Дата документу 16.04.2019 Справа № 330/950/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1602/19 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.А.

Є.У.№ 330/950/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,

за апеляційною скаргоюОСОБА_3 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його дружина ОСОБА_5, після смерті якої залишався житловий будинок АДРЕСА_1, який остання 25.05.2016 року заповіла своїй дочці ОСОБА_6 Посилаючись на те, що на момент складання заповіту дружина тяжко хворіла і приймала сильнодіючі знеболюючі препарати, а тому не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, просив суд визнати його недійсними на підставі ст.1257 ЦК України.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2019 року відмовлено у задоволені позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зібраними у справі доказами не підтверджуються доводи позивача про абсолютну неспроможність спадкодавця розуміти значення своїх дій та керувати ними під час складення оспорюваного заповіту. За формою і змістом заповіт відповідає вимогам закону, підстави для визнання його недійсним відсутні

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 зазначає, що судом порушені норми ст.77 ЦПК України, дана неправильна оцінка висновку посмертної судової психіатричної експертизи, згідно якому внаслідок ракової інтоксикації ступінь наявних психічних розладів ОСОБА_5 під час складання заповіту був таким, що істотно впливав (обмежував) на її здатність в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На думку позивача, суд безпідставно віддав перевагу неналежним доказам - поясненням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які не давали ніяких пояснень щодо предмету доказування. Свідок ОСОБА_13 як сімейним лікар (терапевт) не є фахівцями в галузі психіатрії, не могла свідчити щодо психічного стану спадкодавця і її свідчення не спростовують висновки посмертної експертизи. Вважає, що суд був необ'єктивним і упередженим.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що суд повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дав правильну оцінку у відповідності до правил ст. 89 ЦПК України зібраним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Твердження ОСОБА_3 про те, що проведена судом посмертна психіатрична експертиза з достовірністю підтверджує факт впливу знеболювальних препаратів на психічний стан ОСОБА_5, вважає помилковими, оскільки за положенням ст.225 ЦК України підставою недійсності заповіту може бути лише абсолютна неспроможність спадкодавця розуміти значення своїх дій та керувати ними. Таких категоричних висновків щодо психічного стану експертиза не містить. Доводи щодо упередженості необ'єктивності суду є безпідставними.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 і його представника адвоката Фоменка С.І., заперечення представника ОСОБА_4 адвоката Карягіна П.І., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 374, 375 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що по справі не встановлено обставин, які безспірно свідчили, що на час складання заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. При складенні заповітів порушень вимог закону щодо форми та порядку посвідчення не було, доказів невідповідності змісту заповіту волі покійної не має, а тому підстави для визнання його недійсними відсутні.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла дружина позивача ОСОБА_5 (а.с.6).

Відповідно до медичної довідки про причину смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, причина смерті - злоякісне новоутворення печінки (а.с.34).

За заповітом, посвідченим державним нотаріусом Якимівської державної нотаріальної контори 25 травня 2016 року, все належне ОСОБА_5 майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, все, що буде належати їй на день його смерті вона заповіла своїй дочці ОСОБА_4 (а.с.67).

Відповідач ОСОБА_4 13 грудня 2017 року подала до Якимівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, було заведено спадкову справу №126/2017 (а.с.54).

Позивач ОСОБА_3 у травні 2018р. також звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї дружини ОСОБА_16, в якій зазначив про своє бажання отримати свідоцтво про право власності на Ѕ частку майна, придбаного в період шлюбу (а.с.55).

Згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори), заповіт № 59009556, номер в реєстрі нотаріальних дій 177, посвідчений 25 травня 2016 року, є чинними (а.с. 69).

Позивач як на підставу визнання заповіту недійсним посилався на те, що на час вчинення оспорюваного заповіту спадкодавець не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Зазначав, що дружина страждала на онкологічне захворювання, перебувала під дією медичних препаратів, внаслідок впливу яких не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на час складання заповіту.

Із пояснень свідків ОСОБА_12 - патронажної сестри і сімейного лікаря ОСОБА_13 вбачається, що у ОСОБА_5 у квітні 2016 був виявлений рак печінки, медична сестра на дому вводила їй обезболюючі ін'єкції, які не впливали на психічний стан. Вона була абсолютно адекватною, будь-яких психічних розладів не виявляла. З листопада 2017 хворій був призначений морфій. Догляд за хворою здійснював її чоловік ОСОБА_3

Допитаний судом першої інстанції державний нотаріус Одиноков С.В., який посвідчував спірний заповіт, пояснював, що особу ОСОБА_5, яка особисто з'явилася до нотаріальної контори, він встановив за її паспортом, остання поводилася нормально, чітко сформулювала свої побажання стосовно змісту заповіту, сумніві у її дієздатності у нього не було.

За висновком судово-психіатричної експертизи №474 від 11 жовтня 2018 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 07.12.2017, під час складання нею заповіту 25 травня 2016 року виявляла психічні розлади у вигляді органічного емоційно-нестійкого (астенічного) розладу помірно-вираженого ступеня внаслідок ракової інтоксикації. Ступінь наявних психічних розладів був таким, що істотно впливав (обмежував) на її здатність в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту (а.с. 129-137).

Експерт Новічкова Ю.В., яка приймала участь у проведені експертизи, пояснювала у суді першої інстанції, що при проведенні експертизи нею вивчалася амбулаторна картка померлої. Згідно записів у амбулаторній картці від 24.05.2016 року ОСОБА_5 страждала на сильні болі, зниження маси тіла, але жодного запису в амбулаторній картці щодо її психічного стану не було. У експертів склалася картина, що померла мала соматичні розлади, психічні розлади, знаходилася у пригніченому стані. Експерт не може вказати точну дату, коли почалися психічний розлад, оскільки це не відображено в медичній документації. Вона знаходилася в залежному стані від оточуючих та могла знаходитися під їх впливом.

Сторонами у суді не оспорювалося, що о догляд за хворою здійснював її чоловік позивач ОСОБА_3, дочка ОСОБА_4 відвідувала матір тричі на тиждень.

Згідно із ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде установлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.

Правила зазначеної статті поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що у момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Як зазначено у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із тих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Згідно з постановою Верховного суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Установивши, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 11 жовтня 2018 року № 474, проведеної КУ «Запорізька обласна психіатрична лікарня», не містить даних про абсолютну неспроможність ОСОБА_5 в момент складання нею заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 і визнання заповіту недійсним.

Саме по собі посилання на наявні у ОСОБА_5 в момент посвідчення заповіту психічні розлади у вигляді органічного емоційно-нестійкого розладу помірно-вираженого ступеню внаслідок ракової інтоксикації, які істотно впливали на здатність усвідомлення значення своїх дій і керування ними не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про психічний розлад дружини на час складення заповіту, відсутність волевиявлення останньої на складання оспорюваного заповіту. Пояснення свідків, на які посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, не суперечать висновкам експертів про емоційний стан спадкодавця в період хвороби.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну оцінку показів свідків і висновку експертів являються безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про упередженість і необ'єктивність суду є також неспроможними. Відводів з підстав упередженості головуючого судді під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не заявляв. Будь-яких доказів, які б свідчили про упередженість суду матеріали справи не містять. Незгода позивача з ухваленим у справі рішенням не є підставою для висновку про необ'єктивність і упередженість суду.

Оскільки судом правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це вимагає позивач.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують. оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2019 року по цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено і підписано 17 квітня 2019 року.

Головуючий:

Судді: