Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
16.12.2009 р. Справа № 2а - 6376/09/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. при секретарі судового засідання Лифаренко К. О. розглянувши адміністративну справу за участю представників:
від позивача: Шевченко О.В. дов. від 09.01.2009 р. за № 86-07
від відповідача:
за позовомПФУ в Новоодеському районі Миколаївської області, вул. Червоних Партизан, буд. 63 "а",Нова Одеса,Новоодеський район, Миколаївська область,56600
доВідділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Новоодеському районі Миколаївської області, вул. Леніна, 177,Нова Одеса,Новоодеський район, Миколаївська область,56600
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Новоодеському районі Миколаївської області про зобов’язання прийняти до заліку та включити в акт звірки 1096 грн. 60 грн., в тому числі, суму виплаченої допомоги на поховання в розмірі 1088,00 грн. та витрати на доставку та виплату пенсії в розмірі 8,60 грн.
Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у адміністративному позові повністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відмовився прийняти до заліку акт щомісячної звірки за серпень 2009 р. відповідно до списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у серпні 2009 р., а саме суми виплаченої допомоги на поховання померлого ОСОБА_1., який отримував пенсію по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві та витрат на виплату і доставку пенсіях.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що надати суду документи, які витребував суд, а саме докази, що підтверджують причину смерті потерпілого ОСОБА_1. та докази причинного зв’язку з отриманими травмами та смертю ОСОБА_1, не має можливості.
Відповідач в судове засідання не з»явився, надав суду відзив, в якому позов не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки потерпілий ОСОБА_1. отримував пенсію по інвалідності з лютого 2004 р. по липень 2009 р. внаслідок нещасного випадку на виробництві в Управлінні ПФУ Новоодеського району. Відповідач відшкодовував витрати на виплату пенсій та витрати на доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1. Після його смерті виплати припиняються. Позивач пред’явив позов щодо стягнення суми, виплаченої допомоги на поховання померлого ОСОБА_1. та витрати на доставку пенсії, але не надав суду доказів, що смерть потерпілого ОСОБА_1. настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Потерпілий ОСОБА_1. був інвалідом ІІІ групи трудового каліцтва по зору ( сліпота одного ока), а причина його смерті – цироз печінки, що не є наслідком отриманої травми на виробництві.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків:
Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV встановлено обов’язок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема виплатити йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Статтею 1 Закону України від 14.01.1998 р. № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV- у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Потерпілий ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві –трудового каліцтва по зору ( сліпота одного ока) з лютого 2004 р. по липень 2009 р. Помер ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч.8 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV-У передбачено, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядком проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.20001 р. № 826 «Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання»передбачено п 7.1., що у разі настання страхового випадку робочі органи виконавчої дирекції Фонду в установленому законодавством порядку організовують поховання померлого, відшкодовують вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Аналіз норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV-У , який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб та зазначеного вище Порядку дає підстави вважати, що Фонд зобов’язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв’язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести та обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Позивач не надав суду доказів причинного зв’язку смерті потерпілого ОСОБА_1. та одержаним трудовим каліцтвом.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 11, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя Т. О. Гордієнко
Повний текст рішення відповідно до ч.3ст.160 КАС України підписаний суддею17.12.2009 р.