Головуючий в 1 інстанції – Костомітіна О.О.
Суддя-доповідач – Старосуд М.І.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
18 лютого 2010 року справа № 2а-1911/09/0538
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Старосуда М.І.
суддів: Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.
при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 03 серпня 2009 року
у адміністративній справі № 2а-1911/09/0538
за позовом ОСОБА_2
до
про управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради
стягнення разової компенсації у зв’язку із зміною групи інвалідності, -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2009 року у справі № 2а-1911/09/0538 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоотриману суму різниці у компенсації у зв’язку із встановленням інвалідності вищої групи у розмірі 7780 гривень 20 копійок. В решті вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, встановила наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, 23.06.2008 р. йому встановлена друга група інвалідності безстроково, до цього часу в нього була третя група інвалідності, даний факт підтверджується експертним висновком та довідкою, посвідченням.
Згідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачу, як інваліду ІІ групи передбачена разова компенсація в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а інваліду ІІІ групи – 30 мінімальних заробітних плат. Однак у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях, тобто (45 – 30) 15 мінімальних заробітних плат. Відповідно до частини другої цієї ж статті виплата здійснюється, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який встановив розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри компенсаційних виплат залишалися незмінними, у той час як розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався.
Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У відповідності до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з принципів адміністративного судочинства – верховенства права та законності, що визначає пріоритетність Законів над іншими нормативними актами, судова колегія вважає, що державою забезпечені правові гарантії захисту прав і свобод людини, у тому числі і відносно осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону, щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів ” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008 рік, а не вказаної Постанови КМУ.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2009 року у справі № 2а-1911/09/0538 – залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2009 року у справі № 2а-1911/09/0538 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий
Судді