справа  № 2-6254/09  

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я              справа  № 2-486/10

         І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          09 лютого  2010  року                                                                                м. Луцьк      

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді                           Ковтуненка В.В.,

при секретарі                                    Педич Ю.С.,

з участю представника позивача    ОСОБА_1,

        відповідача         ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошей за  договором позики,

                                                                          В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 05 березня 2006 року вона позичила ОСОБА_2 2200 Евро під розписку, згідно якої відповідач зобов’язувалась повернути їй борг до 05.03.2007 року. 23.01.2007 року вона позичила  ОСОБА_2 ще 800 Евро, які передала їй через Банк ОСОБА_4 Відповідач повернула її дочці ОСОБА_1 1100 Евро, про що написала другу розписку 02.04.2008 року, решту грошей в сумі 1900 Евро  вона зобов’язалась повернути до липня 2008 року, але до цього часу грошей не повернула. Відповідач не виконала повністю умов договору позики. Зустрічі з нею відповідач уникає, на телефонні дзвінки не відповідала. Просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь 1900 Евро, що за курсом НБУ становить 2669 грн., а з врахуванням індексу інфляції за період прострочення платежу від 2.04.2008 року та  3 % річних від простроченої суми, заборгованість становить 6209,73 грн.

    В попередньому судовому засіданні  представник позивача уточнила позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3  заборгованість по договору позики 1900 Евро та судові витрати по справі.

    Відповідач в попередньому судовому засіданні заявлений позов визнала в повному об’ємі, проти задоволення позову не заперечувала. Таким чином, визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець)  передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж  суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 05.03.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_3 позичила ОСОБА_5  грошові кошти в сумі 2200 Евро на один рік, відповідач зобов’язувалась повернути позику 05.03.2007 року, про що склала розписку (а.с. 8).  23.01.2007 року ОСОБА_3 позичила ОСОБА_2  ще грошові кошти в сумі 800 Евро. 02.04.2008 року відповідач ОСОБА_3 частково повернула борг в сумі 1100 Евро, решту боргу в сумі 1900 зобов’язувалась повернути до липня 2008 року, про що склала другу розписку (а.с. 9). Відповідач зобов’язання по  договору позики належним чином не виконала і станом на 09.02.2010 року у  неї мається заборгованість в сумі 1900 грн., які  підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідач належним чином свої зобов`язання за договором  позики не виконує, і станом на 09.02.2010 року у неї  мається заборгованість перед позивачем в сумі – 1900 Евро, а також враховуючи, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 206,91 гривень ( а.с. 1,) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 гривень (а.с. 2,), за таких обставин позов підлягає задоволенню,  а заборгованість та понесені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь  позивача.

Керуючись ст.  1046 ЦК України,   ст.ст.  10, 57, 60, 88, 212 – 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

              Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошей за  договором позики – задовольнити  повністю.

         Стягнути  з  ОСОБА_2, яка проживає за адресою:  ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, - 1900 Евро заборгованості по договору позики.

Стягнути  з  ОСОБА_2, яка проживає за адресою:  ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уроджени с. Гопчиця Погребищенського району Вінницької області, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, понесених і документально підтверджені судових витрат по сплаті судового збору в сумі 206,91 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 гривень.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області  через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Волинської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

                                  Суддя                                                В.В. Ковтуненко