Постанова

Іменем України

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 755/19256/18

провадження № 61-12774св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, Одеський дорожній комітет Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинна профспілкова організація інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України,

третя особа - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, третя особа - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр», про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року у складі судді Науменко А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Сегеди С. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом, у якому просила:

1) визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, поширену відповідачем - членом Первинної профспілкової організації інформаційно-обчислювального центру (далі - ППО ІОЦ) Профспілки залізничників і транспортних будівельників України - начальником відділу АСУРД ОСОБА_3., про вчинення позивачем кримінального правопорушення та інші відомості, а саме: «застосовує образливі слова на адресу членів профспілки, у тому числі вживання нецензурної лексики, дозволяє собі піднімати руку на співробітників», «не поважає колег по роботі (не вміє вислуховувати, перебиває під час розмови, не сприймає будь-яку критику, починає лаятись і ображати», «постійно створює скандальні ситуації», «сперечається під час отримання завдання та висловлювання « ОСОБА_1 не користується авторитетом і повагою у колективі», «провідний інженер-технолог відділу АСУРД ОСОБА_1 нічого не робить» і розголошення відповідачем - головою ППО ІОЦ Профспілки залізничників і транспортних будівельників України ОСОБА_2 на засіданні профспілкового комітету 01 березня 2017 року заяв/скарг членів ППО на адресу позивача та негативної інформації, що позивач «не завжди проявляє повагу до своїх колег, членів профспілки», та зобов`язати спростувати недостовірну та негативну інформацію про позивача;

2) визнати винними раду Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеський дорожній комітет Профспілки залізничників і транспортних будівельників України та ППО ІОЦ Профспілки залізничників і транспортних будівельників України у порушенні статей 28, 37, 68 Конституції України внаслідок прийняття незаконного рішення, протиправних дій та/чи бездіяльності посадових осіб відповідачів, які порушують конституційні права та свободи позивача, а саме:

- рішення, яке прийняте 01 березня 2017 року відповідачем - Первинною профспілковою організацією Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників транспортних будівельників України (далі - рішення від 01 березня 2017 року) щодо відмови позивачу ОСОБА_1 в членстві ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України, так як рішення суперечить статті 36 Конституції України та скасувати рішення;

- бездіяльності посадової особи відповідача - голови ППО ІОЦ Профспілки залізничників і транспортних будівельників України ОСОБА_2. щодо перевірки характеристики позивача та інших звернень колег - членів ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України на достовірність, що зумовило публічне розголошення недостовірних відомостей, які ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача;

- бездіяльності посадових осіб Одеського дорожнього комітету Профспілки залізничників і транспортних будівельників України щодо перевірки причин відмови в прийнятті позивача до членів ППО ІОЦ, а саме відомостей, які ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача; перевірки обґрунтованості та законності рішення, прийнятого 01 березня 2017 року профспілковим комітетом ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України щодо відмови позивачу у членстві та його скасування; виявлення причин розбіжностей та конфлікту інтересів у трудовому колективі ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України та припинення протиправних дій/бездіяльності підлеглої ППО ІОЦ Профспілки залізничників і транспортних будівельників України в частині порушень конституційних прав позивача на повагу честі, гідності та ділової репутації і права на членство позивача у Профспілці;

- бездіяльності посадових осіб ради Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України щодо забезпечення контролю за додержанням Одеським дорожнім комітетом та ППО ІОЦ Профспілки залізничників і транспортних будівельників України чинного законодавства та Конституції України з питань відновлення порушених конституційних прав та свобод позивача; - ігнорування перевірки звернення позивача від 05 грудня 2016 року на офіційному сайті Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України щодо фінансових порушень оплати праці; звернення (скарги) позивача від 22 вересня 2017 року щодо неправомірних дій голови ППО ІОЦ ОСОБА_2. та ухилення від розслідування протиправних дій/бездіяльності підпорядкованих організацій, які порушують конституційне право на повагу до честі, гідності, ділової репутації позивача та допускають моральне переслідування, приниження позивача;

3) визначити ОСОБА_1 потерпілою від моральних переслідувань та принижень, завданих протиправними діями та бездіяльністю відповідачів і прийняттям незаконного рішення, та стягнути з ради Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського дорожнього комітету Профспілки залізничників і транспортних будівельників України та Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України солідарно на її користь моральну шкоду в розмірі, визначеному судово-психологічною експертизою, але не менш ніж 5 100,00 грн.

Як на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що голова ППР ІОЦ ОСОБА_2. одноособово поширила негативну інформацію та публічно обвинуватила позивача. На підставі такої інформації комітет прийняв рішення відмовити позивачу у членстві ППО ІОЦ Профспілки залізничників та транспортних будівельників України. Зазначає, що на засіданні профспілкового комітету на чолі з головою ППО ОСОБА_2 член профспілки - начальник відділу АСУРД ОСОБА_3. публічно поширив недостовірну інформацію, яка принижує позивача. Йдеться про начебто вчинення позивачем протиправних та аморальний вчинків, які фактично ганьблять позивача. Голова ППО ІОЦ ОСОБА_2. та член профспілки - начальник відділу АСУРД ОСОБА_3. публічно поширив про позивача інформацію, яка не відповідає дійсності та фактично ганьбить її честь, гідність і ділову репутацію. У пункті 1.3 протоколу від 01 березня 2017 року № 21 відображено дослівно таке: «постійні скарги в адресу ОСОБА_1 як неврівноважену людину, який часто застосовує образливі слова на адресу членів профспілки, у тому разі вживання нецензурної лексики. Її поведінка порушує психологічний мікроклімат в колективі, вона не дає спокійно працювати працівникам відділу, дозволяє собі піднімати руку на співробітників». Член профспілки - керівник відділу АСУРД ОСОБА_3. публічно поширив недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності, не підтверджена документально заявником поширення інформації. Такі вислови є негативною інформацією, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача і підлягає спростуванню. Поширену інформацію, яка має ознаки наклепу на позивача та порушує права та інтереси позивача, не перевірила також голова ППО ЮЦ ОСОБА_2 .

Солом`янський районний суд м. Києва ухвалою від 22 грудня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, ППО ІОЦ Профспілки залізничників і транспортних будівельників України про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди передав на розгляд Приморського районного суду м. Одеса.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 10 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірну інформацію було поширено на засіданні профспілкового комітету членами профспілки зі слів інших членів профспілки при дослідженні питання членства у профспілці ППО ІОЦ ОСОБА_1., з огляду на що позивач подала позов до неналежних відповідачів. Поширена на засіданні комітету профспілки інформація не містить фактичних відомостей, що порушують її честь та гідність, а є лише узагальненою інформацією, яка свідчить про незадовільну характеристику позивача з боку членів профспілки. Оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від таких вимог, суд відмовляє і в їх задоволенні.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року змінив в частині мотивування. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що колектив позивача скористався наданим йому законом правом та неодноразово звертався до роботодавця із заявами та скаргами на поведінку позивача. Така інформація містить суб`єктивну оцінку поведінки позивача та підпадає під категорію «оціночні судження», що не підлягає спростуванню.Прийняття до членів профспілки належить до виключної компетенції профспілок і їх внутрішньоорганізаційної діяльності, оскільки пов`язане з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. Спірна характеристика позивача не містять фактів, які принижують честь, гідність, ділову репутацію позивача, а викладена в ній інформація сформульована на підставі суб`єктивного ставлення відповідачів до виконання службових обов`язків та відносини позивача з колективом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16, від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19, від 19 грудня 2018 року у справі № 910/4014/16; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що суди порушили норми матеріального права, у тому числі неправильно застосували Конвецію про захист прав людини і основоположних свобод, порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення. Суди допустили порушення норм процесуального права щодо порядку виявлення, фіксації, дослідження та оцінки доказів. Оскаржувані рішення ухвалені з неповним дослідженням та з`ясуванням усіх фактичних обставин справи та без надання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, тому не відповідають фактичним обставинам та є упередженими, необґрунтованими та незаконними.

Звинувачення позивача у вчиненні злочинів та інших правопорушень не може вважатися оціночними судженнями на підставі статті 30 Закону України «Про інформацію». Таку інформацію можливо перевірити на предмет її відповідності дійсності та спростувати.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір виник між позивачем, яка є фізичною особою та громадською організацією з приводу вступу до неї, тобто з приводу діяльності профспілкової організації. Проте суд не врахував, що позивач звернулася до суду з цим позовом щодо спростування поширеної стосовно неї недостовірної та негативної інформації, що не є спором з приводу діяльності профспілкової організації. Інформація, яку просить позивач визнати недостовірною, підлягає аналізу та оцінці через призму цивільного законодавства, недостовірна інформація щодо нібито скоєння позивачем протиправних дій поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 публічно на засіданні профспілкового комітету ППО ІОЦ також має наклепницький характер.

Щодо рішення про відмову в прийнятті позивача в члени профспілки апеляційний суд застосував норми права, які не підлягають застосуванню, а саме Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», що свідчить про прийняття незаконної та необґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції, адже підлягають застосуванню норми статей 24, 36, 68 Конституції України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

17 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із витягу з протоколу від 01 березня 2017 року № 21 засідання комітету ППО ЮЦ Профспілки залізничників та транспортних будівельників України за підписом голови профспілкового комітету ОСОБА_2. (в присутності членів профспілкового комітету у кількості 14 осіб) відомо, що на засіданні слухали: «1.3 члена профспілки відділу АСУРД ОСОБА_3. про постійні скарги на адресу ОСОБА_1. як неврівноважена людина, яка часто застосовує образливі слова на адресу членів профспілки, у тому разі вживає нецензурну лексику. Її поведінка порушує психологічний мікроклімат в колективі, вона не дає спокійно працювати працівникам відділу, дозволяє собі підіймати руку на співробітників; 1.5 голову ППО ІОЦ ОСОБА_2. , яка зачитала акти, звернення, скарги від членів профспілки, в яких характеризують провідного інженера ОСОБА_1 як людину, яка не завжди проявляє повагу до своїх колег, членів профспілки.» (т. 1, а. с. 27, т. 4, а. с. 183).

Також у матеріалах справи є характеристика ОСОБА_1 , підписана 23 серпня 2018 року начальником виробничого підрозділу «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4. та головою профспілкової організації ОСОБА_2 (т. 4, а. с. 210).

Матеріали справи містять роздруківку листування на вебфорумі, листи щодо звернень ОСОБА_1 до профспілкових органів та роботодавця з робочих питань та питань колективної взаємодії, скарги ОСОБА_1 , звернення працівників, доповідна записка, акти щодо конфліктної поведінки ОСОБА_1 від 07 жовтня 2013 року (т. 1, а. с. 159-163).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним

твердженням, чи оціночним судженням.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.

У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).

Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Встановивши, що колектив позивача скористався наданим йому законим правом і неодноразово звертався до роботодавця із заявами та колективними скаргами на поведінку позивача; викладена колективом інформація містить суб`єктивну оцінку поведінки позивача та підпадає під категорію «оціночні судження», що не підлягає спростуванню; АСУРД ОСОБА_3. та ОСОБА_2. поширили саме інформацію, наявну в скаргах, актах, зверненнях членів профспілки; ця інформація не містить фактичних даних, що порушують честь та гідність позивача, а лише є узагальненою інформацією про незадовільну характеристику позивача з боку членів профспілки; інформація, викладена в характеристиці позивача, є відображенням оціночних суджень керівництва та голови профспілкової організації щодо особистих і ділових якостей позивача, тобто викладені у ній відомості сформульовані на підставі суб`єктивного аналізу ставлення відповідачів до виконання службових обов`язків та відносин позивача з колективом, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо захисту честі, гідності та ділової репутації.

Спір щодо відмови позивачу в членстві у ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо- організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому вимоги у цій частині заявлені не у спосіб, передбачений законом, суди не могли задовольнити, і дійшли правильних висновків про відмову в позові в цій частині.

Оскільки суди не встановили порушень прав позивача діями/бездіяльністю відповідачів, немає й підстав для відшкодування моральної шкоди, адже ця вимога

є похідною.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними, тлумачення норм права на власний розсуд та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, встановлених судами, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою,

яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки судів з урахуванням встановлених фактичних обставин справи не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені в касаційній скарзі.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року в незміненій частині та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов