ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 р. № 2а-11240/09/2570
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом ОСОБА_1
довійськової частини 2253 (105 Чернігівського прикордонного загону) (відповідач 1), начальника 105 прикордонного загону Єгорова В.С. (відповідач 2), Північного регіонального управління Державної прикордонної служби (відповідач 3), начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України Кучеренко А.А. (відповідач 4)
провизнання нечинними наказів та поновлення на посаді
за участю представників сторін:
позивача
від позивача
від відповідачів 1,2
від відповідачів 3,4 ОСОБА_1
Кашуби М.О.
Поліщука О.Є., довіреність від 08.09.2009 року, від 30.09.2009 року
Горошко В.П., довіреність № 41/2942 від 12.10.2009 року, № 41/2531 від 18.09.2009 року
ВСТАНОВИВ:
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини 2253 (105 Чернігівського прикордонного загону), начальника 105 прикордонного загону Єгорова В.С., Північного регіонального управління Державної прикордонної служби та начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України Кучеренко А.А., в якому позивач просить визнати нечинним наказ начальника 105 прикордонного загону № 128-ос від 15.09.2009 року та наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 274-ос від 08.09.2009 року в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та виключення із списків військової частини; поновити позивача на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка»; стягнути з військової частини 2253 на користь позивача середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 16.09.2009 року до дня поновлення на роботі та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі і стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за один місяць.
28.10.2009 року позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог та просив визнати нечинним наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 402 від 30.07.2009 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Представники відповідачів позовні вимоги не визнали повністю з підставі, зазначених у наданих запереченнях.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.11.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.11.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає повністю з наступних підстав.
Між Державною прикордонною службою та ОСОБА_1 15.05.2008 року укладений контракт строком на п’ять років про проходження військової служби. Позивач проходив службу у військовій частині 2253 (Чернігівський прикордонний загін) на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» у військовому званні прапорщика.
Згідно наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про результати службового розслідування № 402 від 30.07.2009 року, за порушення вимог ст.ст.221,296,297,299 Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю, затвердженої наказом АДПСУ № 711 від 05.10.2004 року у відповідності до вимог ст.12,62 п."є", ст.67 Дисциплінарного статуту ЗС України прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби за службовою невідовідністю.
Згідно витягу з наказу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби від 08.09.2009 року № 274-ос, згідно із Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу», Положенням про проходження військової служби особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) Збройних Сил України, припинено (розірвано) дію контракту та звільнено з військової служби по 105 прикордонному загону за ст.26 ч.6 п. «е» (через службову невідповідність) у запас прапорщика ОСОБА_1 Вислуги років на пенсію не має. Підставою для звільнення є подання начальника загону № 10/7259 від 27.08.2009 року та наказ начальника ПнРУ №402 від 30.07.2009 року.
Згідно витягу з наказу начальника 105 прикордонного загону № 128-ос від 15.09.2009 року, виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка», який звільнений в запас Збройних Сил України наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 274-ос від 08.09.2009 року згідно ст.26 ч.6 п. «е» (через службову невідповідність) без права носіння військової форми одягу з 15.09.2009 року.
Звільненню передувало службове розслідування призначене начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в ході якого встановлено порушення позивачем вимог Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю.
Як вбачається з матеріалів справи та службового розслідування, призначеного наказом Північного регіонального управління від 13.07.2009 року №370, 13.07.2009 року в потязі №54 сполученням «Санкт-Петербург-Київ» та при виконанні наказу на охорону державного кордону, прикордонний наряд «Перевірка документів» у складі інспектора прикордонної служби I категорії відділу прикордонної служби «Добрянка» прапорщиком ОСОБА_1 було здійснено оформлення та пропуск на територію України громадянина Узбекистану. Під час проведення співбесіди, як складової частини паспортного контролю із особою з країни ризику, уточнення правдивості відомостей, які подавалися іноземцем щодо підтвердження мети прибуття до України, позивачем не було здійснено поглибленого вивчення документів, не отримано письмових пояснень, проігноровані дані про попереднє перебування в Україні зазначені в паспорті громадянина Узбекистану та розбіжність відомостей зазначених в імміграційній картці з відомостями отриманими в результаті співбесіди, через що позивачем не встановлено справжніх намірів в’їзду до України та прийнято за відомо неправдиві дані та поставлена у паспортному документів відмітку «Прибуття».
Згідно п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України „Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” від 29.12.1995 №1074, в'їзд в Україну та виїзд з України не дозволяється на підставах, установлених статтями 25 і 26 Закону України „Про правовий статус іноземців”. Іноземцю та особі без громадянства може бути відмовлено з підстав, передбачених законами України, у в'їзді в Україну за результатами співбесіди, яка проводиться в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Державної прикордонної служби. У разі наявності підстав, передбачених частиною другою статті 25 зазначеного Закону, у паспортному документі іноземця та особи без громадянства службовими особами Державної прикордонної служби або органів міграційної служби ставиться штамп "Заборонено в'їзд в Україну терміном на ...". Цей термін встановлюється органом міграційної служби, Служби безпеки або Державної прикордонної служби залежно від обставин і характеру правопорушення від шести місяців до п'яти років. Якщо ці підстави продовжують існувати, термін може бути продовжено зазначеним органом. У таких випадках іноземці та особи без громадянства передаються представникам прикордонних органів суміжних держав або видворяються за межі України у порядку, встановленому цими Правилами.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1994 № 3929-XII, іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України. В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється: - в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; - якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; - якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; - якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі; - якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; - якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.
Пунктами 1, 3 розпорядження Північного регіонального управління від 30.03.09 року №1723-818 визначено, що при виявленні у пунктах пропуску через державний кордон для залізничного сполучення іноземців, які із метою продовження терміну перебування на території Російської Федерації або Республіки Білорусь намагаються потрапити в України, відмітку «Прибуття» з подальшим її анулюванням у їх паспортні документи не проставляти, видавати встановленим порядком постанову про відмову у пропуску через державний кордон, облік таких пропусків здійснювати у встановленому порядку. Звернути увагу на протидію втягуванню персоналу Держприкордонслужби України у протиправну діяльність пов'язану з можливою незаконною реєстрацією іноземців на території України шляхом проставлення дійсних або підроблених відміток "Прибуття" ("Вибуття").
Згідно ст.ст. 221, 296, 297, 299 Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю, затвердженої наказом АДПСУ № 711 від 05.10.2004 року, необхідно здійснювати посилений паспортний контроль осіб, вихідців з країни ризику, країн, де ведуться активі бойові дії та країн активної терористичної діяльності; проводити співбесіду, яка здійснюється шляхом задавання іноземцю, особі без громадянства запитань, поглибленого вивчення документів (за потреби комісійного), отримання письмових пояснень; під час співбесіди посадова особа підрозділу прикордонного контролю з урахуванням даних про іноземця, особи без громадянства, які можуть свідчити (указувати) про справжні наміри особи, що в’їжджає в Україну, здійснює спостереження за поведінкою опитуваної особи з метою виявлення змін у поведінці, які можуть свідчити про правдивість чи неправдивість наданої іноземцем, особою без громадянства інформації; посадова особа, яка проводила співбесіду з іноземцем, особою без громадянства, складає довідку про результати співбесіди, заносить результати співбесіди в книгу обліку результатів співбесіди (базу даних).
Відповідно п. «е» ч.6 ст. 26 Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.
Відповідно до п. „є” ст. 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, на молодших та старших офіцерів може бути накладене таке дисциплінарне стягнення як звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Згідно ст.ст. 83, 84, 85, 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Враховуючи невиконання позивачем вимог ст.ст.221, 296, 297, 299 Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю, затвердженої наказом АДПСУ № 711 від 05.10.2004 року, розпорядження Північного регіонального управління від 30.03.09 року №1723-818, п.17 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 №1074 та ст. 25 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, встановлені висновками службового розслідування, призначеного наказом № 370 від 13.07.2009 року, досліджені в судовому засіданні матеріали розслідування та письмові пояснення осіб, суд дійшов висновку про правомірність накладення спірними наказами на позивача дисциплінарного стягнення.
Згідно ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до ст.ст. 7, 12, 24, 26 Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю, затвердженої наказом АДПСУ № 711 від 05.10.2004 року, начальник (команди) зобов’язаний призначити службове розслідування не пізніше триденного терміну з моменту, коли йому стало відомо про факт учинення правопорушення, подію, що потребують застосуванню обставин, за яких вони сталися; службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення начальником (командиром); посадова особа, яка призначала службове розслідування, у десятиденний термін розглядає висновок та всі інші матеріали службового розслідування і проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення; днем закінчення службового розслідування вважається день затвердження начальником (командиром) висновку службового розслідування.
Згідно ст. 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення скоєно 13.07.2009 року, призначене службове розслідування наказом від 13.07.2009 року, завершене 27.07.2009 року, бесіда та розгляд висновку службового розслідування здійснені 30.07.2009 року, стягнення накладене наказом №402 від 30.07.2009 року, виконане наказом від 15.09.2009 року №128-ос.
Таким чином, враховуючи вказані обставини та вимоги зазначених нормативно-правових актів, суд не погоджується з твердженням позивача щодо порушення термінів притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищевказані правові норми, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість спірних наказів відповідачів та про відповідність їх вимогам законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, на думку суду, надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваних наказів та прийняття їх в межах, що передбачені законами України.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини 2253 (105 Чернігівського прикордонного загону), начальника 105 прикордонного загону Єгорова В.С., Північного регіонального управління Державної прикордонної служби та начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України Кучеренко А.А. про визнання нечинними наказів та поновлення на посаді задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
На підставі ч.3 ст.160 КАС України виготовлення постанови у повному обсязі відкласти на 24.11.2009р
Суддя підпис Ю.О.Скалозуб