В И Р О К                                     справа № 1-421/10

                І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И        

17 лютого 2010 року  Шевченківський районний суд м. Києва

 в складі: головуючого                                             судді  -  Павленко О.П.

                  при секретарі:                                                          Юферовій Є.Д.

                  з участю прокурора:                                              Нечипоренка С.І.

        захисника:                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Красилівка Бахмацького району Чернігівської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

          у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, 185  ч. 2 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця                  с. Духове Лубенського району Полтавської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого

          у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, 185  ч. 2 КК України

                                                                      в с т а н о в и в  :

                ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06 жовтня 2009 року, в денний час,  працюючи охоронцями фірми «Статус код» та перебуваючи на об’єкті будівництва посольства Грузії в Україні, що розташоване по бул. Т.Шевченка, 25 в м. Києві, вступили між собою в злочинний зговір направлений на таємне викрадення  чужого майна – будівельних матеріалів, які належать ТОВ «БК»Міськбудінвест», розробивши з цією метою злочинний план. Реалізуючи злочинний план, ОСОБА_2 попередньо домовився про подальший продаж викрадених  будівельних матеріалів раніше незнайомому ОСОБА_5

        Цього ж дня, приблизно о 21 годині 50 хвилин, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, діючи згідно попередньої змови, скориставшись відсутністю працівників ТОВ «БК»Міськбудінвест» та посольства Грузії в Україні, запустили на територію будівництва, що по бул. Шевченка, 25 в м. Києві, автомобіль «Газель» д.н.з. НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_5, та діючи згідно попередньої змови, намагались таємно викрасти майно, яке належить               ТОВ «БК»Міськбудінвест», а саме:

-   п’ять упаковок цементу М400 по 25 кг кожна, вартістю 21 грн. 20 коп. за одну упаковку, загальною вартістю 106 грн. 02 коп.;

-   двадцять п’ять упаковок для приклеювання піліполістерольних плит – церезит марки СТ 85 СТ 83 по 25 кг кожна, загальною вартістю 1846 грн. 86 коп.,

а всього майна на загальну суму 1952 грн. 88 коп., але свої злочинні дії не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки їх дії були помічені працівниками посольства Грузії в Україні, які викликали працівників міліції, а майно, яке             ОСОБА_2 та ОСОБА_3 намагались викрасти було виявлено та в подальшому вилучено з кузова автомобіля «Газель» д.н.з. НОМЕР_1. за кермом якого знаходився ОСОБА_5

Д опитаний у судовому засіданні  підсудний ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у вчиненому злочині та пояснив суду, що, будучи охоронцем фірми «Статус код», він працював на об’єкті по будівництву посольства Грузії в Україні, що розташоване по бул. Т.Шевченка, 25 в м. Києві. На території об’єкта знаходилось багато різних будівельних матеріалів. Станом на жовтень 2009 року підприємство заборгувало йому заробітну плату, тому він запропонував другому охоронцю, який працював разом з ним, ОСОБА_3 продати деякі будівельні матеріали, на що останній погодився. 06 жовтня 2009 року під час їх спільного з ОСОБА_3 чергування по охороні об’єкта, до нього звернувся незнайомий йому раніше чоловік та запитав чи можуть вони продати йому цемент та церезит, на що він дав позитивну відповідь та запропонував йому під’їхати на об’єкт ввечері. Останній приїхав приблизно о 22 годині, вони з                 ОСОБА_3 запустили автомобіль «Газель» та територію об’єкту будівництва та показали де саме можна взяти  п’ять упаковок цементу та двадцять п’ять упаковок церезита, які вони вирішили продати цьому чоловіку. В той час, коли цей чоловік почав завантажувати в свій автомобіль цемент та церезит, працівники посольства це побачили та викликали працівників міліції, які затримали його та ОСОБА_3

              Підсудний ОСОБА_2 щиросердно покаявся у вчиненому, засудив свої дії та просив суворо його не карати.

           П ідсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні також повністю визнав себе винним у вчиненому злочині та підтвердив показання ОСОБА_2, пояснивши суду, що погодився він на пропозицію ОСОБА_2 продати будівельні матеріали тому, що знаходився в скрутному матеріальному становищі, на підприємстві йому також тривалий час не виплачували заробітну плату в повному обсязі, просить дати йому можливість виправитись самостійно.        

          Враховуючи визнання підсудними всіх фактичних обставин справи,   відповідно до ст. 299 КПК України та за згодою учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються та  приходить до висновку, що винуватість як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3   у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна ( крадіжка ), вчиненому за попередньою змовою групою осіб,   доведена повністю і  дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3  правильно кваліфіковані  за ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України.

            Призначаючи кожному підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого ними злочину; фактичні обставини справи, відношення кожного підсудного до скоєного та дані про їх особу.

            Судом встановлено, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, на даний час офіційно не працює, характеризується в цілому позитивно, має сім’ю. ОСОБА_3 також раніше не судимий, на даний час офіційно не працює, характеризується виключно позитивно, є учасником бойових дій, має сім’ю та його дружина знаходиться у нього на утриманні.

            До обставин, що пом’якшують покарання кожного підсудного, суд відносить щире каяття.

                  Обставин, що обтяжують покарання як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3, судом не встановлено.

               З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити  як підсудному ОСОБА_2, так і підсудному ОСОБА_3, покарання у вигляді обмеження волі.

              Разом з цим, з огляду на вік, дані про особу кожного підсудного та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, але під наглядом співробітників кримінально-виконавчої інспекції, а тому вважає за доцільне застосування ст.ст. 75, 76 КК України до призначеного  кожному підсудному покарання у вигляді обмеження волі.

        Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                                    З  а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, 185 ч.2  КК України та призначити  покарання у вигляді  1 ( одного  ) року  обмеження  волі.  

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2     від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в один рік.

              Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого  такі обов’язки:

?   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

?   повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_3   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, 185 ч.2  КК України та призначити  покарання у вигляді  1 ( одного  ) року  обмеження  волі.  

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в один рік.

              Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого  такі обов’язки:

?   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

?   повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

               До набрання чинності вироку м іру запобіжного заходу   ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 залишити без змін - кожному у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі: п’ять упаковок цементу М400 по 25 кг кожна та двадцять п’ять упаковок для приклеювання піліполістерольних плит – церезит марки СТ 85 СТ 83 по 25 кг кожна, які були передані на зберігання представнику ТОВ «БК» Міськбудінвест» ОСОБА_6 – залишити в розпорядженні ТОВ «БК» Міськбудінвест»  ( а.с. 25-27).

               Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб  з дня проголошення через районний суд.

                                                               Суддя :