ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

23.05.07                                                                                           Справа  № 18/266

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                      Орищин Г.В.

                                                                Якімець Г.Г.

При  секретарі  судового  засідання     Ніколайчук С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району без номера та дати

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2006р.  

у справі   №18/266

за позовом  Державного підприємства (далі ДП) «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МОУ», м.Івано-Франківськ

до відповідача  Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Івано-Франківськ

про  стягнення 84695,50 грн. боргу.

за участю представників

          від  позивача – Шутка Я.С. –представник (дов. у справі);

     від відповідача –Стецюк С.С. –представник (дов. у справі).

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Права  та  обов’язки  згідно  ст.22 ГПК  України   роз’яснено, заяв  про  відвід  суддів  не  поступало.

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2006р. у справі №18/266 (суддя Б.П.Гриняк) задоволено позов ДП «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МОУ»до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району і стягнено з останньої на користь позивача заборгованість в сумі 84695,50 грн.

          Рішення судом мотивоване ч.2 ст.165, ч.2 ст.530 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.526, 530, 655, 693, п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, на  підставі  яких  місцевим  господарським  судом  зроблено  висновок  про підставність вимог позивача, оскільки Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району не розрахувалась з ДП «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МОУ»за отриманий товар (меблеві вироби, лісоматеріали) в період з 31.03.2000р. по 12.12.2000р., внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 84695,50 грн.

          З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, відповідач оскаржує рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, стверджуючи про те, що отимувачами спірного товару від позивача були військові частини, а не Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району, оплата за товар проводиться централізовано Головним КЕЧ МОУ, тому у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем.

Крім того, апелянт звертає увагу на пропуск позивачем терміну позовної давності по заявлених вимогах, оскільки отримання товару військовими частинами були одноразовими операціями і не продовжували існувати після 01.01.04р., як зазначено в оскаржуваному рішенні суду.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду і прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Позивач не погоджується з такими доводами апелянта, та у своєму відзиві на апеляційну скаргу вказує на правомірність свої вимог, так як згідно довіреностей та накладних, які долучені до матеріалів справи, саме Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району отримала лісопродукцію та меблеві вироби, а не військова частина А-3039, яка є окремою юридичною особою, а щодо пропуску ним строків позовної давності, то такі твердження апелянта вважає також безпідставними, враховуючи те, що спірні правовідносини, до яких слід застосовувати приписи ч.2 ст.165, ч.2 ст.530 ЦК УРСР, продовжували існувати після 01.01.04р.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

ДП «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МОУ»в період з 31.03.2000р. по 12.12.2000р. реалізував Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині району меблеві вироби на суму 64517,37 грн., що  підтверджується відповідними накладними на відпуск продукції, а з довіреності ЯГШ №685058 від 22.08.2001 р., наказу на відпуск лісоматеріалів №68 від 27.08.02р. та ярлика-корінця №340408 від 30.05.02р.,   довіреності ЯЕЕ №296853 від 15.05.2002р., наказу на відпуск лісоматеріалів №55 від 16.05.02р. та ярлика-дозволу №376734 від 16.05.2002 р., довіреності ЯЕЕ №296861 від 07.06.02р., наказу на відпуск лісоматеріалів №80 від 27.06.02р. та ярлика-корінця №41507 від 29.06.02р. вбачається, що Завійський військовий лісгосп поставив відповідачу лісопродукцію загальною вартістю 7557,60 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що згідно довіреності 22.11.2000р. та накладної на відпуск продукції №244 від 22.11.2000р. Тернопільським УВТК ДП «Івано-Франківський ЛПК МОУ»відпущено відповідачу продукцію загальною вартістю 14188,80 грн.

Вищевказаний товар був замовлений у позивача централізовано Головним КЕУ МО  України  для  військової частини А-3039, однак такий був отриманий у позивача згідно накладних  за 31.03.2000р., №295 від 29.09.2000р., №307 від 11.10.2000р., №309 від 19.10.2000 р., №315 від 24.10.2000р., №320 від 30.10.2000р., №348 від 16.11.2000р. №373 від 12.12.2000р., №376 від 13.12.2000р. представником військової частини А-3039 по дорученню Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (остання наділена Головним КЕУ МО України правом видачі доручень на отримання централізовано замовленого товару в підприємствах Міністерства Оборони України, до яких   відноситься і позивач).

З наведених обставин апеляційна інстанція відхилила клопотання апелянта про залучення в якості відповідача військової частини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість по оплаті поставленої останньому вищезазанченої продукції протягом семи днів на підставі ст.530 ЦК України та з претензіями, які відповідач відхилив, мотивуючи закінченням строку позовної давності та відсутністю заборгованості, запропонувавши позивачу звернутись в Головне КЕУ ЗСУ щодо оплати отриманої військовими частинами продукції.

Частиною 2 ст.165 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на момент відпуску продукції, та ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимог, кредитор має (право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденнний строк від дня пред’явлення вимог, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також   ст.526   ЦК  України передбачено, що зобов’язання   повинні   виконуватися   належним   чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або  зобов’язується   передати   майно  (товар)  у   власність  другій   стропі (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і   сплатити за нього  певну  грошову суму (ст.655 ЦК  України).   

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо строк оплати товару договором не встановлений –покупець повинен оплатити товар у строк, визначений відповідно до ст.530 цього кодексу.

Враховуючи вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно застосовано положення Цивільного кодексу України, так як в даному випадку між позивачем та відповідачем існували відносини купівлі-продажу лісопродукції та меблевих виробів на загальну суму 84695,50 грн., які не оплачені відповідачем на вимогу позивача, тому продовжували існувати і після 01.01.04р.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні апеляційної скарги, залишаючи оскаржувану постанову суду без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.06р. у цій справі –без змін.

2.          Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

3.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча-суддя                                                                   О.П. Дубник

суддя                                                                                         Г.В. Орищин  

суддя                                                                                         Г.Г.Якімець