Справа № 347/201/16

Провадження № 2/347/1/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 року                                                м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Гордія В.І.,

з секретарем - Корбутяк Н.М.,

з участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист гідності та честі у зв’яку з розповсюдженням недостовірної інформації відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист гідності та честі у зв’яку з розповсюдженням недостовірної інформації відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 та її адвокат ОСОБА_1 не з»явилися, представник позивачки подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Однак, в попередньому судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, а позивачка в позовній заяві і заявах про уточнення, зміну і збільшення позовних вимог зазначила, що 13.06.2014 року відповідач ОСОБА_3 надавав інтерв’ю голові громадської організації «Народний контроль» ОСОБА_4, і це відбувалось привселюдно, біля самого входу до приміщення Косівського районного суду під час мітингу, який в той день проводили жителі Косівського району щодо незадовільної роботи районного суду, тому це слухало і за цим спостерігало багато людей. Вважає, що дане відеоінтерв»ю надавалося ОСОБА_3 для того, щоб умисно принизити честь, гідність позивачки серед її дітей, родини, знайомих, жителів м. Косова, де вона народилася, і серед яких виросла, жителів смт. Кути та с. Старі Кути, де позивачка на даний час проживє, веде господарство та ходить до церкви. Голова «Народного контролю» ОСОБА_4, який знімав даний відеорепортаж та отримував від ОСОБА_3І дане відеоінтерв»ю, на прохання ОСОБА_3 виклав даний відеорепортаж у мережу Інтернет.

В зв»язку із цим позивачка у своїй позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог просить визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність ОСОБА_2 інформацію, що була поширена ОСОБА_3 13.06.2014 року в його відеоінтерв»ю біля приміщення Косівського районного суду, і зокрема, що «ОСОБА_5 свою дружину, ОСОБА_2 зробив недієздатною», а також, просить стягнути на її користь 700 000 грн. заподіяної їй моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву, в якій просить в позові відмовити, а справу розглядати без його участі. Однак, в попередньому судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив та запереченні на позов зазначив, що ознайомившись із даним відео зверненням, він як відповідач не погодився з повнотою даного відео звернення, оскільки воно не відповідає дійсності та не відповідає оригіналу даного відео звернення, яке він надавав голові «Народного контролю». А крім того, відповідач вказав, що не розуміє чим він міг принизити честь і гідність ОСОБА_2, оскільки позивачку ОСОБА_2 рішенням Косівського районного суду дійсно було визнано недієздатною, те, що він в даному відео зверненні вказав про наявність безліч позовів ОСОБА_2 до нього та його матері – теж вважає правдою, як і правда те, що ОСОБА_2, яка є інвалідом ІІ групи, згідно до закону не сплачує судовий збір при подачі позову до суду, його твердження про кредитні зобов»язання позивачки також правда. Вважає, що всі його вищенаведені висловлювання є правдивими і ніяким чином не принижують ні честь, ні гідність позивачки.

У відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Суд звертає увагу, що 14.02.2019 року сторони дали свої пояснення по справі, а також за клопотанням сторони позивачки судом було допитано свідка, про що свідчить журнал судового засідання (а.с.94-100 Т.3) та розписка і присяга свідка (а.с.93 Т.3), і що, після дослідження письмових доказів у справі, з якими обидві сторони ознайомлені, дає суду підстави для ухвалення рішення по суті.

Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею ст. 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

А відповідно до частини першої ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно положень ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом із тим, Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вказано, що належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Як було встановлено в судовому засіданні та стверджується позивачкою у її позовній заяві, спірну інформацію було поширено на веб-сайті організації «Народний контроль», що свідчить про те, що інформацію поширено іншою особою, позивачка ж у порушення зазначеного вище, відповідачами у справі не вказала ні автора відеорепортажу, ні власника веб-сайта.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.02.2018 року по справі № 347/1525/14-ц за аналогічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації у зв»язку з поширенням недостовірної інформації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн., та з аналогічних підстав (щодо надання ОСОБА_3 відеоінтерв»ю 13.06.2014 року біля приміщення Косівського районного суду).

Як передбачено п. 15 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, – при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

А згідно пункту 19 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, - вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Протягом розгляду справи в суді, позивачка неодноразово подавала до суду заяви про уточнення позовних вимог чи їх збільшення, а саме:

1)у первісній позовній заяві від 11.02.2016 року позивачка просила визнати недостовірними, і такими, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь і гідність, відомості, що були поширені ОСОБА_3 про неї у його відеоінтерв»ю від 13.06.2014 року, та просила стягнути з відповідача на її користь 500 000 грн. моральної шкоди;

2)у своїй заяві про збільшення і уточнення позовних вимог від 25.11.2016 року, ОСОБА_2 просить визнати недостовірними, і такими, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь і гідність, відомості, що були поширені ОСОБА_3 про неї 13.06.2014 року біля приміщення Косівського районного суду під час мітингу при наданні ОСОБА_3 на камеру відеоінтерв»ю ОСОБА_4 та просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь 700 000 грн. заподіяної їй моральної шкоди;

3) у своїй заяві про уточнення позовних вимог від 21.02.2018 року, ОСОБА_2 просить визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність ОСОБА_2 інформацію, що була поширена ОСОБА_3 13.06.2014 року в його відеоінтерв»ю біля приміщення Косівського районного суду, а саме: «ОСОБА_5 свою дружину, ОСОБА_2 зробив недієздатною», а також, просить стягнути на її користь 700 000 грн. заподіяної їй моральної шкоди;

4)згідно заяви про зміну підстав позовних вимог від 18.06.2018 року, ОСОБА_2 просила задоволити її позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням даної заяви про зміну підстав позову. Тобто, самі позовні вимоги не змінила, однак змінила підстави позову, пославшись на недостовірність наданої ОСОБА_3 інформації, що її зробили недієздатною через її кредити.

Таким чином, однією із основних позовних вимог ОСОБА_6 є визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та принижує її честь і гідність інформації, поширеної ОСОБА_3 13.06.2014 року в його відеоінтерв»ю про те, що «ОСОБА_5 свою дружину, ОСОБА_2 зробив недієздатною» та стягнення в зв»язку із цим на її користь 700 000 грн. моральної шкоди.

Дослідивши надані сторонами докази, та проаналізувавши викладені у них обставини, суд дійшов до висновку про відсутність сукупності наведених у Постанові Пленуму ВСУ обставин, наявність яких може бути підставою для задоволення позову в частині визнання поширеної інформації недостовірною, оскільки хоч в даному випадку, щодо недієздатності позивачки ОСОБА_2 і мало місце фактичне твердження ОСОБА_3, однак воно знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

А саме, як видно із копії рішення Косівського районного суду від 20.12.2011 року (а.с.138 Т.1), ОСОБА_5 дійсно звертався до Косівського районного суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною і його заяву судом було задоволено – та визнано ОСОБА_2 недієздатною. Тобто, дане твердження ОСОБА_3 підтверджено наявним у матеріалах справи відповідним доказом.

Допитаний ж у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 тільки підтвердив факт того, що особисто бачив як ОСОБА_3 давав відеоінтерв»ю і чув як він говорив, що він, ОСОБА_5, зробив свою дружину недієздатною через отримані нею кредити.

Переглянувши долучений до матеріалів справи диск із копією відеозапису відеоінтерв»ю ОСОБА_3 від 13.06.2014 року біля приміщення Косівського районного суду (а.с.78 Т.3), судом було встановлено, що в своєму відеоінтерв»ю ОСОБА_3 дослівно сказав: «ОСОБА_5 свою дружину, ОСОБА_2 зробив недієздатною. Чому? Тому, що дружина понабирала купу кредитів». Тобто, проаналізувавши сказані слова відповідачем, суд приходить до висновку, що фраза відповідача «ОСОБА_5 свою дружину, ОСОБА_2 зробив недієздатною» - є фактичним твердженням ОСОБА_3, яке знайшло своє підтвердження в судовому засіданні з вищенаведених мотивів, і не є твердженням, яке принижує честь чи гідність позивачки. А фраза відповідача: «Чому? Тому, що дружина понабирала купу кредитів» - є не що іншим, як його оціночним судженням, тобто висновком, до якого дійшов ОСОБА_3 співставивши в сукупності наявність постанови про накладення арешту на нерухоме майно від 16.08.2011 року (а.с.140 Т.3) та ухвали Косівського районного суду від 24.06.2014 року (а.с.139 Т.3).

Проаналізувавши всі надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та принижує її честь і гідність інформації, поширеної ОСОБА_3 13.06.2014 року.

Відповідно до ч.1 та 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Зважаючи на те, що підстав для задоволення позовних вимог в частині спростування недостовірної інформації – немає, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також не підлягають для задоволення.

Враховуючи наведене на підставі ст.ст. 15, 16, 270, 275, 277 ЦК України, та керуючись ст.ст.12, 13, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-

                                        В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист гідності та честі у зв’яку з розповсюдженням недостовірної інформації відшкодування моральної та матеріальної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                В.І. Гордій