Справа № 2-20/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого  2010 року                  

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої суду судді Кузьменко І.О.,

 при секретарі  Реєнт Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колодіївської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання  частково недійсним заповіту та  визнання права власності на з/ч частини майна,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Колодіївської сільської ради, ОСОБА_1, Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним  рішення  виконкому сільської ради та визнання договору купівлі продажу будинковолодіння дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вказавши, що згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок від 30.09.1991 року, будинковлодіння АДРЕСА_1 належало членам колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_3, його дружина, а він був другим членом двору. Таким чином, кожному із них належало по Ѕ частині цього  будинку.  ІНФОРМАЦІЯ_2 дружина ОСОБА_3 померла, на день її смерті позивачу було 68 років, він досяг пенсійного віку, тобто був непрацездатним. Згідно ч.1 ст.1241 ЦК України він, як непрацездатний вдівець спадкує, незалежно від заповіту, половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обов»язкова частка). Таким чином позивач вважає що йому у будинку належить ѕ частки і просить суд винести рішення про визнання за ним права власності на цю частку.

Разом з тим, відповідно до заповіту, посвідченого 10 листопада 2003 року секретарем Колодіївської сільської ради, ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями заповіла ОСОБА_2 Посилаючись на належність заповідачці лише Ѕ частини будинку та його право на обов»язкову частку, позивач просить суд визнати заповіт частково недійсним.

У зустрічній позовній заяві  позивач ОСОБА_2 вказав, що його тітка ОСОБА_3 склала у його користь заповіт, яким заповіла йому весь житловий будинок у с.Колодіївка. Цей будинок був придбаний нею 04.01.1973р. у гр.-на ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу, тобто до реєстрації щлюбу із гр..ОСОБА_1  23.02.1974року.  Разом з тим, 24.09.1991р. виконком Колодіївської сільської ради виніс рішення №52, згідно якого будинковолодіння тітки було визнано за членами до колгоспного двору і на підставі цього рішення 30.09.1991р. було видано свідоцтво про право власності на будинковолодіння за двома членами, хоча ОСОБА_1 до цього будинку не має жодного відношення. Позивач просить суд скасувати рішення Колодіївської сільської ради №52 від 24.09.1991р., визнати недійсним свідоцтво на право особистої  власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 на ім.»я ОСОБА_3, визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та зобов»язати Під волочиське районне бюро технічної інвентаризації зареєструвати за покійною ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 січня 1973 року..

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6  позов ОСОБА_1 підтримали, зустрічний позов не визнали  і пояснили наступне: ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу із гр..ОСОБА_7 у 1974 році, перейшов до неї проживати. На той час це був колгоспний двір, обоє працювали у колгоспі. Після отримання свідоцтва на право власності на жилий будинок, де було вказано що будинок належить колгоспному двору, ОСОБА_3 не оскаржила такого рішення, тобто вона була згідна із майном колгоспного двору.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 позов не визнали, свій підтримали і пояснили наступне: ОСОБА_3, відповідно до договору купівлі-продажу являлася  одноособовим власником будинку і позивач до цієї власності не має жодного відношення. Виконком сільської ради, виносячи рішення у 1991 році не прийняв чомусь до уваги вказаний договір купівлі-продажу, а тому його рішення слід визнати недійсним.

Представник Колодіївської сільської ради ОСОБА_9 щодо позовів поклалася на думку суду, однак підтвердила наявність у сільській раді оригінал договору купівлі-продажу спірного будинку гр..ОСОБА_7  Також вона підтвердила що у селі Колодіївка господарства поділялися на колгоспні двори та робітничі двори. Господарство ОСОБА_1 відносилося до колгоспного двору, оскільки дружина працювала на фермі у колгоспі, а чоловік – їздовим у тому ж колгоспі.

Представники Підволочиського бюро технічної інвентаризації та Підволочиської державної нотаріальної контори в суд не з»явилися, подали заяви з проханням справу розглядати без  їх участі.

Заслухавши  сторони,  дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти:

Позивач ОСОБА_1 23 лютого 1974 року уклав шлюб із гр.-ю ОСОБА_3, якій після реєстрації шлюбу  присвоєно прізвище «ОСОБА_3».

05 липня 2007 року ОСОБА_3 померла, після чого відкрилася спадщина, в склад якої ввійшла Ѕ частина  будинковолодіння АДРЕСА_1 Підволочиського р-ну Тернопільської області.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з наступного:

Обставина належності господарства подружжя ОСОБА_3 до колгоспного двору підтверджена довідками, виданими сільською радою та архівом,  поясненнями усіх сторін. Згідно ст..120 ЦК УРСР від 1963р. майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності. А тому твердження відповідача-позивача ОСОБА_2 про належність спірного будинковолодіння ОСОБА_3 на праві особистої власності  являється безпідставним і таким що не грунтується на  законі.

Постановою Пленуму Верховного суду України №20 від 20.12.1995 року визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали право на Ѕ частину будинковолодіння, кожний у рівних частках.

30 вересня 1991 року Колодіївською сільською радою було видане свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок -№37 по вул..Затомчуки із зазначенням належності його колгоспного двору, який складався із 2-х чоловік. Довідкою сільської ради повідомлено що станом на той час у господарстві числились ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відповідно до викладеного, це свідоцтво відповідало дійсності, адже господарство  відносилося до колгоспного двору а тому підстави для визнання його недійсним, згідно вимог відповідача-позивача ОСОБА_2 відсутні і у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ѕ частини будинковолодіння слід задовільнити, оскільки він, як особа ІНФОРМАЦІЯ_1,  на час смерті дружини, був непрацездатним і має право на обов»язкову частку у спадщині згідно ст..1241 ЦК України. Тобто, він спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка). А тому, із врахуванням належної йому  Ѕ частини і  обов»язкової частки, то в сукупності йому належить ѕ частини у будинковолодінні (1/2+1/4=3/4).

10 листопада 2003 року ОСОБА_3 вчинила заповіт, згідно якого житловий будинок, господарські будівлі які знаходяться в АДРЕСА_1, земельні ділянки та земельну частку (пай) заповіла ОСОБА_2.

Однак, враховуючи належність ОСОБА_1 ѕ частини у будинковолодінні, то, відповідно до п.3 ст.1257 ЦК України розпорядження заповідачкою усього будинковолодіння  у заповіті  слід визнати  частково недійсним.

Також, оскільки договорі купівлі-продажу будинку  між гр.-ми ОСОБА_4. та ОСОБА_7 ніким не оспорюється, то вимоги ОСОБА_2 про визнання цього договору дійсним до задоволення не підлягають за безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись ст. 112,120,123 ЦК України від 1963 року, ст..1236,1241,п.3 ст.1257,1268 ЦК України, ст. ст. 57, 64, 209,  212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  задовільнити.

Визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_3 від  10 листопада 2003 року, посвідчений секретарем Колодіївської сільської ради Підволочиського району  Тернопільської області – в частині заповідання  ѕ  частин  будинковолодіння АДРЕСА_1 Підволочиського району Тернопільської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ѕ частини будинковолодіння АДРЕСА_1

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає чинності після закінчення строку на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський райсуд протягом десяти днів, апеляційна скарга - протягом 20-ти днів з дня подачі заяви.

Суддя: