Р І Ш Е Н Н Я                             Справа  №  2-285/10                                                                           ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04  лютого  2010  року       Шевченківський  районний  суд  м. Львова

в  складі     головуючої - судді       Свірідової  В.В.

              при  секретарі                   Дмитраш  І.І.

    розглянув  у   відкритому    судовому  засіданні   в  залі  суду  в  м.Львові  справу  за   позовною  заявою ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про   відшкодування   шкоди,   заподіяної    джерелом   підвищеної   небезпеки , -

  ВСТАНОВИВ :

       Позивач  ОСОБА_1  звернулась  до  суду  29.04.2009 року  з  позовом  до ОСОБА_2  про  відшкодування  шкоди,  заподіяної  джерелом   підвищеної   небезпеки.  Обгрунтовуючи  свої  позовні  вимоги    зазначила, що  17  січня 2008  року  в  с.Наварія , Пустомитівського  району, Львівської  області   біля  18  год.  вона  переходила  дорогу, однак  на  неї  збійснив  наїзд  автомобіль  НОМЕР_1, за  кермом  якого  знаходився  ОСОБА_2  Після  даних  подій  вона  тривалий  час  проходила  лікування  у  медичній  установі  та  відповідно  витратила  значні  кошти  на  лікування,  на   придбання  ліків.  Просить  стягнути  з  винної  особи  в  її  користь  матеріальну  шкоду   в  сумі   1733 грн. 07  коп., кошти  за  заподіяну  моральну  шкоду  в  сумі 10 000 грн.,  кошти  за  надання  юридичної  допомоги  в  сумі 1500  грн.  та   судові   витрати  по  справі  в  сумі  50  грн.

       В  судовому   засіданні  позивач  ОСОБА_1  підтримала   позовні  вимоги,  надавши  суду  аналогічні  пояснення , зазначені  у  позовній  заяві. Просить  позов  задовольнити.

      Представник  позивача  ОСОБА_1-ОСОБА_3  в  судовому  засіданні  підтримав  позов, надавши  суду  аналогічні  пояснення,  зазначені  у   позові. Просить  позов  задовольнити.

      Відповідач  ОСОБА_2  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги   не  визнав  та  пояснив,  що  в  даній  дорожньо-транспортній  пригоді  не  встановлено   його  вини, оскільки  саме  позивачкою  було  допущено  неуважність  при   переході  дороги. На  місце  події  було  викликано  працівників  ДАІ  та карета  швидкої  медичної  допомоги.  Вже  через  певний  час  він  надав  позивачці  кошти  в  сумі  1000  грн. за  проходження  останньою  медичного  обстеження.  В  порушенні  кримінальної  справи  відносно  нього  відмовлено, оскільки  в  його  діях  відсутній  склад  злочину.   Просить  у  задоволенні  позову  відмовити.

      Заслухавши  пояснення  сторін,  вивчивши  та  дослідивши  об”ективні  докази  у  справі, суд  вважає, що  позов  до  задоволення  не  підлягає  з  наступних  підстав.

     Судом  встановлено, що  17  січня 2008  року  близько  18  год.  в  с.Наварія , Пустомитівського району, Львівської області  на  автодорозі  Львів-Пустомити  водій  ОСОБА_4, керуючи  автомобілем  НОМЕР_2, власником  якого  він  є,  скоїв  наїзд  на  пішохода  ОСОБА_1.

     На  місце  дорожньо-транспортної  пригоди  виїзджали  працівники  ДАІ.

     В  судовому  засіданні  відповідач  не  визнав  своєї  вини, оскільки  вважає, що  саме  потерпіла-позивачка  у  справі  ОСОБА_1  проявила  неуважність  до  оточуючої  обстановки, не  переконалась  у  безпечності  переходу  проїжджої  частини  дороги   та  своїми  діями  створила  небезпеку  для  руху  транспорту.

    Судом  приймаються  до  уваги  пояснення  відповідача, оскільки  вони   підтверджуються  матеріалами  про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи  ВДАІ  з  ОАТ  Пустомитівського  району  Львівської  області  №  324-0215.

     Згідно  постанови  інспектора  ВДАІ  з  ОАТ  Пустомитівського  району та  АТІ у  Львівській  області  ОСОБА_5 про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи    від  30.05.2008  року  вбачається, що  по  факту  дорожньо-транспортної  пригоди  в  порушенні  кримінальної  справи  відмовлено. Вирішено притягнути пішохода  ОСОБА_1  до  адміністративної  відповідальності  за  порушення   Правил   дорожнього  руху  України.

       Отже,  із  зазначеної  вище  постанови  вбачається, що  причиною  настання  даної  пригоди  стало  те,  що  пішоход  ОСОБА_1  проявила  неуважність, знаходячись  на  проїжджій  частині  дороги, чим  створила  небезпеку  для  руху  водію  ОСОБА_2, чим  грубо  порушила  вимоги  п.п.4.7, 4.8 Правил  дорожнього  руху  України, тому  в  діях  водія  ОСОБА_2  відсутній  склад  злочину, передбаченого  ст.286  КК  України.

     Судом  встановлено,  що  дана  постанова  позивачкою  та  її  представником  не  оскаржена та   набрала  законної  силі.

      Відповідно  до  вимог  ст.1166  ч.1,2 ЦК  України  майнова   шкода, завдана  майну  фізичної особи, відшкодовується   в  повному  обсязі  особою, яка  її  завдала. Особа, яка  завдала  шкоди, звільняється  від  її   відшкодування, якщо   вона  доведе, що   шкоду  завдано  не  з  її  вини.

      Судом  не  приймаються  до  уваги  твердження  представника  позивача  в  тій  частині,  що  відповідач, будучи  за   кермом  транспортного  засобу,  здійснив  наїзд  на  позивачку,  тому  він  має  нести   відповідальність  за   спричинену  останній  шкоду  не  залежно  від  його  вини.

 Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України - особа, яка здійснює  діяльність, що  є  джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано  внаслідок  непереборної  сили  або  умислу  потерпілого.

       В  судовому  засіданні  безспірно  встановлено, що  шкоду  здоров”ю  позивачки  завдано  не  з  вини  відповідача, а  з  вини  самої  позивачки.

         На  підставі  наведеного  вище  позовні  вимоги    ОСОБА_1  про  відшкодування  матеріальної  шкоди  не  підлягають  до  задоволення.

        У  ст.1167  ЦК  України  передбачено, що  моральна  шкода, заподіяна  фізичній  особі  діями  іншої  особи, що  порушує  їхні  законні  права, відшкодовується  особою, що заподіяла  шкоду.

         В  судовому  засіданні  встановлено,  що  відповідачем    не  було  завдано  шкоди  позивачці, оскільки  саме  позивачка ,своїми  неправомірними  діями,   які  полягали  в     її  неуважності, знаходячись  на  проїжджій  частині  дороги,  створила  небезпеку  для  руху транспорта  та   грубо  порушила  вимоги  п.п.4.7, 4.8  Правил  дорожнього  руху  України .

        Отже,  позовні  вимоги  стосовно  стягнення  моральної  шкоди  з  відповідача  також  до  задоволення  не  підлягають.

        Відповідно до  вимог  ст.84 ЦПК  України  витрати, пов”язані  з  оплатою правової допомоги  адвоката  несуть сторони, крім  випадків  надання  безоплатної  правової  допомоги.  

       Відповідно  до  вимог  частини 1  ст.88 ЦПК  України    стороні, на  користь якої  ухвалено  рішення, суд  присуджує  з  другої  сторони  понесені  нею  і  документально  підтверджені  судові  витрати.

       На  підставі  наведеного  вище, позовні  вимоги  ОСОБА_1  не  підлягають  до  задоволення.

       Керуючись  ст.ст.10, 60,84, 88, 209, 212, 214- 215, 218  ЦПК  України, ст.ст.1166,1167,1187  ЦК  України, суд,-

                                                                             ВИРІШИВ :

      у   задоволенні позовної  заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про   відшкодування  шкоди,   заподіяної   джерелом   підвищеної  небезпеки  відмовити  за  безпідставністю  позовних  вимог.

       Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до   апеляційного  суду Львівської  області  через  Шевченківський  районний  суд м..Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20 днів апеляційної  скарги, з  подачею  її  копії  до апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.4  ст.295  ЦПК  України.  

             Суддя                                                    В.В.Свірідова