КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2007 № 45/115
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малетича М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Галаніна В.М., довіреність №157/786 від 22.12.2006р.,
від відповідача Мальцев Д.П., довіреність б/н від 13.03.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.04.2007
у справі № 45/115
за позовом ДП "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"
до ТОВ "Український промисловий проект"
про стягнення 20850,24 грн.
Суть рішення і скарги:
Державне підприємство “Виробниче об”єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова” (надалі – ДП “ВО Південний машинобудівний завод”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий проект” (надалі – ТОВ “Український промисловий проект”, Відповідач) про стягнення 20 850,24 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.04.2007р. у справі № 45/115 в задоволенні позову ДП “ВО Південний машинобудівний завод” було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Позивача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2007р. у справі № 45/115 та стягнути з Відповідача на користь Позивача загальну суму заборгованості в розмірі 20 850,24 грн., в т. ч. 562,22 грн. – три відсотки річних, 1902,62 грн. – величину інфляції, 13 690,40грн. – пені за прострочення строку поставки та 4 695,00 грн. – пені за прострочення виконання грошового зобов”язання, а також понесені Позивачем судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з”ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушено норми матеріального права, зокрема: ст.ст. 526, 610, 611 та 612 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Відповідача, у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2007р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Позивача апеляційну скаргу – без задоволення.
Під час розгляду даної справи в судовому засіданні 18.06.2007р. оголошувалась перерва до 21.06.2007р., про що були повідомлені представники сторін під розписку.
Проте, 21.06.2007р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Відповідача, який брав участь у справі, надійшла заява про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.
Розглянувши вказану заяву представника Відповідача, колегія суддів відхилала клопотання про відкладення справи, оскільки в судовому засіданні, яке відбувалось 18.06.2007р., в повній мірі були заслухані пояснення представників сторін, які надали вичерпні пояснення по обставинам справи та подали всі необхідні на їх думку документи, після чого і було оголошено перерву до 21.06.2007р., проти чого не заперечували і самі представники сторін. На даний час, спір може бути вирішений в даному судовому засіданні, а тому обставин, які відповідно до ст. 77 ГПК України, можуть бути підставою для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції не знаходить.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, Державне підприємство “Виробниче об”єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий проект” про стягнення штрафних санкцій за недопоставку продукції та несвоєчасне повернення перерахованих коштів в розмірі 20 850,24 грн., з яких: 562,22 грн. – три відсотки річних, 1 902,62 грн. – втрати від інфляції, 13 690,40грн. – пеня за прострочення строку поставки і 4 695,00 грн. – пеня за прострочення виконання грошового зобов”язання, а також понесені судові витрати по справі в розмірі 326,50 грн. і рішенням господарського суду м. Києва від 11.04.2007р. у справі № 45/115 в задоволенні позову ДП “ВО Південний машинобудівний завод” було відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивачем не було виконано умови договору щодо повної попередньої оплати продукції, то і строк виконання Відповідачем свого обов”язку по цьому договору не настав, а тому останній не може вважатися таким, що порушив строки виконання зобов”язання, а у Позивача, відповідно, не виникло права вимагати суми попередньої оплати.
Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, 06.04.2005р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 786/166 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник (Відповідач) зобов”язувався поставити, а покупець (Позивач) – прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума договору становила 126 000,00 грн.
Пунктом 2.2. Договору було встановлено, що оплата продукції здійснюється покупцем (Позивачем) шляхом перерахування 100% вартості продукції, що відвантажується на підставі платіжної вимоги від Постачальника.
Згідно п. 3.1. Договору Відповідач зобов”язувався поставити продукцію протягом 10 календарних днів з моменту оплати.
Пунктом 6.4. Договору також передбачено, що при порушенні строку поставки продукції постачальник (Відповідач) сплачує пеню у розмірі 0,3% від суми непоставленої продукції за кожен день прострочки. При передоплаті у випадку порушення строку поставки продукції покупець (Позивач) має право вимагати повернення перерахованої суми. Постачальник (Відповідач) зобов”язаний перерахувати кошти в 10-ти денний строк з моменту пред”явлення вимоги про їх повернення. В іншому випадку постачальник (Відповідач) зобов”язаний сплатити пеню у розмірі 0,3 % від суми, що вимагалася за кожен день прострочки.
Судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалось сторонами, що Позивач перерахував, а Відповідач отримав від останнього по Договору в рахунок оплати вартості продукції 98 532,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5780 від 18.11.2005р.
В той же час, згідно накладної № РН0000312 від 25.11.2005р. Відповідач поставив Позивачеві продукцію на суму тільки 73 458,00 грн., яка й була прийнята Позивачем. Проте, на суму 25 074,00 грн. продукції поставлено так і не було, що не заперечується і самими сторонами по справі.
В подальшому, Позивачем було надіслано Відповідачеві лист за № 166/398 від 12.12.2005р., в якому він просив повернути на його розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 25074,00 грн. як вартість оплаченої недопоставленої продукції.
Суд першої інстанції при прийняті оспорюваного рішення прийшов до висновку, що Позивач свій обов”язок по сплаті 126 000,00 грн. виконав лише частково – на суму 98532,00 грн., а отже невиконання Позивачем свого обов”язку по оплаті 100 % вартості продукції свідчить про те, що саме останній порушив взяті на себе зобов”язання по Договору щодо оплати продукції в повному обсязі. Тому, відповідно, у Відповідача взагалі не виникло обов”язку по поставці Позивачеві продукції на суму 126000,00 грн.
Разом з тим, необхідно зазначити, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги ту обставину, що відповідно до пункту 2.2. Договору оплата продукції здійснюється Покупцем (Позивачем) по узгодженим цінам шляхом перерахування 100% вартості відвантажувальної продукції саме на підставі платіжної вимоги Постачальника (Відповідача).
Однак, як видно з матеріалів справи, Відповідач виставив Позивачу до оплати рахунок-фактуру № СФ-0000440 від 14.10.2005р. за продукцію на суму тільки 98 532,00 грн., з урахуванням ПДВ, яка в наступному і була повністю оплачена Позивачем, шляхом перерахування вказаних коштів на розрахунковий рахунок Відповідача, проти чого не заперечував в судовому засіданні і сам представник останнього.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія констатує, що Позивач свої обов”язки по Договору, щодо сплати 100 % вартості відвантажувальної продукції на підставі платіжної вимоги Відповідача виконав в повному обсязі.
Проте, як вказувалось вище, Відповідач поставив Позивачу продукцію тільки на суму 73 458,00 грн., недопоставивши таким чином продукцію на суму 25 074,00 грн. та не виставивши взагалі нового рахунку-фактури на суму 27 468,00 грн.
Згідно змісту ст. 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) та ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.
Положеннями ст.ст. 610, 611 та 612 ЦК України передбачено, зокрема, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання), за яке настають правові наслідки передбачені законом або договором. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до ст.ст. 546 і 549 ЦК України, виконання зобов”язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов”язання. Крім того, вказаними статтями визначається, що пеня обчислюється у відсотксіх від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов”язання.
В той же час, п.п. 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов”язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.
В даному випадку, оскільки частково оплачена продукція взагалі не була поставлена Позивачу, то за порушення строку поставки продукції Відповідачу, згідно з п.6.4. Договору, Позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 0,3 % за кожний день прострочення, яка складає 13 690,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати
Оскільки Відповідач несвоєчасно повернув суму за недопоставлену продукцію, йому, відповідно до п. 6.4. Договору, за таке порушення йому необхідно нараховувати пеню в розмірі 0,3 % від суми за кожний день прострочення, що складає 4 695,00 грн.
Також, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних з простроченої суми.
Отже, за невиконання грошового зобов”язання Відповідачу також необхідно нараховувати інфляційні у розмірі 1 902,62 грн. та 3% річних з простроченої суми у розмірі 562,22 грн.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів констатує, що Позивач обов”язки по виконанню умов Договору виконав належним чином, а саме: здійснив оплату за продукцію на підставі виставленого Відповідачем рахуноку-фактури на суму 98532,00 грн., проте останній, в порушення умов Договору, продукцію на цю суму не поставив, а попередньо оплачені кошти за продукцію вчасно не повернув, у зв”язку з чим, вимоги Позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.
У зв”язку з цим, апеляційна скарга Державного підприємства “Виробниче об”єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова” підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду – повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Виробниче об”єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова”, задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2007р. у справі № 45/115 за позовом Державного підприємства “Виробниче об”єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий проект” про стягнення 20 850,24 грн., скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення у справі № 45/115, яким позов Державного підприємства “Виробниче об”єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова”, задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий проект” (м. Київ, вул. Г. Юри, 9, к. 414, р/р 2600631678 у КБ АБ “Південний”, ЗКПО 31084651, МФО 320917) на користь Державного підприємства “Виробниче об”єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова” (м. Дніпропетровськ, вул.Криворізька, 1, р/р 26001132026114 у ЗАО КБ “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЗКПО 14308368) 562 (п”ятсот шістдесят дві) грн. 22 коп. – три відсотки річних, 1 902 (одну тисячу дев”ятьсот дві) грн. 62 коп. – втрати від інфляції, 13 690 (тринадцять тисяч шістьсот дев”яносто) грн. 40 коп. – пеню за прострочення строку поставки, 4 695 (чотири тисячі шістьсот дев”яносто п”ять) грн. 00 коп. – пеню за прострочення виконання грошового зобов”язаня, 312 (триста дванадцять) грн. 75 коп. – витрати по сплаті державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. – витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5. Справу № 45/115 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
25.06.07 (відправлено)