Головуючий в 1 інстанції – Курбанова Н.М.
Суддя-доповідач – Старосуд М.І.
донецький апеляційний адміністративний суд
УХВАЛА
Іменем України
«18» лютого 2010 року справа № 2а-156/09/0538
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого Старосуда М.І.
суддів
при секретарі Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.
Дегтярьовій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 24 березня 2009 року
по справі № 2а-156/09/0538
за позовом ОСОБА_5
до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради
про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2008 рік, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовною заявою до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2010 гривень.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2009 року у справі № 2а-156/09/0538 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача суму допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 1970 гривень.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Доводи обґрунтовує невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, також є інвалідом ІІІ групи і має право на користування компенсаціями та пільгами передбаченими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради.
Фактично позивачу виплачено за 2008 рік – 90 грн. ( лютий 2008 року)
Як вважає апелянт, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи – чотири мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.
В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – залишити без змін.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України .
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІІ групи – чотири мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що вищенаведені постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 та № 562 від 12 липня 2005 року були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на ці постанови апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2009 року у справі № 2а-156/09/0538 залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2009 року у справі № 2а-156/09/0538 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий
Судді