ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2006 р. о 15-30 год. в м. Харкові Справа № АС-03/191-06
вх. № 4762/1-03
Суддя господарського суду Харківської області Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Шеванова В.Ю.
представників сторін :
позивача - Яценко О.П.
відповідача - Мілешкін М.М.
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до Південна Залізниця м. Харків
про стягнення 8541173,10 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач , Харківське обласне відділення Фонду України соціальногозахисту інвалідів, м. Харків, суб’єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача , Південна Залізниця м. Харків , штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, у сумі 8541173,10 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 р. 1980 робочих місць для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. були працевлаштовані 735 інвалідів, тобто відповідачем не виконаний норматив 1245 робочих місць. У зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму 8541173,10 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів .
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на обставини викладенні в запереченнях проти позову, а саме на те, що враховуючи ч. 4 ст. 15 Закону України „Про залізничний транспорт" створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться підприємствами та організаціями залізничного транспорту загального користування в розмірі чотирьох відсотків від числа працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах. Залізниця в 2005 році повинна і могла створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів тільки в розмірі чотирьох відсотків від числа працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах. Згідно з даними статистичного звіту за 2005 рік середньооблікова чисельність працюючих на залізниці за звітний період складала 49512 чоловік, а середньооблікова чисельність працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах - 13062 чоловік. Таким чином, середньообліковий норматив працевлаштування інвалідів для залізниці в 2005 році складав 523 чоловік. Середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників, що працювали в 2005 році на залізниці становить 735 інвалідів. Оскільки середньооблікова чисельність інвалідів у 2005 р. склала 735 інвалідів, тобто більші встановленого 4% нормативу встановленого Законом України „Про залізничний транспорт", то у Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відсутні підстави для нарахування фінансових санкцій, оскільки норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів є виконаним. Закон покладає на підприємство обов’язки тільки щодо утворення відповідних умов праці для інвалідів, тоді як функцію працевлаштування повинні виконувати виключно державні органи, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Крім того , відповідач зазначає , що у 2005 році залізницею фактично було створено 884 робочих місць для працевлаштування інвалідів на які були прийняти інваліди.
Відповідач вказує , що відповідно до додатку № 1 до форми № 10-ПІ поштова-річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" - Перелік філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, які входять до складу СТГО „Південна залізниця" (юридичної особи) - до складу залізниці входить 131 відокремлений структурний підрозділ, що розташовані у 5 областях України (Харківської, Полтавської, Сумської, Чернігівської, Автономної Республіки Крим). Кожний відокремлений структурний підрозділ самостійно працевлаштовує працівників, та надає відповідну звітність у місцеві центри зайнятості за місцем розташування.
Структурні підрозділи залізниці звертались до компетентних органів з проханням направити на підприємство для працевлаштування інвалідів, про що свідчать лист Євпаторійського міського центру зайнятості від 15.05.2006 № 903 та лист Миргородського міськрайонного центру зайнятості від 29.05.2006 № 809. Відповіді центрів зайнятості свідчать про те, що фактично звернення залізниці стосовно направлення інвалідів на вакантні місця були прийняти до уваги, але прохання не було виконанні. В інші підрозділи залізниці не було направлено жодного працівника, так само як і інваліди безпосередньо не звертались до залізниці для працевлаштування.
Крім того, статтею 2 Закону України „Про залізничний транспорт" останній визначений однією з важливих базових галузей економіки України, який забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України. Залізниці повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення. Статтею 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами прані, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом".
Але, залізниця не є підприємством із звичайними умовами праці, працівники які працюють на залізниці повинні проходити відповідний медичний огляд, до них при працевлаштування застосовуються особливі вимоги стосовно стану здоров'я.
Переважна більшість працівників залізниці забезпечують рух поїздів, утримання споруд колії, технічних засобів, працюють цілодобово з нічними змінами, на спорудах та на роботах з підвищеною небезпекою. Діючими нормативними документами до цієї категорії працівників ставляться підвищені вимоги при прийомі на роботу. Згідно ст. 5 Закону України "Про охорону праці" забороняється укладати трудовий договір з громадянами, яким за медичним висновком протипоказана пропонована робота за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. У відповідності із ст. 196 Кодексу законів про працю України і ст. 17 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний організувати попередній (при прийманні на роботу) та періодичний медичний огляд працівників, які зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці. Медичні огляди працівників залізниці проходять на підставі "Положення про медичний огляд працівників певних категорій", затвердженого наказом МОЗ України від 31.03.94 р. № 45 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.94 р. за № 136/345, додатки №№ 1 і 2, наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 29.09.89 р. № 555 та чинного наказу МШС СРСР від 07.07.87 р. № 23-Ц "О медицинском освидетельствовании работников железнодорожного транспорту, связаных с движением поездов». Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 232/10512 до робіт з підвищеною небезпекою віднесені роботи, на яких зайняті працівники підрозділів залізниці, і на яких працює основна частина його робітників (наприклад, роботи, що безпосередньо виконуються при обслуговуванні залізничного транспорту, електротранспорту, рухомого складу).
До того ж, відповідно до "Звіту про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці за 2005 рік" за формою 1-ПВ (умови праці), затвердженого наказом Держкомстату України від 04.10.04 р. № 535, станом на 31.12.2005 р. на залізниці працює в умовах, які не відповідають санітарно - гігієнічним нормам, тобто у шкідливих і важких умовах праці - 13652 працівника, у тому числі: постійно працюють за змінним графіком з нічною зміною - 28577 осіб.
Суд застосовує законодавство , яке діяло на момент спірних відносин.
Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, (далі —Положення), робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування — підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.
Матеріалами справи встановлено, що середньорічна заробітна плата у відповідача у 2005 р. становила 13720,76 грн. За нестворені робочі місця відповідач повинен був сплатити до 15 квітня поточного року штрафні санкції в сумі 8541173,1 грн.
Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 49512/13062 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. вказав 523 робочих місця, які повинен був створити для працевлаштування інвалідів, що відрізняється від розрахованої позивачем у позові кількості у розмірі 1980 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 735 інваліда, але виходячи з розділу ІІ списку працюючих інвалідів на даному підприємстві працювало 884 інвалідів, що також відрізняється від даних в звіті та вказаних позивачем у позові 735 особах-інвалідах.
Суд зазначає, що не всі інваліди працювали у позивача повний рік , але наведений Закон не пов’язує факт створення робочого місця з терміном праці інваліда у звітному періоді та датою прийняття його на роботу в даному періоді. Закон тільки вказує на факт роботи інваліда на підприємстві.
Однак суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов’язку покладеного законом.
Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів „ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Законом України „Про транспорт” (ст. 22) визначено, що до складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток. Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 р. № 274/96-ВР, "створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться підприємствами та організаціями залізничного транспорту загального користування в розмірі чотирьох відсотків від числа працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах".
Суд приходить до висновку, що на відповідача розповсюджувався і повинен був застосовуватися Закон України „Про залізничний транспорт” згідно якого вбачається, що при рахуванні нормативу відповідача для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів слід виходити з положень ст. 15 Закону України „Про залізничний транспорт” .
Суд зазначає, що з прийняттям та набранням чинності Закону України „Про залізничний транспорт” , саме цій Закон був спеціальним для відповідача. Однак з набранням чинності 22.06.2005 змін до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” введені положення які фактично скасовують дію наведеного вище закону в частині встановлення нормативу для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Але норматив робочих місць встановлюється підприємству на рік, тобто на період з 1 січня по 31 грудня. Тому при його розрахунку слід виходити з законодавства яке діяло на початок відповідного року. Таким чином на 2005 р. норматив відповідачу встановлюється з урахуванням положень Закону України „Про залізничний транспорт”. Розповсюдження на встановлення нормативу норм Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 22.06.2005 р. на встановлення нормативу за 2005 р., було б фактичним застосуванням зворотної сили закону, що не передбачено наведеним законом та не відповідає ст. 58 Конституції України.
Згідно з даними статистичного звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-ПІ) середньооблікова чисельність працюючих у відповідача за звітний період складала 49512 чоловік, а чисельність працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах - 13062 чоловіка, наведене також підтверджується штатними розписами відповідача.
Таким чином, норматив працевлаштування інвалідів для підприємства відповідача в 2005 році складав 523 чоловіка. Фактично же підприємством працевлаштовані 884 інваліда, що підтверджується наведеним звітом по формі № 10-ПІ. та розділом ІІ списку працюючих інвалідів.
Суд зазначає, що не всі інваліди працювали у позивача повний рік, але, наведений Закон не пов’язує факт створення робочого місця з терміном праці інваліда у звітному періоді та датою прийняття його на роботу в даному періоді. Закон тільки вказує на факт роботи інваліда на підприємстві.
Оскільки підприємство працевлаштувало у 2005 р. 884 інваліда, то у позивача відсутні підстави для нарахування фінансових санкцій, оскільки норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів є виконаним.
Крім того, суд зазначає , що в роз'ясненні Міністерство праці та соціальної політики України повідомило, що заповнення щорічного звіту за формою 10-ПІ „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2005 рік підприємствами, діяльність яких регулюється законами України „Про електроенергетику", „Про залізничний транспорт", „Про автомобільний транспорт", „Про поштовий зв'язок" та „Про телекомунікації" підприємства вищевказаних галузей повинні заповнювати звіт з урахуванням вимог Закону № 2602-IV, починаючи з 2007 року (за період з 01,01.2006 р. по 31.12.2006 р.).
Враховуючи, що відповідач виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 4 , 8, 86, 94, 160- 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Подобайло З.Г.
Постанова в повному обсязі виготовлена 13.06.06р. о 15-00 год.