КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   22-а-7405/09                                               Головуючий у 1-й інстанції:  Стасюк М.І

Суддя-доповідач:  Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"09" лютого 2010 р.                                                                                                м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                                           Василенка Я.М.,

суддів                                                            Мельничука В.П., Попович О.В.,

при секретарі                                                  Коваленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2009 у справі за його позовом до Хмільницької міської ради, третя особа – Управління містобудування та архітектури Хмільницької міської ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Хмільницької МР від 24.11.2008, оформлене листом № 1970, про відмову у включенні земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, на якій знаходиться його власне нерухоме майно магазин «Квіти», в перелік земельних ділянок, які підлягають викупу та наданні дозволу на її викуп.

- зобов'язати Хмільницьку МР прийняти рішення про включення
земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, на якій
знаходиться моє власне нерухоме майно магазин «Квіти», в перелік земельних ділянок, які підлягають викупу та надати дозвіл на її продаж.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду від 10.02.2009 позовну заяву на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України повернуто позивачу, як таку, що не підсудна цьому адміністративному суду, зазначивши при цьому, що дана справа підвідомча господарському судочинству.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена із порушенням норм процесуального права.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Повертаючи позовну заву позивачу, суд першої інстанції помилково вважав, що дана справа є адміністративною, що базується на невірному застосуванні норм процесуального права.

Апеляційна інстанція не виключає можливості порушення прав позивача, проте в зв’язку із порушенням в даному випадку підвідомчості спору, дані правовідносини взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.

В даному випадку суду першої інстанції при прийнятті позову та відкритті провадження по даній справі було б доцільно звернути увагу на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний позов – це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, правовідносини, що склалися між сторонами не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності спір про право, а саме про право власності на земельну ділянку.

Із зазначених положень КАС України вбачається, що даний спір в будь-якому випадку на може бути врегульованим судами адміністративної юрисдикції.

Отже, правовідносини, що склалися між сторонами, є лише цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.

В свою чергу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України  колегія суддів вважає за необхідне роз’яснити позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 199, 202, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2009 – задовольнити частково.

Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2009 – скасувати, а провадження у справі – закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 15.02.2010