ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 р. № 2а-11310/09/2570
Колегія суддів Чернігівського окружного адміністративного суду у складі головуючого суді Скалозуба Ю.О., суддів Ткаченко О.Є., Сорочко Є.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом ОСОБА_1
доДержавної податкової адміністрації України
провизнання неправомірною бездіяльності
за участю представників сторін:
позивача
від відповідача ОСОБА_1
Качанка О.М., довіреність № 10-2017/4368 від 16.12.2008 року
ВСТАНОВИЛА:
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, в якому позивач просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача по рішенню (що викладено у відповіді від 01.10.2008 року № 8756/т/14-2015), що полягає в невжитті заходів з виплати Чернігівською МДПІ середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні після прийняття Чернігівським окружним судом постанови від 24.10.2008 року та визнати неправомірною бездіяльність відповідача по рішенню (що викладено у відповіді від 01.10.2008 року № 8756/т/14-2015), що полягає у відсутності контролю за виконанням з боку Чернігівської МДПІ вказаного рішення ДПА України.
Заявою від 20.10.2009 року позивач змінив (збільшив) позовні вимоги та просив визнати неправомірною бездіяльність ДПА України, що полягає в не проведенні перевірки фактів, які викладені у заяві від 16.08.2008 року та неприйнятті по них рішення, а саме: обов’язку виконання Чернігівською МДПІ, що передбачений ст. 117 Кодексу законів про працю України щодо виплати середнього заробітку за весь час несвоєчасного розрахунку при звільненні; законності звільнення (з урахуванням позиції ДПА в Чернігівській області про відсутність атестації в січні 2008 року) зі служби; рішення ДПА в Чернігівській області, що викладено в відповіді від 25.07.2008 року №186/т/14-015; зобов’язати ДПА України провести перевірку фактів, які викладені в заві від 16.08.2008 року та прийнятті по них рішення, а саме: обов’язку виконання Чернігівською МДПІ, що передбачений ст.117 Кодексу законів про працю України щодо виплати середнього заробітку за весь час несвоєчасного розрахунку при звільненні; законності звільнення (з урахуванням позиції ДПА в Чернігівській області про відсутність атестації в січні 2008 року) зі служби; рішення ДПА в Чернігівській області, що викладені у відповіді від 25.07.2008 року № 186/т/14-015, визнати неправомірними рішення ДПА України, що викладено у відповіді від 01.10.2008 року за № 8756/т/14-2015 в частині обґрунтованості встановлення позивачу надбавок і премії з вересня 2007 року та зобов’язати відповідача провести об’єктивну і всебічну перевірку обґрунтованості встановлення ОСОБА_1 надбавок і премії з вересня 2007 року з урахуванням аргументів, що викладені позивачем, зокрема – згідно наказу Чернігівської МДПІ від 18.02.2008 року № 42 ОСОБА_1 не позбавляли премії за січень 2008 року, проте за січень його позбавлено надбавки, однак особам, які позбавлялися премій за січень 2008 року на 50% були встановлені надбавки, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
16.11.2009 року від позивача надійшла заява про зміну (збільшення) позовних вимог, в якій він просив зобов’язати ДПА України вжити заходи щодо виплати Чернігівською МДПІ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9774 грн. з 23.05.2008 року по 19.09.2008 року.
В судовому засіданні позивач змінені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю з підставі, зазначених у наданому запереченні.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.11.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.11.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.07.2008 року ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду подано позов про визнання незаконними дій начальника Чернігівської МДПІ про перенесення щорічної відпустки, зобов'язання виплатити компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, визнання незаконними дій відповідача (Чернігівська МДПІ) щодо виплати неналежних сум при розрахунку не в день звільнення, щодо оплати праці за цілодобове чергування в вихідні та святкові дні, щодо відрахувань із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9774 грн., тощо.
Згідно копії постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Проте Чернігівською МДПІ на постанову суду від 24.10.2008 року відповідачем подано апеляційну скаргу, яка на даний час не розглянута.
16 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Голови ДПА України з заявою, в якій просив перевірити законності звільнення та проханням зобов'язати керівництво ДПА в Чернігівській області вжити заходів щодо виплати належних сум при розрахунку та середній заробіток за несвоєчасну виплату, тощо.
Вказана заява позивача розглянута з виїздом на місце та за результатами її розгляду заявнику надано відповідь від 01.10.08р. № 8756/т/14-2015/207, в якій зазначено, що питання щодо виплати йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні буде вирішено в Чернігівському окружному адміністративному суді, де розглядається справа за позовом ОСОБА_1 з цього приводу до Чернігівської МДПІ.
Згідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно до ч.3, 4 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до п.1, п.6 ч.1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
У позовній заяві позивач зазначає, що бездіяльність ДПА України по рішенню, що викладено у відповіді від 01.10.2008 року за № 8756/т/14-2015 полягає в тому, що Чернігівською МДПІ не вжито заходів з виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні після прийняття Чернігівським окружним адміністративним судом постанови від 24.10.2008 року.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1,2 ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Відповідно до ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, суд не погоджується з вищевказаним твердженням позивача, оскільки дана постанова не набрала законної сили та оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду і на даний час не розглянута, і тому відсутні підстави для її виконання.
Також, суд не погоджується з твердженням позивача, що при наданні відповіді ОСОБА_1, ДПА України взяла на себе обов'язок щодо вжиття заходів по виплаті йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки як вбачається з матеріалів справи, у відповіді зазначено лише про те, що питання щодо виплати буде вирішено в Чернігівському окружному адміністративному суді, оскільки згідно статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Також у позовних вимогах позивач просить визнати неправомірною бездіяльність ДПА України, що полягає в не проведенні перевірки фактів, які викладені у заяві від 16.08.2008 року та не прийняті по ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПА України була здійснена перевірка вказаних питань з виїздом на місце та встановлені часткові порушення, які відображені у зверненні позивача від 16.08.2008 року та надана відповідь від 01.10.2008 року за №8756/т/14-2015/207. Так було встановлено, що всупереч Закону України «Про інформацію» відповідачем позивачу не надано відповіді на його звернення від 29.02.2008 року, 03.04.2008 року та від 26.06.2008 року. Також, було встановлено неналежне виконання функціональних обов’язків спеціалістом фінансового відділу, у зв’язку з чим позивачу не було нараховано заробітну плату в сумі 31,13 грн. Крім того, службовим особам ДПА в Чернігівській області за неналежне виконання службових обов’язків під час розгляду звернень ОСОБА_1 було оголошено догану та попередження.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи обставини та вищезазначені правові норми, суд не вбачає в оскаржених діях відповідача неправомірності та порушень законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, на думку суду, надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваних дій та здійснення їх в межах, що передбачені законами України.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДПА України є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, колегія суддів Чернігівського окружного адміністративного суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
На підставі ч.3 ст.160 КАС України виготовлення постанови у повному обсязі відкласти на 23.11.2009р
Головуючий суддя підпис Ю.О.Скалозуб
Судді підпис О.Є.Ткаченко
підпис Є.О.Сорочко