РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/12302/18

Провадження № 2/643/1082/19

10 квітня 2019 р. Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Букреєвої І.А., за участю секретаря Леонтьєвої І.І. , представника позивача Ревенко С.О., представника відповідача ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Московський районний у м.Харкові відділ РАЦС ГТУЮ у Харківській області про виключення з актового запису відомостей про батьківство , -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства, мотивуючи його тим, що 26.04.2014 р. вони з відповідачкою зареєстрували шлюб. До реєстрації шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідачки народилася донька ОСОБА_5 . Він записаний батьком дитини ОСОБА_5 згідно ст. 122 ч.1 СК України. Вони з відповідачем знайомі з 2006 р., зустрічались, мали близькі стосунки, а потім розійшлися. На початку 2014 р. відповідач йому повідомила, що у нас є дочка, просила зареєструвати з нею шлюб, усиновити дитину, щоб у дитини був батько. Він їй повірив, вони зареєстрували шлюб, він визнав батьківство. Нещодавно дізнався, що відповідач його ввела в оману, батьком дитини ОСОБА_5 є не він, а інша особа. Він зрозумів, що ціллю відповідача було вирішення питання про стягнення аліментів. Просить виключити відомості про його батьківство з актового запису про народження № 79 дитини ОСОБА_5 , 23.01.2014 р.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, його представник - адвокат Ревенко С.О. позов підтримали за викладених у позовній заяві обставин, просять його задовольнити. Додатково пояснили, що у позивача з відповідачем в 2006 р. були інтимні стосунки. На час визнання батьківства відносно дитини позивач був впевнений, що він є рідним батьком дитини, про це йому розповіла відповідач . Лише в 2018 р. під час сварки з відповідачем позивачу стало відомо, що не він рідний батько дитини ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_4 , її представник ОСОБА_2 позов не визнали. Відповідач запевнила, що позивач не є рідним батьком дитини ОСОБА_5 , оскільки вони з позивачем познайомились після народження дитини. В зв'язку з цим не потрібно призначати відповідну судову експертизу. На час внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 позивач ОСОБА_3 , визнаючи батьківство, знав про те, що не є рідним батьком дитини. Тому вважають, що позивач відповідно до ст. 136 ч. 5 СК України не має права оспорювати батьківство. В спільній заяві про визнання батьківства вона зазначила, що саме ОСОБА_3 є батьком дитини ОСОБА_5 Просять відмовити у задоволенні позову.

Третя особа просила розглянути справу у відсутність представника.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що шлюб сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано 26.04.2014 р., який рішенням Московського районного суду міста Харкова від 23.01.2018 р. розірвано (а.с. 4-7 )

Згідно копії свідоцтва про народження , актовий запис про народження № 79 від 23.01.2007 р. дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова , складений Відділом реєстрації актів цивільного стану Московського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, батьком дитини записаний ОСОБА_3 (а.с. 3)

Допитані у суді свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 ( товариші позивача ) не змогли впевнено та беззаперечно підтвердити того, що саме у 2006 році позивач був у Харкові, мав близькі відносини саме з ОСОБА_4 . Свідчення свідків мають певні неточності в даті місці зустрічі та часі. Навпаки, свідки вперше бачили відповідачку в суді, жоден свідок не зазначив про те, що саме ОСОБА_4 була у позивача в гостях у зазначеним ним день та місці, путали час року, коли позивач нібито був в Харкові. Всі їх свідчення носили характер припущень .

Свідок ОСОБА_9 (подруга відповідача) пояснила суду, що відповідач познайомилась з позивачем , коли дитині було 6 років у 2013 році у м. Судак. У червні разом з позивачем , її донькою ОСОБА_5 вони приїхала в м. Судак на відпочинок. Познайомились під час прогулянки по набережній, ОСОБА_5 побігла вперед. У той момент зупинилася біля двох молодих чоловіків, які спитали, хто є її мати , вона вказала і так сторони познайомились . Після цього у них з позивачем почались стосунки. В серпні 2013 року позивач приїхав у м. Харків та став проживати разом з ОСОБА_4 та її донькою . Саме у 2013 році позивач вперше приїхав в м. Харків. Зі слів відповідача знає, що рідний батько дитини знаходиться у місцях позбавлення волі. Про це достовірно було відомо позивачу , але він наполягав на запису його батьком дитини , мотивуючи це тим , що він бажає , щоб всі члени родини мали спільне прізвище.

Свідок ОСОБА_10 ( подруга відповідача) пояснила суду, що підтримує відносини з відповідачем тривалий час. Їй відомо , що у 2006 році вона мала близькі відносини з хлопцем від якого завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_5. У шлюбі з генетичним батьком дитини не перебувала. На той час, у 2006-2007 рр. з позивачем взагалі не була знайома, а була закохана у батька ОСОБА_5. З позивачем познайомилася під час відпустки на морі у 2013 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI від 01 липня 2010 рокудержавна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 136 Сімейного Кодексу України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 12З цього Кодексу.

Згідно п. 10 постанови № 3 Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснюється, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК).

У п. 11 вказаної постанови № 3 Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року зазначається, що судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК) шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей: актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї оружини, не мають права оспорювати батьківство. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

Надаючи оцінку наданим доказам у справі, показам свідків, суд прийшов до висновку, що позивачу достовірно було відомо про відсутність кровного споріднення між ним та малолітньою ОСОБА_5 , 2007 року народження на момент реєстрації себе батьком цієї дитини. Позивачем не доведено та не підтверджено належним доказами, факт знайомства з відповідачем в 2006 році. Не змогли підтвердити дану обставину і допитані в судовому засіданні свідки як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача.

Згідно із Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її; благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави - учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

У частині 5 ст. 136 СК закріплене правило, згідно з яким, якщо особа визнала своє батьківство, завідомо знаючи, що вона не є батьком дитини, то оспорювати такий запис вона не може, оскільки ніякого порушення її прав не було - подаючи заяву про визнання свого батьківства, вона сама бажала, щоб такий запис був здійснений органами ДРАЦС.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про "оформлення" свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу ДРАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Таким чином, судом прийшов до переконання , що на час подання заяви ОСОБА_3 про визнання батьківства стосовно доньки ОСОБА_5, йому було достеменно відомо, що протягом шести років батьком ОСОБА_5 у свідоцтві про народження був записаний інший чоловік, до нього не було пред'явлено будь-яких вимог щодо стягнення аліментів чи інших витрат на утримання дитини. Крім того, перед подачею спільної заяви про визнання батьківства, позивач повинен був оцінити всі наслідки своїх дій та не вбачав необхідності проведення аналізу ДНК на батьківство.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у відповідності до положень ч. 5 ст. 136 СК України ОСОБА_3 не має права на оспорювання батьківства, в зв'язку з тим, що на момент реєстрації себе батьком дитини він достовірно знав, що не має з дитиною кровного споріднення.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заявила, що позивач ОСОБА_3 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , тобто відсутнє кровне споріднення між дитиною і позивачем. В зв'язку з цим відмовилась проводити генетичну експертизу.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виключення з актового запису відомостей про батьківство відмовити у повному обсязі .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складений 15 квітня 2019 року.

Суддя