивача.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» поніс такі судові витрати: 1762 грн. судового збору за подання позову (а.с.1, т.1), 881 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову (а.с.2, т.1), 15 858 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.58, т.2), а всього 18 501 грн. Однак при зверненні до суду першої інстанції позивач мав би сплатити 10 572 грн судового збору (за шість вимог немайнового характеру), проте, як зазначено вище, сплатив лише 1762 грн за одну вимогу, на що суд першої інстанції не звернув уваги при вирішенні питання про відкриття провадження у справі (а.с.1, т.1).

Отже беручи до уваги, що з шести заявлених вимог немайнового характеру, до задоволення підлягають дві, з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню на користь держави 7 048 грн судового збору, недоплаченого за подання позову та в задоволенні яких вірно відмовив суд першої інстанції (за чотири вимоги: 1762 х 4 = 7048 грн), а з ОСОБА_4 підлягає стягненню 1762 грн судового збору на користь держави (які мав би сплатити ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 7 929 гривень понесених ним судових витрат (1762 грн судового збору, сплаченого при поданні позову (а.с.1, т.1) + 881 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову (а.с.2, т.1) + 5 286 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги (що становить 2/6 частини від суми сплаченого судового збору - а.с. 58, т.2).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову про поновлення відомостей в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та додаткове рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року, скасувати та в цій частині постановити нове:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» в цій частині задовольнити:

Поновити в Державному реєстрі Іпотек відомості про іпотеку, що були внесені в Державному реєстрі Іпотек 14 червня 2007 року, реєстраційний № 5134518 щодо об'єкту нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1).

Поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про заборону відчуження майна, що були в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17 червня 2007 року , реєстраційний № 5134684 щодо об'єкту нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1).

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року в іншій частині залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави 7 048 (сім тисяч сорок вісім) гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 (НОМЕР_2) на користь держави 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 (НОМЕР_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) 7 929 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень понесених ним судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді підпис А. Ю. Зайцев

підпис О. С. Панасюк

Згідно з оригіналом

головуючий суддя Т. М. Шемета

Повний текст постанови виготовлено 16 квітня 2019 року.