КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/45280/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/4975/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у місті Києві за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

11 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», звернулося до суду із названим позовом, де просило стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитом, яка, станом на 22 листопада 2017 року, складає 25 983,14 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 13 061,96 грн., заборгованість по процентам - 10 507,70 грн., заборгованість за комісією - 700 грн., штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. ( фіксована ставка ), 1 213,48 грн. ( процентна складова ).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26 серпня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Окрім цього, вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/rules, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Однак, відповідач не виконує належним чином умов укладеного правочину, що спричинило виникнення зазначеної заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.

На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд зазначив, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач має заборгованість перед позивачем, саме у заявленому останнім розмірі, матеріали справи не містять.

Натомість, з розрахунку, що міститься в матеріалах цивільної справи, не зрозуміло, за який саме час відповідачу нарахована заборгованість, в якій сумі ( помісячно ) та якого виду.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд відмовляє в їх задоволенні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 26 серпня 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_2 підписали анкету-заяву ( а.с. 7 ).

Ця заява, разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, із якими він ознайомлений, як зазначено у заяві, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг ( там же ).

За умовами правочину, відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом ( а.с. 7, 8 ).

Заборгованість відповідача за кредитом, станом на 22 листопада 2017 року, складає 25 983,14 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 13 061,96 грн., заборгованість по процентам - 10 507,70 грн., заборгованість за комісією - 700 грн., штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. ( фіксована ставка ), 1 213,48 грн. ( процентна складова ), що підтверджуються наданим розрахунком заборгованості ( а.с. 4-6 ).

При цьому, 11 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду із названим позовом ( а.с. 2-3 ).

На підтвердження заявлених позовних вимог надало зазначені докази по справі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено з посиланням на необґрунтованість заявлених позовних вимог ( а.с. 130-131 ).

Вирішуючи справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», суд другої інстанції не погоджується із висновками місцевого суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, факт виконання позивачем своїх зобов'язань за правочином підтверджується наданими доказами, зокрема, анкетою-заявою б/н від 26 серпня 2011 року, випискою по рахунку, розрахункомзаборгованості, згідно яких вбачається, що відповідач отримав та користувався кредитними коштами ( а.с. 4-6, 7, 114-120 ).

Будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність укладеного між сторонами правочину матеріали справи не містять і відповідач їх не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції та не звернувся до суду про визнання його недійсним.

Також, місцевий суд не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на спростування заборгованості за вказаним правочином і таких не надав відповідач до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач повинен був довести ті обставини, на які б він посилався, як на підставу своїх заперечень.

При цьому, ОСОБА_2 не звільнений від обов'язку доказування за позовом згідно положень ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

А тому, за положеннями правочину відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у відповідності до норм ст.ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України за невиконання умов кредитного договору.

Разом з тим, щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із ч. 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У ч. 4 указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості ( а.с. 4 ), розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становив, станом на 25 листопада 2013 року - 27,60%, 01 вересня 2014 року - 32,4%, 01 квітня 2015 року - 42%.

Проте, будь-яких належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів у відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України про письмове повідомлення відповідача щодо зміни процентної ставки матеріали справи не містять і таких не надано апелянтом.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не дотримано порядку збільшення процентної ставки відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість по процентах, що нараховані лише за період з 25 листопада 2013 року по 29 серпня 2014 року в розмірі 501,22 грн.

Щодо стягнення комісії в розмірі 700 грн., то укладена між сторонами угода не містить положень про можливість її стягнення із відповідача.

У відповідності до положень ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона ( комісіонер ) зобов'язується за дорученням другої сторони ( комітента ) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Доказів укладення між сторонами зазначеного правочину матеріали справи не містять і таких не надав позивач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

У відповідності до положень ч. 11 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо під час виконання робіт ( надання послуг ) виникає необхідність у додаткових роботах ( послугах ), що не були передбачені умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від споживача дозвіл на виконання таких робіт ( надання послуг) .

Будь-які додаткові роботи ( послуги ), виконані ( надані ) виконавцем без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань щодо їх оплати.

Окрім цього, відповідно до положень абзацу 2 частини четверної статті 11 Закону України «Про захист споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача комісії є необґрунтованими, а відтак, зазначені вимоги не підлягають до задоволення.

Разом з тим, як вбачається з п. 2.1.1.7.6. умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніжна 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від заборгованості по кредиту ліміту з нарахованих та прострочених процентів та комісії ( а.с. 28 ).

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу підлягають часткову задоволенню, в силу викладеного, в розмірі 500 грн. ( фіксована частка ) та 678,16 (( 13 061,96 + 501,22 ) х 5 : 100 ) грн. ( процентна складова ).

За таких обставин, суд першої інстанції, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які судом не доведені, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, і, без додержання зазначених норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 204, 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263 ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», на переконання апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження, унаслідок чого рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК Українита названих положень матеріального і процесуального права за їх обґрунтованістю та доведеністю у зазначеній апеляційним судом частині.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір ( а.с. 1, 140 ) пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 269,20 ( 13 061,96 + 501,22 + 500 + 678,16 ) : 25 983,14 х ( 1 600 + 1 600 х 150 : 100 ) грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом - 13 061,96 грн., процентам - 501,22 грн., штраф - 500 грн. ( фіксована частина ), 678,16 грн. ( процентна складова ), а загалом - 14 741,34 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 269,20 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.І. Сліпченко

Л.П. Сушко