КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-44/09                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Семенченко О.М.

Суддя-доповідач:  Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2010 р.  

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                                        Василенка Я.М.,

суддів                                                  Мельничука В.П., Попович О.В.,

при секретарі                                        Коваленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 20.02.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

встановив:

26.01.2009 ОСОБА_2 звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області із позовом, в якому просив визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.

Постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 20.02.2009 позов задоволено частково:

- визнано   протиправною   бездіяльність   УПФ   України в Варвинському районі щодо відмови в перерахунку позивачу підвищення  пенсії на 30 мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;

- зобов'язано УПФ України в Варвинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно з підвищенням її розміру, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 та забезпечити її виплату за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період;

- стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 сплачений ним при подачі адміністративного позову судовий збір в розмірі 1 гривня 70 копійок;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою (а. с. 6).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2006-2008 роках встановлювалися Законами України Про державний бюджет на відповідний рік.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Цей Закон був опублікований 22.03.2006 і набрав чинності 02.04.2006.

Тобто, з 02.04.2006 стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти, але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 № 6-рп/2007, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

Крім того, Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Що стосується належності відповідача у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Крім того, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.04.2008 № 8-1, загальна сума надходжень з Державного бюджету України становить 25618,5 млн. грн., з яких дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами – 14489,3 млн. грн., що на 1355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюється понадплановими надходженнями спеціального фонду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки, відповідачу надано дотацію на виплату підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, то відповідач у даній справі є належним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення Рішення КС України, тобто з 09.07.2007, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно ж позовних вимог за 2008 рік, то вони дійсно підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Так, підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В свою чергу, згідно до абз. 5 ч. 1 ст. 58 Закону № 107-VI затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність в розрахунку на місяць в наступних розмірах: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Отже, позивачу правомірно у період з 01.01.2008 до 22.05.2008 виплачувалось відповідачем лише 10 % від зазначених розмірів прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

В той же час, позовні вимоги за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 дійсно підлягають задоволенню, оскільки зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

При цьому, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції в порушення вимог ст. 99, п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України було невірно досліджено питання щодо пропуску річного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за 2006 рік та за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 (враховуючи звернення до суду 26.01.2009), які згідно до ст. 100 КАС України не підлягають задоволенню, оскільки відповідач наполягав на відмові у їх задоволенні з цих підстав (зворот а. с. 10) та позивач не просив про поновлення пропущеного строку, а похилий вік позивача і неспроможність самостійно захистити свої права та інтереси не можуть бути поважними причинами для поновлення зазначеного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 20.02.2009 – задовольнити частково.

Постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 20.02.2009 – скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно з підвищенням її розміру, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 по 31.12.2007 та забезпечення її виплати за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 20.02.2009 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2010.