ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
05.07.06 Справа № 1/1194-28/405(1/547-20/217)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну cкаргу Державного підприємства “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем” № 12/252 від 06.02.2006 року (вх. № 439 від 09.02.2006 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2006 року у справі № 1/1194-28/405(1/547-20/217)
за первісним позовом Державного підприємства “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем”, м.Львів.
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таіса”, м.Львів.
про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 001/А-92 від 04.02.1992 року та стягнення 8033,52 грн. заборгованості по орендній платі та 437,68 грн. пені.
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Таіса” до Державного підприємства “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем” про стягнення 16254,37 грн. зайво сплаченої орендної плати, 5637,89 грн. безпідставно отриманих коштів за комунальні послуги.
за участю представників:
від позивача: Труш І.М., Волос Я.І.
від відповідача: Кіясов Ю.Я., Хижак М.Є.
за участю прокурора –Ярчак І.С.
Присутнім в судовому засіданні представникам учасників судового процесу роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Морозюк А.Я.) від 04.11.2005 року у справі № 1/1194-28/405(1/547-20/217) відмовлено в задоволенні первісного позову Державного підприємства “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таіса” про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 001/А-92 від 04.02.1992 року та стягнення 8033,52 грн. заборгованості по орендній платі та 437,68 грн. пені і задоволено частково зустрічний позов: стягнено з Державного підприємства “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Таіса” 14425,79 грн. зайво сплаченої орендної плати, 5657,89 грн. безпідставно отриманих коштів за “комунальні послуги”, 197,28 грн. державного мита та 90,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, позивач по первісному позові –Державне підприємство “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем” оскаржило його в апеляційному порядку.
Зокрема в апеляційній скарзі № 12/252 від 06.02.2006 року (вх. № 439 від 09.02.2006 року) апелянт вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2005 року у справі № 1/1194-28/405(1/547-20/217) є незаконним та необгрунтованим, оскільки судом не враховано, що за бухгалтерським документами самого відповідача наявний борг останнього перед Підприємством в сумі 3630,02 грн.; судом не взято до уваги той факт, що суми оплачених в платіжних дорученнях орендаря включали і комунальні платежі, платежі за користування телефонним зв‘язком, та не відповідали сумам бухгалтерського обліку, які отримав орендодавець згідно банківських документів; судом не застосовано положення п. 3 “Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна” затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786; судом першої інстанції не враховано вимог постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2005 року щодо необхідності дослідження при новому розгляді справи розміру орендної плати відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, оскільки ним безпідставно не враховано подані Підприємством докази, що вказували на погоджений розмір орендної плати сторонами; місцевим судом неправильно застосовано положення п. 16 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна. Також апелянтом наводяться й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи вищезазначене, апелянт просить рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2005 року у справі № 1/1194-28/405(1/547-20/217) скасувати та прийняти нове рішення, яким заоволити поданий ним позов.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Таіса” (відповідач по первісному позові, надалі ТзОВ “Таіса”) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 3 від 09.03.2006 року (вх. № 2350 від 14.04.2006 року). Просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора Львівської області, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
04.02.1992 року між cторонами було укладено договір про оренду нежитлових приміщень № 001/А-92, відповідно до якого та додатків до нього від 07.02.1992 року, № 2 від 09.06.1992 року, № 3 від 26.06.1992 року та № 4 від 10.12.1993 року, які є його невід‘ємними частинами, позивачем було передано відповідачу в оренду нежитлові приміщення в будинку № 21 по вул. Гуцульській у м. Львові загальною площею 509,9 кв.м.
Згідно п. 7 Договору ТзОВ “Таїса” зобов‘язувалось сплачувати за орендоване майно орендну плату в розмірі встановленому в даному пункті Договору, з врахуванням наступних змін до Договору.
Рішенням арбітражного суду Львівської області від 31.05.2001 року у справі № 1\278-16\104, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2001 року, встановлено дійсність вищезазначеного Договору.
Відповідно до статті 161 ЦК УРСР, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року за користування об"єктом оренди орендар вносить орендну плату. Методика розрахунку та порядок використання орендної плати для об"єктів, що перебувають у державній власності визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 04.10.1995 року № 786 затверджено Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (надалі Методика).
Пунктом 8 Методики встановлено, що у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається за формулою, співмножником якої є величина вартості орендованого майна, визначена експертним шляхом. Результати такої експертної оцінки наведені у документі позивача під назвою "Розрахунок розмірів плати за оренду нежитлових приміщень у ДНДІ "Система" з якого вбачається, що експертна оцінка вартості орендованих приміщень за договором № 001/А-92 станом на грудень 1995 року становила 11055000000 крб. В зазначеному розрахунку позивач визначив розмір орендної плати за грудень 1995 року в сумі 70153000 крб, що з урахуванням 20% ПДВ становить 84184000 крб. і відповідає 841,84 грн.
Пунктом 13 Методики визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Розмір орендної плати з січня 1996 року по липень 2001 року визначений відповідно до Методики шляхом множення сум орендної плати за попередній місяць, починаючи з суми орендної плати за грудень 1995 року (а саме: 841,84 грн), на індекс інфляції поточного місяця, станом на липень 2001 року становив - 2 413,12 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2003 - 20.01.2004 року у справі № 1/355-32/203 встановлено факт відсутності заборгованості ТзОВ “Таіса” по орендній платі за Договором станом на 15.01.2002 року, і відповідно до ст. 35 ГПК України даний факт не потребує додаткового встановлення по даній справі.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідно до Методики відповідач по первісному позові за спірний період (липень 2001 року –червень 2004 року) зобов‘язаний був оплатити позивачу 91020,43 грн. згідно поданого відповідачем Розрахунку обсягів орендних платежів № 15 від 20.12.2005 року (вх. № місцевого суду 24085 від 20.12.2005 року). ТзОВ “Таїса” оплачено згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень 107274,80 грн. Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції фактична переплата по орендній платі становить 16254,37 грн. (станом на 01.08.2003 року –16432,95 грн., на 01 січня 2004 року –11221,42 грн., в тому числі переплата за 2003 рік становить 1160,13 грн.). При цьому апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що місцевим судом не враховано, що ТзОВ “Таіса” в розрахунки платежів по орендній платі включав й інші платежі (комунальні послуги, користування телефоном), оскільки це не підтверджується поданим Відповідачем вищезазначеним Розрахунком нарахованої та сплаченої орендної плати та змістом платіжних документів, які зазначені в даному Розрахунку. Доказів протилежного, Позивачем по первісному позові у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано. Поданий апелянтом апеляційному суду розрахунок стягуваної суми № 12/1180 від 30.05.2006 року (вх. № апеляційного суду 5096 від 30.05.2006 року) не може бути взятий судом до уваги в обгрунтування розміру орендних платежів за Договором в спірному періоді, оскільки, як вбачається з його змісту, він грунтується лише на даних виставлених ДП “НДІ “Система” ТзОВ “Таіса” рахунків на оплату орендних платежів та платіжних дорученнях останнього про оплату даних рахунків, і жодним чином не підтверджує правильності нарахування ним відповідачу орендної плати згідно Методики. Сам факт оплати ТзОВ “Таіса” виставлених ДП “НДІ “Система” рахунків по орендній платі також не підтверджує правильності нарахування орендної плати по Договору, оскільки в даних спірних правовідносинах розмір орендної плати визначається не погодженням сторонами самостійно визначеної суми, а відповідно до Методики, а, отже, сам факт оплати не означає розрахунку даної орендної плати відповідно до зазначеної Методики. ДП “НДІ “Система” власного розрахунку розміру орендної плати по спірному періоді з посиланням на Методику суду не подано. Також позивачем по первісному позові не подано суду нормативно (з посиланням на Методику) й документально обгрунтованого спростування поданого відповідачем розрахунку обсягів орендних платежів № 15 від 20.12.2005 року.
За наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що відсутній факт заборгованості ТзОВ „Таіса" перед ДП НДІ "Система" по орендній платі за серпень, вересень та жовтень 2003 року, як підстави для звернення з позовом про розірвання договору та стягнення заборгованості по орендній платі.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що безпідставним є й посилання позивача за первісним позов в обгрунтування вимог щодо розірвання Договору на п. З ст. 269 ЦК УРСР, оскільки як правильно зазначено місцевим судом відповідно до п.2 та п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, дана норма права втратила чинність з 01.01.2004 року, і щодо підстав розірвання окремих видів договорів застосовуються правила ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 року незалежно від дати їх укладення. Договір оренди № 001/А-92 від 04.02.1992 року продовжував діяти на день заявлення позову і на час розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, також не підлягає задоволенню первісний позов в частині вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за спірний період в розмірі 8033,52 грн., оскільки станом на 01 січня 2004 року (місяць завершення розрахунків за 2003 рік) переплата по сплаті орендної плати значно перевищила, визначений позивачем розмір заборгованості. Як наслідок, не підлягає задоволенню й вимога про стягнення пені в розмірі 437,68 грн., як така, що грунтується на безпідставній основній вимозі.
Щодо зустрічного позову ТзОВ “Таіса” про стягнення 16254,37 грн. зайво сплаченої орендної плати станом на червень 2004 року, 5637,89 грн. безпідставно отриманих коштів за комунальні послуги, то суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом підставно задоволено позов, як такий, що обгрунтований належними доказами, поданим ТзОВ "Таіса" нормативно та документально обгрунтованим розрахунком орендної плати, визначеним відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.
Предметом спору по зустрічному позові є правовідносини між сторонами, правове регулювання, яких здійснюється главою 83 ЦК України, виходячи з ч.ч. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень даного Кодексу.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, в тому числі й про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Пунктом 16 Методики встановлено обов'язок орендодавця (позивача) переплату з орендної плати (зайво отримані ним кошти) зарахувати орендареві в рахунок наступних платежів або повернути платникові в 5-й денний термін від дня одержання його письмової заяви. При цьому апеляційний суд погоджується з позицією місцевого суду про те, що даним нормативним актом не встановлено жодних обмежень в часі для орендаря, який вирішить скористатись своїм правом вимоги повернення зайво сплачених сум орендної плати. В даному випадку такою вимогою є заява орендаря від 27.09.2004 року за № 29.
Щодо стягнення безпідставно отриманих коштів за комунальні послуги в сумі 5 657,89 грн, то апеляційний суд вважає, що місцевий суд правильно взявши до уваги відповідно до ст. 35 ГПК України факт встановлений рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.03-20.01.2004 року у справі № 1/355-32/203 щодо безпідставності нарахування позивачем та сплати відповідачем комунальних послуг за договором оренди, оскільки останні позивачем не надавалися, факт перерахування в оспорюваному періоді ТзОВ “Таіса” зайвих коштів в сумі 5 657,89 грн, що стверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, факт звернення позивача за зустрічним позовом заявою від 16.09.2004 року за № 27 до ДП НДІ "Система" з вимогою повернути ці зайво сплачені кошти, відсутність доказів повернення відповідачем по зустрічному позові коштів, що є предметом даного позову, дійшов висновку що суд першої інстанції підставно задоволив зустрічний позов по даній справі.
Також, місцевим судом, враховуючи вимоги ст.ст. 44, 49 ГПК України обгрунтовано стягнуто з ДП “НДІ “Система” на користь “ТзОВ “Таіса” судові витрати.
Таким чином, рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2006 року у справі № 1/1194-28/405(1/547-20/217) відповідає чинному законодавству, матеріалам і фактичним обставинам справи і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2006 року у справі № 1/1194-28/405(1/547-20/217) залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий- суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь