Дата документу 16.04.2019 Справа № 337/2273/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1624/19 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук І.Г.

Є.У.№ 337/2273/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк» про зняття арешту з майна,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Хортицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з майна. Зазначала, що вона є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, яка відповідно до запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна перебуває під арештом, накладеним Постановою державним виконавцем Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 19.03.2011 в межах виконавчого провадження на виконання судового наказу про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 2 397,12 грн. Посилаючись на те, що на теперішній час в провадженні виконавчої служби не перебуває жодного виконавчого провадження щодо неї, проте вказане обтяження не знято, що порушує її права як власника вільно розпоряджатися своїм майном, просила суд із посиланням на ст.ст. 316-321, 391 ЦК України скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт усього належного їй нерухомого майна.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2019 року позов задоволено. Знято арешт та заборону здійснювати відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, АДРЕСА_1), накладений постановою державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 19.03.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження(ВП № 24684291), на виконання судового наказу № 2н-11 від 21.01.2009 року Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Скасовано в Державному реєстрі запис щодо арешту та заборону здійснювати відчуження належного ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) всього нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10961434 від 19.03.2011 року, внесений на підставі постанови державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 19.03.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження(ВП № 24684291), на виконання судового наказу № 2н-11 від 21.01.2009 року Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в провадженні виконавчої служби не перебуває виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_3, провадження про стягнення кредитної заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» завершено з підстав відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а отже відсутні передбачені законом підстави для обтяження її майна.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що судове рішення від 21.01.2009 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором не виконано, борг не погашений, а тому суд безпідставно звільнив майно боржника з-під арешту.

У відзиві на апеляційну скаргу Хортицький відділ державної виконавчої служби вважає апеляційну скаргу стягувача обґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Вказує, що виконавчий документ повертався стягувачу через відсутність майна у боржника, на яке могло бути звернуто стягнення. Повторно на примусове виконання судовий наказ не передавався, станом на 08.04.2019 відсутні будь-які відомості щодо сплати заборгованості за судовим наказом. Враховуючи, що виконавчий документ не виконаний, підстав для зняття решту з майна боржника суд не мав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Звертає увагу суду на те, що стягувач протягом 8 років не вчиняв жодних дій на виконання судового рішення, в провадженні виконавчої служби не перебуває жодного виконавчого провадження щодо неї, отже обтяження її майна є незаконним.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляд на таке.

Встановлено, що 24.02.2011 року, на виконання виконавчого листа - судового наказу № 2н-11 від 21.01.2009 року, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 2397,12 грн., відкрито виконавче провадження(ВП 24684291).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 19.03.2011 року винесена постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження, 24684291, Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ.

10.08.2011 року виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Судом також встановлено, що судове рішення від 21.01.2009 боржником ОСОБА_3 не виконано, борг банку не повернутий.

Пунктом 2 частини 1статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент проведення виконавчих дій) визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У роз'ясненнях, викладених у п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тобто, саме позивач, звертаючись з позовом до суду, визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.

Як встановлено судом, арешт на майно позивача накладено в межах виконавчого провадження про стягнення з позивача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості на підставі рішення суду.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому в якості відповідача зазначає Хортицький ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Натомість зазначеним відповідачем не оспорюється право позивача на майно, він є лише особою, яка накладала арешт на користь стягувача - ПАТ КБ «ПриватБанк» та вносила дані до реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а відтак він не є належною стороною.

Проте, позивач не зверталася до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача належним відповідачам - стягувачем.

Суд апеляційної інстанції позбавлений права самостійно замінити неналежного відповідача на належного або залучити його в якості співвідповідача. А тому, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи позивача про те, що у нього були достатні підстави для звернення до суду з позовом до виконавчої служби про зняття арешту з майна, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки заявник є стороною виконавчого провадження - боржником, а тому накладення арешту на майно боржника відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Таким чином, зняття арешту в даних правовідносинах прерогатива державного виконавця, а у випадку бездіяльності державного виконавця сторони не позбавлені права звернутись із скаргою на дії та/або бездіяльність державного виконавця в порядку розділу X Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VІІ ЦПК України, або з відповідним позовом до суду.

Пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання не є підставою для звільнення майна боржника з-під арешту, оскільки судове рішення не виконано, борг не повернутий.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, тому у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вона підлягає задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції та прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

При цьому у позивача залишається право подати позов до належних відповідачів про звільнення зазначеного ним у цій справі майна з-під арешту.

На підставі ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню 1057, 20 грн. - компенсація витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст.374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2019 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа АТ КБ «Приватбанк» про зняття арешту з майна залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1 057, 20 грн. (одну тисячу п'ятдесят сім гривень 20 коп.) компенсації судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено і підписано 17 квітня 2019 року.

Головуючий

Судді: