ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-9766/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.
при секретарі с/з Манько К.А.
за участю:
представників позивача – Хмеленко Ю.О., Куцевола Д.В., Мироненко О.С.
представника відповідача Савенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 2-а-9766/09/0470
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську
до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус»
про стягнення грошових коштів, -
в с т а н о в и в:
До суду надійшов адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус» в доход держави грошових коштів вартості товару в сумі 278 579,04 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в ході проведення документальної перевірки було встановлено, що в липні 2008 року у відповідача були взаємовідносини по закупівлі сільгосппродукції з ПП ОСОБА_6, який виступав постачальником даної продукції. Загальний обсяг операції по податковим накладним та згідно декларації з ПДВ у липні 2008 року складає 278 579, 04 грн., в тому числі ПДВ – 46429,84 грн., що були включені ТОВ «Оптімус» до складу податкового кредиту за відповідний період 2008 року. В свою чергу ПП ОСОБА_6 в частині закупівлі вищевказаної сільгосппродукції мало правові відносини з ПП «Амтелл». Перевіркою ПП «Амтелл» було встановлено, що операції ПП ОСОБА_6 з ПП "Амтелл" не підтверджуються реальним часом здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Зазначене підтверджує відсутність фактичного отримання та відвантаження товарів від ПП "Амтелл". Враховуючи той факт, що реальність поставки сільгосппродукції від ПП "Амтелл" до ПП ОСОБА_6 та в подальшому до ТОВ "Оптімус" документально та фактично не підтверджена органами державної - податкової служби, це дозволяє кваліфікувати договори від 28.07.2008р. №8863 та №8667, укладені між ТОВ "Оптімус" та ПП ОСОБА_6 як правочини, що укладені для неправомірного формування податкового кредиту і, як наслідок, направленими на незаконне одержання податкової вигоди та порушення публічного порядку. Отже, у відповідності до вимог ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України з відповідача в доход держави має бути стягнуто все одержане ним за даними угодами.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, письмово виклавши свої заперечення та пояснив, що позивач необґрунтовано та без належних доказів стверджує про фіктивність правочинів між ПП «ОСОБА_6» та ПП «Амтелл» (стаття 234 ЦК України), також не обгрунтував не відповідність цих правочинів публічному порядку в розумінні статті 228 ЦК України та не обгрунтував фіктивність контрактів №8863 від 28.07.2008 року, №8667 від 28.07.2008 року укладених між ПП «ОСОБА_6» та ТОВ «Оптімус». Також, у відповідача є всі необхідні документи господарської діяльності (оптової торгівлі) які підтверджують дійсність та законність вказаних правочинів та спростовують мету у ТОВ «Оптімус» на збагачення за рахунок ПДВ і підтверджують наявність іншої мети у відносинах з придбання товару у ПП «ОСОБА_6», а саме - отримання прибутку від перепродажу.
Дослідивши матеріли справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус» знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську з 14.01.2005 року.
13.08.2009р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську було проведено документально-виїзну перевірку ТОВ «Оптімус» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ОСОБА_6» в липні 2008р. та подальшої реалізації придбаного у ПП «ОСОБА_6» товару про що було складено акт № 1091-08-03/2-24613799.
В результаті перевірки було встановлено, що в липні 2008 року у ТОВ «Оптімус» були взаємовідносини по закупівлі сільгосппродукції з ПП ОСОБА_6 Згідно договорів №8663, №8667 від 28.07.2008р. постачальником для ТОВ «Оптімус» сільгосппродукції виступало ПП ОСОБА_6, що підтверджується деклараціями з ПДВ та податковими накладними. ПП ОСОБА_6 знаходитья на податковому обліку в ДПІ у Приазовському районі Запорізької області. Загальний обсяг операцій згідно з даними декларації та податковими накладними, отриманими ТОВ "Оптімус" від ПП ОСОБА_6 в липні 2008 року складає 278 579,04 грн., в тому числі, ПДВ - 46 429,84грн. Вищевказані суми по податковим накладним були включені ТОВ "Оптімус» до податкового кредиту у відповідному періоді 2008 року. Також, було встановлено, що ТОВ "Оптімус" є посередником при купівлі-продажу сільгосппродукції, власного автотранспорту "Оптімус" не має, договори оренди автотранспорту останнім не укладались, перевізні документи, якими підтверджується факт перевезення товарів автомобільним транспортом відсутні, що документально та фактично не підтверджує реальність поставки сільгосппродукції від ПП ОСОБА_6 до ТОВ "Оптімус" .
28.05.2009р. ДПІ у Приазовському районі Запорізької області було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «ОСОБА_6» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правовідносини з ПП «Амтелл», оформлену актом №335/23/33437637. В ході перевірки було встановлено, що ПП ОСОБА_6 в частині закупівлі вищевказаної сільгосппродукції мало правові відносини з ПП «Амтелл».
Згідно акту позапланової виїзної перевірки ПП "Амтелл" від 24.02.2009 року №86/23/33552919 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року проведеною ДПІ у Веселівському районі Запорізької області встановлено, що ПП "Амтелл" мало правові відносини з ПП ОСОБА_6 Перевіркою було встановлено, що місцезнаходженням суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів є наступна адреса: АДРЕСА_1 Але посадова особа яка виступає від ПП "Амтелл" згідно установчих документів, гр.ОСОБА_7 за вказаною адресою не знаходиться ( акт відсутності ПП "Амтелл" за місцезнаходженням від 18.12.2008 року №104/23-022/33552919). За вказаною адресою відсутні документи, що свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніка та інші засоби необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства.
Крім того, перевіркою було встановлено про відсутність поставок товарів ПП "Амтелл", що свідчить про укладення договорів поставок - укладених та таких, що виконувались протягом перевіряємого періоду (згідно наданих до перевірки документів) без мети настання реальних наслідків. Дані договори відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. Фактично, згідно з податковою звітністю та наявною інформацією у ПП "Амтелл" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічився один робітник (директор), сумісників - немає. У зв'язку з цим, посадова особа ПП "Амтелл" не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходженням майна, віддаленості контрагентів один від одного. Таким чином, операції ПП "Амтелл" не підтверджуються реальним часом здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Зазначене підтверджує відсутність фактичного отримання та відвантаження товарів від ПП "Амтелл". Договори на поставку товарів від ПП "Амтелл" є однотипними. В укладених договорах купівлі-продажу між ПП "Амтелл" та покупцями порядок приймання-передачі товару не визначено. Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП "Амтелл" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та про відсутність наміру у ПП "Амтелл" створення правових наслідків, тобто, такі угоди носять фіктивний характер.
Отже, на підставі вказаних перевірок позивач дійшов висновку, що укладені угоди на суму 278 579,04 грн. були спрямовані на приховування вказаним підприємством прибутку від оподаткування, посадові особи підприємств прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету сум податку. Оскільки наявність умислу вбачається як в діях ТОВ «Оптімус», так і в діях ПП ОСОБА_6, враховуючи факт виконання договірних зобов'язання обома сторонами, то, з огляду на зміст статті 208 ГК України, в доход держави повинно бути стягнено всі одержані кошти ТОВ «Оптімус» за вказаними угодами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи направлена на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Згідно статей 626,629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За вимогами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця поставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар ( стаття 664 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.215 Цивильного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (статтею 216 Цивільного кодексу України).
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Твердження позивача про те, що: укладені між ПП ОСОБА_6 та ТОВ «Оптімус», угоди на суму 278 579,04 грн. є недійсними (нікчемними) правочинами, такими, що не створюють юридичних наслідків; за наявністю умислу посадових осіб підприємств, які були спрямовані на приховування вказаними підприємствами прибутку від оподаткування, враховуючи факт виконання договірних зобов'язання обома сторонами, та, з огляду на зміст статті 208 ГК України, в доход держави повинно бути стягнено всі одержані кошти ТОВ «Оптімус» за вказаними угодами, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Як було зазначено позивачем, поставка за договором між ПП «ОСОБА_6» та його постачальником (ПП «Амтелл») не мала місця і не могла відбутись взагалі, бо: постачальник не мав адміністративно-господарських можливостей (штату працівників, основних засобів виробництва і транспортування), і - у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням -перевіряючим з ДПІ у Веселівському районі Запорізької області не були надані докази поставки і накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі). Даними обставинами позивач обґрунтував фіктивність правочинів між ПП «ОСОБА_6» та ПП «Амтелл» (стаття 234 ЦК України), проте ці обставини не обгрунтовують фіктивність контрактів №8863 від 28.07.2008 року, №8667 від 28.07.2008 року укладеними між ПП «ОСОБА_6» та ТОВ «Оптімус».
Позивач стверджує, що ТОВ «Оптімус» є кінцевим споживачем придбаного товару і уклало договори з ПП «ОСОБА_6» виключно з метою отримання податкової вигоди, а саме податкового кредиту з податку на додану вартість. Однак дане твердження не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Оптімус» не є кінцевим споживачем придбаного товару, і це суперечить змісту господарської діяльності ТОВ «Оптімус» з оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією, оскільки: пшеницю 4 класу придбану у ПП «ОСОБА_6» по ціні 1070, 00 грн. (891,67 грн. + 178,33 грн. ПДВ) за 1 тону було перепродано ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» по ціні 1 090, 00 гривень (908, 33 грн. + 181, 67 грн. ПДВ); пшеницю 3 класу в кількості 47, 620 тонн придбану у ПП «ОСОБА_6» по ціні 1 230, 00 грн. (1 025, 00 грн. + 205 грн. ПДВ) за 1 тону та в кількості 24, 479 тонн придбану у ПП «ОСОБА_6» по ціні 1120, 00 грн. (933, 33 грн. + 186, 67 грн. ПДВ) за 1 тону було перепродано ВАТ «Якимівський елеватор» по ціні 1 304, 95 грн. (1 087, 46 грн. + 217, 49 грн. ПДВ). Дані обставини підтверджуються договорами, накладними, податковими накладними, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ). По першому перепродажу розмір податкового зобов'язання з ПДВ перевищує розмір податкового кредиту з ПДВ на 3, 34 грн. на кожній тоні; прибуток від перепродажу (без ПДВ) 16,66 грн. на кожній тоні. Так само і прибуток, і позитивна різниця між сумою податкового зобов'язання з ПДВ та сумою податкового кредиту з ПДВ є і у другому випадку перепродажу. Крім того, ТОВ «Оптімус» придбавало сільськогосподарську продукцію у ПП «ОСОБА_6» не тільки за контрактами №8863 від 28.07.2008 року, №8667 від 28.07.2008 року: придбання (з підписанням відповідних договорів/контрактів) було в 2006 р., в 2007 р. та в 2008 році (за іншими контрактами).
Позивач не довів факту неможливості поставки товару від ПП «ОСОБА_6» ТОВ «Оптімус», оскільки за умовами контрактів №8863 від 28.07.2008 року, №8667 від 28.07.2008 року (пункт 4.1.) ПП «ОСОБА_6» зобов'язався поставити товар ТОВ «Оптімус» на умовах франко-заготівельне підприємство ВАТ «Якимівський елеватор» - який є зерновим складом. ВАТ «Якимівський елеватор» як зерновий склад і у своїй діяльності керувався Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Інструкцією про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 11 липня 2005 року N310 (яка діяла на той час) та Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 15 червня 2004 р. № 228. За умов поставки EXW ("франко заготівельне підприємство», «франко зерновий склад» тощо) поставка відбувається шляхом переоформлення зерна, що перебуває у зерносховищах сертифікованого зернового складу, з особового рахунку одного поклажодавця на особовий рахунок іншого поклажодавця (п. 4.4., 4.5., 5.1. контрактів №8863 від 28.07.2008 року, №8667 від 28.07.2008 р.). Отже, за таких умов доказами поставки (крім накладних, які складені покупцем і постачальником) є не товарно-транспортні накладні, а документи зернового складу про переоформлення зерна від ПП «ОСОБА_6» на ТОВ «Оптімус». Такі ж документи підтверджують поставку при перепродажу. Дані документи зберігаються у ВАТ «Якимівський елеватор».
Під час судового розгляду справи, ухвалою суду у ВАТ «Якимівський елеватор» були витребувані документи, яки є доказами переоформлення зерна від ПП «ОСОБА_6» на ТОВ «Оптімус» та які підтверджують поставку при перепродажу, а саме: копії складських квитанцій на зерно; копії заяв про переоформлення зерна та довіреності; витяги з книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів по особовому рахунку ТОВ «Оптімус». Також відповідачем до суду був наданий договір складського зберігання зерна № АКЭ-000017 від 01.07.2008р. Дані документи є належними доказами які підтверджують, що мета позивача у відносинах з придбання товару у ПП «ОСОБА_6» є отримання прибутку від перепродажу зерна та постійність і регулярність господарських зв'язків з ПП «ОСОБА_6».
Представниками позивача були надані суду додаткові пояснення в яких зазначено, що з урахуванням вимог статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», та Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання враховуючи факт відсутності власних складських приміщень для зберігання зерна, ТОВ "Оптімус" повинен був укласти відповідний договір складського зберігання зерна та надати його перевіряючим в ході перевірки для підтвердження правомірності своїх дій. Разом з цим, під час перевірки не були надані договори складського зберігання, підтверджуючі складські документи про зарахування товару на особовий рахунок ТОВ "Оптімус", в наданні пояснень по даному питання головним бухгалтером ОСОБА_8 було відмовлено.
Суд не приймає до уваги дані пояснення позивача, оскільки договір складського зберігання є договором, права та обов'язки по якому виникають після передачі речі (речей) на зберігання. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа . Отже договір складського зберігання зерна між відповідачем і ВАТ «Якимівський елеватор» не доводить зберігання конкретного товару, який був поставлений ПП «ОСОБА_6» відповідачу.
Відповідно до пункту 6.1. Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України від 11 липня 2005 року N310 (яка діяла на той час) поклажодавець для переоформлення зерна подає відповідну заяву, до якої додає доручення (довіреність) та складський документ (перший примірник складської квитанції на зерно). Коли ПП «ОСОБА_6» на виконання контрактів №8863 від 28.07.2008 року, №8667 від 28.07.2008 року здійснювало переоформлення зерна на ТОВ «Оптімус», воно подавало ці документи ні відповідачу, а зерновому складу - ВАТ «Якимівський елеватор». Те саме стосується і інших документів відповідача, а саме: складських квитанцій на зерно: під час здійснення переоформлення зерна на ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (при перепродажу) та на ВАТ «Якимівський елеватор» (при перепродажу) вони були передані зерновому складу. В результаті цього, документів про зберігання товару, який був поставлений ПП «ОСОБА_6» до ТОВ «Оптімус», в момент проведення позивачем перевірки (через рік після переоформлення на ТОВ СП «НІБУЛОН» та на ВАТ «Якимівський елеватор») у відповідача не було.
Таким чином, суд вважає, що сторони при укладанні вказаних договорів не мали намір на настання неправомірних наслідків, та не вбачає умислу на укладання угод з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства у діях товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус».
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність будь-яких передбачених законом підстав для стягнення з відповідача в доход держави грошові кошти вартості товару в розмірі 278 579,04 грн.
Керуючись, ст.ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус» про стягнення грошових коштів - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи .
Повний текст постанови виготовлено 01 лютого 2009 року.
Суддя О.В. Врона