Справа № 22ц-538/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Білокур В.І.
Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого – судді Позігуна М.І.
суддів Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,
при секретарі Рачової І.І.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2009 року, яким його позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_3 112 009 грн. 32 коп. в рахунок відшкодування по грошовому зобов’язанню, 1 448 грн. 40 коп. в рахунок повернення судових витрат, а в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема, зазначає, що суд, застосувавши до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України та стягнувши 3% річних, безпідставно відмовив в стягненні індексу інфляції, оскільки хоча дані правовідносини між сторонами виникли по договору позики, предметом якого була іноземна валюта, проте заявлено позов про стягнення коштів у національній валюті.
Також апелянт не погоджується з визначеною судом сумою коштів основного боргу, оскільки вважає, що вимоги про стягнення на його користь коштів в національній валюті повинні бути задоволені не по офіційному курсу НБУ, а по курсу продажу долара США в відділенні банку, щоб він зміг купити долари США по відповідному курсу.
Також апелянт вважає, що неправомірним є рішення і в частині відмови у стягненні боргу солідарно із співвідповідачки, оскільки вона поставила свій підпис на розписці і тим самим погодилась з договором позики, та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявна у матеріалах справи розписка ОСОБА_3 від 10.07.2008 року свідчить про отриманням ним у ОСОБА_2 в борг 15 400 доларів США із кінцевим терміном повернення 01 березня 2009 року. Оскільки у зазначений строк боржник повернув лише 1 600 доларів США, а тому повинен повернути й решту суми позики позивачу, сплативши при цьому суму боргу та три проценти річних від простроченої суми.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_3 отримав у позивача ОСОБА_2 у борг 15 400 доларів США.
Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Факт отримання зазначеної суми підтверджується борговою розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 46). Крім того, відповідач і сам не заперечував факту складання ним такої розписки та наявності у нього боргових зобов’язань перед ОСОБА_2.
Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову в стягненні індексу інфляції є безпідставні, з огляду на наступне.
Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, визначення в договорі грошових зобов’язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.
Як убачається з матеріалів справи, позика ОСОБА_2 ОСОБА_3 надавалась у доларах, а не у національній валюті, і при перерахунку суми боргу з іноземної валюти на національну, судом був урахований офіційний курс гривні до долара, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення. У зв’язку з викладеним при вирішенні питання про повернення боргу не може враховуватись індекс інфляції, який установлений відносно гривні, а не іноземної валюти.
Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо відмови у стягненні боргу солідарно з співвідповідачки ОСОБА_4, оскільки як вбачається із змісту боргової розписки, остання не брала на себе обов’язків поручителя, а лише засвідчувала факт укладення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики та передачі коштів.
Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і відшкодування моральної шкоди.
Зобов’язальні правовідносини, що склалися між сторонами по справі, а саме правовідносин, щодо укладення та виконання зобов'язань за договором позики, регламентуються нормами параграфу 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, якими не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення даного виду зобов'язання, як і не передбачено настання такого правового наслідку як відшкодування моральної шкоди і договором позики, укладеним між сторонами, у разі його невиконання.
Судом першої інстанції обставини справи з’ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору; відповідно до встановлених обставин правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють; суд перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності.
Постановлене судове відповідає матеріалам справи і вимогам закону, доводи апеляційної скарги обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженеав касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді: