Справа № 22ц-7/2010 Головуючий у 1 інстанції Гумен В.М.
Категорія - цивільна Доповідач – Позігун М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.
при секретарі: Рачовій І.І.
за участі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою страхової компанії “АСКО-Медсервіс” на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства “Чернігівгаз” та страхової компанії “АСКО-Медсервіс” про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ВАТ “Чернігівгаз” про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Позов мотивований тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 04.02.2009 року з вини водія автомобіля ГАЗ-5301 днз НОМЕР_2 ОСОБА_6, працівника відповідача, було пошкоджено належний йому автомобіль НОМЕР_1. Шкода завдана внаслідок ДТП складається з витрат на ремонт автомобіля в розмірі 9 101 грн. 34 коп., додаткових витрат, пов’язаних з ДТП в розмірі 503 грн. 63 коп., витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження в розмірі 250 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача.
В попередньому судовому засіданні 19.08.2009 року ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідача залучена страхова компанія “АСКО-Медсервіс”.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2009 року позов задоволено: стягнуто з СК “АСКО-Медсервіс” на користь ОСОБА_5 9 101 грн. 34 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 503 грн. 63 коп. в рахунок відшкодування додаткових витрат пов’язаних з ДТП, 250 грн. в рахунок відшкодування витрат пов’язаних з проведенням експертного товарознавчого дослідження, 1 000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, 145 грн. 57 коп. у відшкодування судового збору, 29 грн. 40 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ВАТ “Чернігівгаз” на користь ОСОБА_5 франшизу в сумі 260 грн. 60 коп., 2 грн. 98 коп. у відшкодування судового збору та 60 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі СК “АСКО-Медсервіс” просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2009 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим по причині недоведеності обставин, які суд вважав встановленими та неправильного застосування судом норм матеріального права.
На думку СК “АСКО-Медсервіс”, суд вважав встановленим те, що винною в ДТП особою є водій ГАЗ 5301, з огляду на постанову Ічнянського районного суду від 07.04.2009 року про закриття провадження у справі про адмінправопорушення стосовно позивача, хоча вказаний документ не встановлює вини іншого водія учасника ДТП, що унеможливлює застосування ч.1 ст.1188 ЦК України, яка регулює порядок відшкодування шкоди завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, і передбачає відшкодування такої шкоди лише при обов’язковій наявності вини учасника ДТП.
Крім того, СК “АСКО-Медсервіс” зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” (далі Закон), що потягло за собою неправильне визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, розмір якої визначається з урахуванням зносу. Також вказує, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди не може бути покладено на страхову компанію, оскільки п. 22.3 ст.22 Закону та ст. 23 ЦК України встановлено, що моральну шкоду відшкодовує особа винна у її заподіянні.
Судом невірно визначено розмір франшизи, розмір якої встановлюється при укладенні договору страхування, а не при настанні страхового випадку. Обов’язок страховика по відшкодуванню витрат по наданню правової допомоги та витрат на бензин, понесених у зв'язку з врегулюванням страхового випадку чинним законодавством не передбачений.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника СК “АСКО-Медсервіс”, який просив задовольнити апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_5, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановленням нового рішення.
По справі встановлено, що 04.02.2009 року о 14 год. 28 хв. в м. Прилуки Чернігівської області відбулося зіткнення автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, який є його власником, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 24.03.2009 року, та автомобіля ГАЗ 5301 днз НОМЕР_2, що зареєстрований за ВАТ “Чернігівгаз” під керуванням водія ОСОБА_6, який перебуває у трудових відносинах з власником автомобіля. ДТП відбулася в період дії страхового полісу НОМЕР_3, згідно якого ВАТ „Чернігівгаз” застрахувало свою цивільно-правову відповідальність та згідно якого ліміт відповідальності за майнову шкоду становить 25 000 грн., а розмір франшизи складає 510 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд виходив з того, що позивачеві була заподіяна матеріальна та моральна шкода в результаті ДТП, учасником якої був він та водій автомобіля ГАЗ 5301, що керував транспортним засобом належним ВАТ “Чернігівгаз” та застрахованим в СК “АСКО-Медсервіс”, яка і зобов’язана відшкодувати потерпілій особі заподіяну як майнову так і моральну шкоду, відповідно до ст. ст. 9, 12, 22, 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” за виключенням 260 грн. 60 коп. франшизи.
За даним фактом ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АГ № 835504 від 4 лютого 2009 року (а.с. 5). Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 7 квітня 2009 року провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КпАП України відносно ОСОБА_5 закрито за відсутності події і складу злочину (а.с.6).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як пояснив в судовому засіданні позивач ОСОБА_5, під’їжджаючи до світлофора він знизив швидкість, по причині знаходження перед світлофором двох легкових автомобілів, які розпочали рух на зелене світло, але, в’їхавши на перехрестя, побачив автомобіль ГАЗ і застосував гальмування, проте, відбулося зіткнення машин, в результаті якого його автомобіль було пошкоджено з вини водія ОСОБА_6.
Другий учасник ДТП ОСОБА_6, який керував автомобілем ГАЗ 5301 пояснив, що розпочав рух на зелене світло світлофора, помітив автомобіль позивача і загальмував, однак, не зміг запобігти зіткненню автомобілів.
Згідно висновку експерта №706 від 28 грудня 2009 року експертно-криміналістичного відділу УМВС України в Чернігівській області, спеціалістом не дано однозначної відповіді щодо відповідності дій водіїв вимогам ПДР.
З врахуванням вище викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо відсутності вини позивача в дорожньо-транспортній пригоді та її наслідках, наявності підстав для відповідальності відповідачів, оскільки водій автомобіля ГАЗ, виїхавши на перехрестя вчинив наїзд на автомобіль позивача, який там знаходився, чим допустив порушення пункту 16.5 Правил дорожнього руху, оскільки не вступив дороги транспортному засобу, який знаходився на перехресті і закінчував проїзд через нього. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції щодо наявності вини застрахованого транспортного засобу в ДТП та його наслідках.
Проте, вірно встановивши фактичні обставини справи, суд в порушення норм матеріального права прийшов до невірного висновку про наявність підстав для стягнення шкоди в розмірі відновлювальної вартості автомобіля без врахування фізичного зносу, витрат на бензин в зв’язку з підготовкою матеріалів для звернення до суду за захистом порушеного права, а також безпідставно поклав на страховика відповідальність за моральну шкоду та стягнув частково франшизу.
Так, виходячи зі змісту статей 1116, ч.1 п. 1 ст. 1188 ЦК України, статей 29, п. 22.1, п. 22.3 ст. 22, п. 12.1 ст. 12, ст. 28 Закону України „ Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, з врахуванням умов договору страхування, страхова компанія в даному випадку може нести відповідальність лише в межах витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, і з неї не може бути стягнуто франшизу та покладено відповідальність за моральну шкоду в зв’язку з пошкодженням майна. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 20.07.2009 року, який не оспорюється сторонами, вартість відновлювальних робіт з урахуванням зносу транспортного засобу становить 5 249 грн. 36 коп., які і підлягають стягненню зі страхової компанії за мінусом 510 грн. франшизи. Таким чином, шкода в розмірі 510 грн. франшизи та моральна шкода підлягають стягненню з заподіювача шкоди. При цьому, з врахуванням вимог положень ч. 3 ст. 23 ЦК України та всіх обставин справи, і зокрема, виходячи з характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимог розумності і справедливості розмір відшкодування моральної шкоди апеляційний суд визначає в 1 000 грн. Позивачем не доведено понесення витрат в 503 грн. 63 коп. безпосередньо в зв’язку з необхідністю відновлення майна.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено 148 грн.54 коп. державного мита та 30 грн. витрат на ІТЗ. Позовні вимоги апеляційним судом підлягають частковому задоволенню, а тому в поверненню позивачу частково підлягають стягненню зі страхової компанії 47 грн. 39 коп., а з акціонерного товариства 6 грн. 80 коп., з яких 5 грн. 10 коп. в частині задоволених вимог по відшкодуванню матеріальної шкоди та 1 грн. 70 коп. відповідно до частки задоволених вимог в частині моральної шкоди.
Хоча позивачем і понесено витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., але фактично згідно протоколів судового засідання адвокат брав участь в суді першої інстанції 2 год. 6 хв., а в суді апеляційної інстанції 54 хв., а відповідно компенсації підлягали б 519 грн. 12 коп. та 130 грн., виходячи з розміру 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи на час проведення судових засідань. Крім того, позивачем понесено 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 250 грн. за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 1 459 грн. 40 коп. за проведення автотехнічної експертизи та 109 грн. 85 коп. витрат на проїзд.
Проте, оскільки вимоги позивача в грошовому еквіваленті задоволено лише на 42.8%, то стягненню підлягають витрати в розмірі 1 069 грн. 29 коп., з яких 727 грн. 12 коп. зі страхової компанії, а 342 грн. 18 коп. з відкритого акціонерного товариства „Чернігівгаз” відповідно до задоволених вимог до кожного із них в грошовому еквіваленті. Таким чином, всього стягненню підлягають витрати на користь позивача зі страхової компанії “АСКО-Медсервіс” в сумі 774 грн. 51 коп. а з відкритого акціонерного товариства “Чернігівгаз” 348 грн. 97 коп.
Правові підстави для стягнення витрат позивача на бензин, пов’язаних з явкою до суду відсутні, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” розмір витрат, пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту не може перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Відповідно ж до п. 1.7 і п.1.11 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон №59 від 13.03.1998 року, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України, витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються працівникові, відрядженому в межах України, у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним, автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) і, вартість витрат на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, то стягненню з позивача на користь апелянта підлягають судові витрати відповідно до частини задоволених вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 2 ч. 1 ст. 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу страхової компанії “АСКО-Медсервіс” задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства “Чернігівгаз” та страхової компанії “АСКО-Медсервіс” задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_5 з страхової компанії “АСКО-Медсервіс” 4 739 грн. 36 коп. матеріального збитку, а з відкритого акціонерного товариства „Чернігівгаз” на відшкодування матеріального збитку 510 грн. та 1000 грн. моральної шкоди.
Стягнути на користь ОСОБА_5 судові витрати зі страхової компанії “АСКО-Медсервіс” в сумі 774 грн. 51 коп. а з відкритого акціонерного товариства “Чернігівгаз” 348 грн. 97 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь страхової компанії “АСКО-Медсервіс” 60 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 37 грн. 14 коп. державного мита, сплачених при подачі апеляційної скарги.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: