ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
18.07.06 Справа № 5/2569-12/393
УХВАЛА
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Бойко С.М.
При секретарі Нор У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі
на постанову господарського суду Львівської області від 31.03.2006 року
у справі № 5/2569-12/393, суддя О.Д.Запотічняк
за позовом Червоноградської ОДПІ
до відповідача ВАТ «Сокальський елеватор»
третя особа на стороні позивача ВДК у Сокальському районі
про стягнення 446 400,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –Соловар О.М. –представник (дов.у справі)
від відповідача –Слюсарчик І.М. –представник (дов.у справі)
від третьої особи –Зінько Н.Ю. –представник (дов. у справі)
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Львівської області від 31.03.2006 року у справі № 5/2569-12/393 у задоволенні позовних вимог Червоноградської ОДПІ, третя особа на стороні позивача ВДК у Сокальському районі до ВАТ «Сокальський елеватор»про стягнення 446 400 грн. відмовлено повністю.
Господарський суд Львівської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що матеріалами справи не доведено факту отримання відповідачем зерна від товаровиробників та подальшої непередачі цього зерна до держресурсів, як умови притягнення заготівельного підприємства до відповідальності. Відповідальність за своєчасність проведення розрахунків несуть покупці за договорами постачання (держконтрактом) - с/г товаровиробники, а не заготівельне підприємство. Відтак, суд вважав, що відсутні правові підстави для стягнення з ВАТ «Сокальський елеватор»суми бюджетної позички, яка не була повернута з вини товаровиробників.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, Червоноградська ОДПІ подала апеляційну скаргу № 144/100 від 14.04.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що не враховано вимоги діючих на той час нормативних актів, якими передбачено обов’язок заготівельних підприємств здійснювати облік грошових коштів та зерна, отриманих від товаровиробників, що підтверджується наданими відповідачем звітами про використання та повернення бюджетної позички та довідкою про надання та повернення бюджетної позички. Крім того, посилається, що судом не враховано, що основна сума заборгованості по бюджетних позичках у відповідача виникла не внаслідок невиконання с/г товаровиробниками умов державного контракту, а внаслідок переміщення зерна та продуктів його переробки з одного підприємства на інше в межах області та між областями, яке мало місце в даному випадку. Посилається також на те, що акти прийому-передачі повинні вважатися первинними документами, які підтверджують факт заборгованості по бюджетній позичці. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що особами, відповідальними за виконання державного контракту є сільськогосподарські товаровиробники (фермерські господарства), а не заготівельне підприємство, а тому відповідальність за поставку зерна за держконтрактом несе сільськогосподарський товаровиробник, а не заготівельне підприємство. Покликається на те, що ВАТ «Сокальський елеватор»не мало об’єктивної можливості передати зерно до державних ресурсів, якого не було в наявності.
Від Червоноградської об’єднаної державної податкової інспекції поступило клопотання про заміну його на державну податкову інспекцію у Сокальському районі в зв’язку з реорганізацією та правонаступництвом.
Суд апеляційної інстанції на підставі поданих доказів та згідно наказу Державної податкової адміністрації України № 545 від 05.12.2005 року, застосував по відношенню до відповідача ст.55 КАС України і замінив його на державну податкову інспекцію у Сокальському районі.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Червоноградська об’єднана державна податкова інспекція звернулася з позовною заявою до господарського суду Львівської області про звернення стягнення на активи ВАТ «Сокальський елеватор»для погашення простроченої заборгованості в сумі 446 400,00 грн. по бюджетних позичках, які надавались за Держконтрактом у 1995-1997 роках.
Позов ґрунтується на тому, що листом Державного казначейства у Сокальському районі № 04-15/261 від 05.07.2005 року направленого на адресу Червоноградської ОДПІ, повідомлено про те, що за ВАТ «Сокальський елеватор»по бюджетній позичці 1995-1997 років рахується заборгованість в сумі 446 400,00 грн., яка надавалась сільськогосподарським товаровиробникам у 1997 роках на підставі Постанов Кабінету Міністрів України. Передача матеріальних добрив паливо-мастильних матеріалів оформлялась трьохсторонніми актами приймання-передачі та згідно реєстрів. Згідно договорів, укладених між хлібоприймальними підприємствами та сільськогосподарськими товаровиробниками, на хлібоприймальні підприємства було покладено забезпечення приймання, зберігання та облік зерна в державні ресурси. Повернення позички здійснювалось хлібоприймальними підприємствами по мірі реалізації продукції. Однак, повернення бюджетних позичок протягом 2001-2005 років ВАТ "Сокальський елеватор" не проводилося. Одночасно, ВАТ "Сокальський елеватор" не подавало звітність у відділення Державного казначейства у Сокальському районі, у зв’язку з чим ВДК звернулося з листом-вимогою надавати звітність та підписати акт інвентаризації заборгованості, однак, одержали відповідь, що даними бухгалтерського обліку та аудиторського висновку станом на 01.08.2004 року ВАТ "Сокальський елеватор" немає заборгованості по бюджетних позичках за державним замовленням та не знаходить підстав подавати довідки та звіти.
На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 10.08.1998 року № 889 шляхом перетворення з державного підприємства «Сокальський елеватор»створено відкрите акціонерне товариство «Сокальський елеватор».
Подача до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна згідно норм чинного законодавства, зокрема, п.п 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" відноситься до функцій державних податкових інспекцій в районах у містах.
Статтею 17 Бюджетного кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністра і фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в особі керівників та їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно в межах повноважень, встановлених відповідно Законом України «Про Державний бюджет України»чи рішенням про місцевий бюджет. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів по боргу.
У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та прострочення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Таким чином, ч.4 ст.17 Бюджетного кодексу України встановлює механізм стягнення бюджетної заборгованості, в тому числі з позичок із державного бюджету, безвідносно від строків виникнення такої заборгованості. Ця норма є процедурною та регулює порядок стягнення бюджетної заборгованості, існуючої на момент її дії.
Порядок стягнення невнесених у строк податків і неподаткових платежів встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.15.2 ст.15 якого встановлені граничні строки стягнення податкового боргу.
Поширення законодавцем на стягнення заборгованості з позичок, наданих із державного бюджету, порядку стягнення податкового боргу дає підстави для висновку про застосування в процедурі стягнення вказаної заборгованості встановлених законом граничних строків стягнення податкового боргу.
ВАТ «Сокальський елеватор»своєчасно подавав податкові декларації за період, коли на думку податкової інспекції виникло зобов’язання по бюджетних позичках (кінцевий термін повернення позичок відповідно до Порядків 01.09.1996., 01.09.1997р., 01.09.1998р.) Протягом 1999 –2006 років податковими інспекціями не нараховувалось податкове зобов’язання на суму заявленого позову і не направлялись податкові вимоги про сплату суми бюджетної позички. Актами перевірок податковими органами протягом вищезазначеного періоду ВАТ «Сокальський елеватор»не зафіксовані факти порушень бюджетного законодавства та не встановлено наявність бюджетної заборгованості останнього перед Державним бюджетом.
Статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлені граничні терміни стягнення податкового боргу.
Разом з тим, апеляційний суд бере до уваги, що в 1995-1997 роках закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для держконтракту і держзамовлення проводились за рахунок наданих державою бюджетних позичок. Зазначені правовідносини врегульовані постановою Кабінету Міністрів України «Про стан підготовки до збиральних робіт і формування державного контракту на закупівлю зерна у 1995 році»від 31.05.1995 року № 370 (370-95-п), постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 323 (323-96-п) «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік», постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 року № 124 (124097-п) «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році».
Спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.071995 року N 119/109/193 ( 20334-95 ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.1995 року за N 334/870, затверджено Порядок надання і повернення державної позички для фінансування державного контракту 1995 року на Доставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур; спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996 року N 72/113 ( 20265-96 ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.1996 року за N 265/1290, затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року; спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 4.03.1997 року № 70/54/18 (20212-97), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.06.1997 року за №212/2016, затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року.
Відповідно до вищенаведених Порядків безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим органом (рай (міськ) фінвідділом в 1995 році, відділенням державного казначейства в 1996-1997 роках) за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгосптоваровиробником. Державним замовником на поставку продовольчого зерна до державних ресурсів був Мінсільгосппрод і ДАК "Хліб України", заготівельні та переробні підприємства і організації якого мали укладати з товаровиробниками (виконавцями державного замовлення) державний контракт на закупівлю зерна. При цьому надання бюджетної позички рай(міськ)фінвідділами чи органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгоспотоваровиробників на закупівлю пально-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості в кредитах тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, в т.ч. зерно і кормозбиральних комбайнів. Фіноргани забезпечували облік (укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу.
Контроль за виконанням держконтракту (держзамовлення) покладався на Мінсільгосппрод, ДАК "Хліб України" і заготівельні організації, а за наданням та поверненням бюджетних позичок - на Мінфін, фінансові органи, органи держказначейства. Відповідальність перед фінорганами за підсумками проведених ними документальних перевірок (несли товаровиробники (за недопоставку зерна на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок).
Матеріалами справи встановлено, що Державне підприємство «Сокальський елеватор», з якого на підставі Наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 10.08.1998 року № 889 утворилося відкрите акціонерне товариство, було заготівельним підприємством та здійснювало облік грошових коштів, отриманих сільськогосподарськими товаровиробниками у вигляді авансів, та здійснювався облік зерна, отриманого від останніх у виконання держконтракту (держзамовлення), чим пояснюється наявність у відділення державного казначейства звітів та довідок про і використання та повернення бюджетної позички, наданої заготівельним організаціям для фінансування державного контракту (державного замовлення) на зерно 1995-1997 роки, відповідно до яких ВАТ "Сокальський елеватор" обліковує заборгованість по бюджетній позичці станом на 27.10.2005 року в сумі 446400,00 грн., і на підставі яких податковим органом подано цей позов.
На вимогу апеляційного суду, первинні бухгалтерські та банківські документи, які б підтверджували надання позички і, відповідно, перерахування і отримання суми бюджетної позики безпосередньо ВАТ «Сокальський елеватор»ні органом податкової інспекції, ні органом державного казначейства не надано. Подані відділенням державного казначейства у м.Сокаль копії договорів за 1997 рік, зокрема, про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна та про купівлю за державним замовленням, документально не підтвердили їх виконання, а тому не можуть бути прийняті як докази реального виконання сторонами зобов'язань за цими договорами і, відповідно, отримання заготівельним підприємством, тобто відповідачем, бюджетної позички на суму позову.
Господарським судом встановлено та, зокрема, як свідчать матеріали справи (а.с.64-111 том 4), первинні документи, які фіксували отримання державної позички сільськогосподарськими товаровиробниками, були лише у сільськогосподарських товаровиробників, яким відповідач не являється, а лише заготівельною організацією, оскільки згідно договорів постачальник (ВАТ «Агро сервіс») надає Одержувачу (якими виступали фермерські господарства) мінеральні добрива, а останній у відповідності з п. 3.1 договору укладає із заготівельником (відповідачем) договір контрактації на поставку продовольчого зерна та зобов'язується прийняти від Одержувача продовольче зерно, забезпечити зберігання та передачу ДП «Агрохім»прийнятого продовольчого зерна в погашення боргу за одержані мінеральні добрива і засоби захисту рослин. Територіальний орган державного казначейства на підставі отриманої від Постачальника і Заготівельника інформації про поставлені Одержувачу міндобрива і засоби захисту рослин та заготовлене продовольче зерно в рахунок ДП „Агрохім", здійснює контроль за своєчасним погашенням боргу Одержувачем.
Таким чином, судом першої інстанції підставно зазначено, що обов'язку заготівельного підприємства повернути позичку передує обов'язок товаровиробника, який є безпосереднім отримувачем авансу поставити в державні ресурси зерно (насіння) в кількості, що відповідає сумі отриманого авансу, для його послідуючої реалізації заготівельним підприємством та отримання ним виручки, за рахунок якої і здійснюється погашення позички.
Одночасно, особами, відповідальними за виконання державного контракту є сільськогосподарські товаровиробники (фермерські господарства), а не заготівельне підприємство, а тому відповідальність за поставку зерна за держконтрактом несе товаровиробник, а не заготівельне підприємство.
На заготівельне підприємство відповідно до п.5.2 Порядку, 1997 року покладався обов’язок забезпечити окремий облік зерна, прийнятого за угодами та передати його до держресурсів. Відповідно, заготівельне підприємство може нести відповідальність лише в тому випадку, якщо воно отримало зерно від товаровиробника та не передало до держрезерву. Матеріалами справи не доведено факту отримання відповідачем зерна від товаровиробників та подальшої непередачі цього зерна до держресурсів, як умови притягнення заготівельного підприємства до відповідальності. Факт передачі зерна та інших ресурсів сільськогосподарським товаровиробникам та неповернення ними бюджетної позички підтверджується договорами, накладними, довіреностями, банківськими документами.
Враховуючи, що сільськогосподарські товаровиробники не виконали умов державного контракту, непоставивши зерно на склади заготівельного підприємства, останнє не мало об'єктивної можливості відповідно передати зерно до державних ресурсів.
Таким чином, у Відділення державного казначейства в Сокальському районі відсутні правові підстави вимагати від ВАТ "Сокальський елеватор" проведення розрахунків за товарно-матеріальні цінності та грошові кошти, які були отримані сільськогосподарськими товаровиробниками, і за які вони не провели розрахунків.
У відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень відповідача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 31.03.2006 року у справі № 5/2569-2/393 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Львівської області від 31.03.2006 року у справі № 5/2569-12/393 залишити без змін, апеляційну скаргу ДПІ у Сокальському районі Львівської області –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.