донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
19.06.2007 р. справа №41/237пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Алєєвої І.В. |
суддів | Величко Н.Л. |
М’ясищева А.М. |
при секретарі: Горанській Д.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Мельник Н.В. –дов. від 02.01.07. |
від відповідача: | Марчук Н.В. –дов. від 20.12.06.,Перешивайло О.О. –дов. від 29.09.06. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 20.12.2006 року |
у справі | 41/237пн (суддя Гончаров С.А.) |
за позовом | Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк |
до | Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
|
про | Зобов’язання надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету за декларацією з ПДВ за жовтень 2005 року у розмірі 984141,51 грн. |
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк, звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку з позовом про зобов’язання відповідача надати до Управління Державного казначейства в Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2005 року в розмірі 984141,51 грн.
Ухвалою від 04.08.2006 року господарський суд Донецької області залишив позовну заяву товариства без руху до 11.08.2006 року для усунення недоліків шляхом подання документів, передбачених статтею 106 КАС України.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою від 14.08.2006 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначене попереднє судове засідання.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2006 року було надано сторонам строк для примирення до 26.10.2006 року та зупинене провадження в адміністративній справі №41/237пн.
Суд першої інстанції в ухвалі від 26.10.2006 року поновив провадження у даній справі.
За клопотанням сторін ухвалою від 26.10.2006 року господарський суд надав сторонам строк для примирення до 07.12.2006 року та зупинив провадження в даній адміністративній справі.
Провадження у справі було поновлене ухвалою від 07.12.2006 року.
Постановою господарського суду Донецької області від 20.12.2006 року у справі №41/237пн (суддя Гончаров С.А.) задоволено позов Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про зобов’язання відповідача надати до Управління державного казначейства у Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2005 року в розмірі 984141,51 грн.
Зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку надати до Управління Державного казначейства у Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2005 року в розмірі 984141,51 грн.
Постанова суду мотивована тим, що Законом України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) право платника податку на бюджетне відшкодування не поставлене в залежність від проведення чи не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
В своїй апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що під час розгляду справи судом не враховано, що сума, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, визначається з урахуванням положень пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), а саме: бюджетному відшкодуванню підлягає надмірно сплачена сума податку на додану вартість. Таким чином, на думку скаржника, в порушення вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону “Про ПДВ” судом був визначений обов’язок податкового органу надати висновок до органу Державного казначейства без врахування наявності підстав для подальшого бюджетного відшкодування. Крім того, податковий орган вважає, що судом, в порушення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, не прийняті до уваги положення наказу Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року №451/501/132 “Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 року за №971/9570, згідно якого податкові органи забезпечують подання до Департаменту оподаткування юридичних осіб зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування грошовими коштами в кожному регіоні та інформацію за суб’єктами підприємницької діяльності, за якими прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість в сумі 100 тис. грн. і більше, виходячи з результатів завершених документальних перевірок, включаючи виконання вимог Державної податкової адміністрації України щодо проведення зустрічних перевірок.
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк, проти доводів, викладених у скарзі заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою та підтверджує відсутність підстав для її скасування. При цьому він посилається на те, що п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) (далі Закон “Про ПДВ”), передбачає, що податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Позивач вказує, що ним до відповідача надано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2005р., згідно із якою сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, становить 19027350 грн. Позивач зазначає, що СДПІ проведено перевірку, за результатами якої підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2005р. у розмірі 18996336,51 грн., із цієї суми відшкодування відбулося частково на суму 18012195 грн.
01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 24.01.2007 р. Донецьким апеляційним господарським судом відкрите апеляційне провадження по адміністративній справі №41/237пн.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2007р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002р. №3018-ІІІ, був призначений склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 20.12.2006р. у справі №41/237пн (головуючий суддя:Калантай М.В., судді:Волков Р.В., Запорощенко М.Д.).
Ухвалою від 01.02.2007 р. Донецьким апеляційним господарським судом призначено справу №41/237пн до розгляду.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002р. №3018-ІІІ, у зв’язку з відпусткою головуючого судді Калантай М.В., був змінений склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 20.12.2006р. у справі №41/237пн (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л, М’ясищев А.М.).
Ухвалою від 05.03.2007 року було зупинене апеляційне провадження у даній справі до набрання законної судовим рішенням у справі №22/53а.
Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 11.06.2007 року поновив апеляційне провадження у справі №41/237пн, у зв’язку з набранням законної сили постановою господарського суду Донецької області від 26.02.2007 року у справі №22/53а, якою визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку №0000011311/0/2650/10/15-16-23/1 від 29.01.2007року. Справу призначено до судового розгляду на 19.06.2007 року.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Позивач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконкомом Донецької міськради (свідоцтво про держреєстрацію від 16.02.01р. №304036), код ЕДРПОУ 30479040.
Податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2005 року (т.1, арк.7), позивач склав та надав до податкового органу 21.11.2005 р. Відповідно до рядків 25 та 25.1 цієї декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 19027350 грн. При цьому, до складу податкового кредиту жовтня 2005 року віднесено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту вересня 2005 р. в розмірі 37361581грн. (рядки 23, 23.1).
Податковий орган здійснив документальну невиїзну камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ позивача за жовтень 2005р., за результатами якої складено акт №310/15-16-23/1/-30479040 від 24.11.05р. (т.1, арк132-133). У висновках даного акту податковий орган підтвердив суму бюджетного відшкодування в розмірі 15156178 грн. і зазначив про необхідність проведення позапланової виїзної документальної перевірки щодо суми бюджетного відшкодування у розмірі 3871171 грн. Таку перевірку було проведено СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та 17.01.06р. складено акт №11/15-16-23/1-30479040 (т.1, арк.14-25), у якому встановлено порушення позивачем п.п 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню у розмірі 31013,49 грн. У пункті 3.5 акту перевірки податкова інспекція підтвердила правильність суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, за жовтень 2005р. у розмірі 18996336,51 грн.
Сторонами визнана і не заперечується та обставина, що відповідачем складено та направлено до органів держказначейства висновки щодо відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2005р. на загальну суму 18012195 грн. Інших висновків відповідачем до органів держказначейства не надавалось, отже невідшкодованою за жовтень 2005р. залишилась сума ПДВ у розмірі 984141,51грн.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), відповідно до пункту 13 Перехідних положень, діє з 1 червня 2005 року та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону “Про ПДВ” (зі змінами та доповненнями) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону “Про ПДВ” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 цієї ж статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону “ПДВ” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган Державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Як вказувалось вище, сторонами визнаний той факт, що відповідач надав до органу казначейства висновки щодо відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2005р. на загальну суму 18012195 грн., невідшкодованою за цей період залишилась сума податку в розмірі 984141,51 грн.
Підпунктом “в” підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону “Про ПДВ” передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
З огляду на вищевказані приписи підпункту 7.7 статті 7 Закону “Про ПДВ” вбачається, що податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податків, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у певний спосіб, а саме за наслідками перевірок, визначених Законом, або надати висновок із зазначення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Утриматися від здійснення однієї чи іншої дії означає неналежне здійснення своїх повноважень шляхом бездіяльності.
Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) цей Закон серед іншого визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету. Таким чином, саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання пов'язанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 1.8 ст. 1 Закону “Про ПДВ” бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.
Закон України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) своїми приписами не передбачає обов’язок покупця товару –платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку –покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку –покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.
Судова колегія вважає, що нормами Закону “Про ПДВ” (зі змінами та доповненнями) право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Господарський суд правомірно вказав на те, що з огляду на п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.
Місцевим господарським судом вірно враховано, що новою редакцією підпункту “а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
При оцінці спірних правовідносин судовою колегією враховано, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2007 р. залишено без змін постанову господарського суду Донецької області від 26.02.2007 р. у справі №22/53а.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається із акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) на суму 31013,49 грн., яка не заперечується позивачем, щодо суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2005р. у розмірі 18996336,51 грн., то відповідач вказав, що така сума є сплатою податкового кредиту за отримані товари у податкових періодах з 01.06.05р.
Судова колегія не приймає до уваги посилання податкового органу на наказ Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року №451/501/132 “Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 року за №971/9570, оскільки цей наказ є формою реалізації компетенції органів у сфері управління, що його прийняли, з метою взаємодії, і не може змінювати або встановлювати порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню). Органи, що прийняли зазначений наказ, діють як органи державної влади, через які держава набуває і здійснює свої права та обов’язки. Цим наказом затверджений Порядок, який визначає правила взаємодії органів державної влади між собою, але не може встановлювати, змінювати або припиняти публічно–правові відносини платника податку з державою, які встановлені Законом України “Про податок на додану вартість”.
У відповідності до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судова колегія вважає, що податковим органом не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти адміністративного позову.
Таким чином, вищенаведене спростовує доводи, вказані заявником в апеляційній скарзі.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позов.
З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано виніс постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.
Згідно зі ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ст.101, ст.103, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду про залишення без зміни постанови господарського суду Донецької області від 20.12.2006р. у справі №41/237пн.
В порядку п.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Беручи до уваги викладене, керуючись п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.199, ст.200, п.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 20.12.2006 року у справі №41/237пн залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 20.12.2006 року у справі №41/237пн залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 25.06.2007 року.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
А.М. М'ясищев
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу; 2 –сторонам;
1 –ГС Донецької області;
2 –ДАГС.