Головуючий в 1 інстанції – Гайдук В.Г.
Суддя-доповідач – Старосуд М.І.
донецький апеляційний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
Іменем України
«18» лютого 2010 року справа № 2а-1265/09/1215
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого Старосуда М.І.
суддів
при секретарі Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.
Дегтярьовій А.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу
Головного управління Державного казначейства України в Луганській області
на постанову Лутугинського районного суду Луганської області
від 23 червня 2010 року
по справі № 2а-1265/09/1215
за позовом ОСОБА_5
до
третя особа управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області
Головного управління Державного казначейства України в Луганській області
про визнання дій неправомірними, зобов’язання відповідача здійснити виплату недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 23 червня 2010 року у справі № 2а-1265/09/1215 позов був задоволений частково, визнані неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 року; стягнуто з відповідача за рахунок Державного бюджету на користь позивача недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007р. – 2046 грн. 64 коп. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 23 грн. 86 коп.
Не погодившись з рішенням суду, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у сумі 23 грн. 86 коп.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач має дитину – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження (арк. справи 6).
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Оскільки орган праці та соціального захисту населення порушив право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплата якої встановлена ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», вона звернулась за захистом порушеного права з позовною заявою, та суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.
Проте, судом першої інстанції питання розподілу судових витрат було вирішено невірно, оскільки позивачем судовий збір було сплачено до місцевого бюджету, а частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 23 червня 2010 року у справі № 2а-1265/09/1215 задовольнити.
Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 23 червня 2010 року у справі № 2а-1265/09/1215 змінити.
Абзац п’ятий резолютивної частини постанови Лутугинського районного суду Луганської області від 23 червня 2010 року у справі № 2а-1265/09/1215 викласти у наступній редакції: «Стягнути з місцевого бюджету міста Лутугине на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 23 грн. 86 коп.»
В іншій частині постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 23 червня 2010 року у справі № 2а-1265/09/1215 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.
Головуючий
Судді