Справа №2-а- 89 / 2010р         ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

              5 лютого 2010року                                                                    Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                                                  Дніпропетровської області

в складі:

головуючого – судді Дігтярь Н.В.

при секретарі – Святковській А.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м.Верхньодніпровськ адміністративну   справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

                                                                        ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі, в якому просить визнати дії Управляння Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі незаконними, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4471грн. 20коп., посилаючись на те, що вона, як дитина війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішень Конституційного  Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008року має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує її права та законні інтереси. Протягом 2006-2007 років вказана надбавка не нараховувалась та не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась частково, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З цього приводу вона зверталася до управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі, але отримала відмову, що й стало причиною звернення до суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на відповідність дій відповідача вимогам діючого законодавства та пропуск позивачем річного строку для звернення ло суду за захистом своїх прав.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково за такими підставами.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується відміткою «Дитина війни» в пенсійному посвідченні №123992/466, виданого 1 червня 1995р.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-У дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30% мінімальної пенсії за віком.

Ст.77 та 110 Закону України  « Про Державний бюджет України» № 3235-1У від 20.12.2005 року та п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2006 році,  суд виходить з наступного.

Дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно п. 17 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235.

Проте, Законом України від 22 березня 2006 року № 3367-IV „Про внесення змін до ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було внесено зміни та виключено ст. 77 зазначеного закону.

Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня, тобто 2 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 1 січня 2006 року.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений ОСОБА_2 Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

ОСОБА_2 Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати надбавки до пенсії „дітям війни”, що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії „дітям війни”.

Згідно довідки відповідача, підвищення пенсії позивачу у 2006-2007 роках „дитині війни” не здійснювалося.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на законі.

Відносно  задоволення вимог по виплатам за 2007 рік , суд виходить з наступного.

Дію ст.6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положенням п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV.

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Крім того  відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахування пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по  9 липня 2007 року – були відсутні.

Доводи відповідача про те, що в ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, що мають статус «Діти війни»  на думку суду є безпідставними, так як мінімальна пенсія за віком  встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Ст. 28 цього Закону визначається, що мінімальна пенсія за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

 Суд вважає, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно віком відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення та законодавством України не встановленого іншого, крім передбаченого цією статтею мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

У відповідності до ч.3 ст.62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-Iv з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч.2 ст.85 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” від 5.11.91р. № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах: за липень - [(406грн. +1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23 = 91,27грн.; за серпень – вересень - [(406грн. +1%) х 30%] х 2 міс. = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2 = 246,04грн.; за жовтень – грудень - [(411грн. +1%) х 30%] х 3 міс. = 415,11грн. х 30% х 3 = 124,53 х 3 = 373,59грн.; а всього за 2007 рік недоплачено позивачці 7 10,90 грн.

Представником позивача заявлено про пропуск позивачкою строку для звернення до суду. Дійсно, позивач суду пояснила, що про порушення свого права вона дізналася 2-3 роки тому, коли їй у відділенні Пенсійного фонду при оформленні документів як дитині війни, повідомляли, що їй повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії. Про порушення свого права вона знала, але не знала, що можна звернутися до суду. І коли у вересні 2009р від сусідів дізналася про те, що всі звертаються до суду, тоді звернулася і вона.

Таким чином, оскільки позивач звернулася до суду 18 грудня 2009р з вимогами за 2006-2007рр, не заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, а також повідомила про обставини, що майже три роки як знала про порушення свого права, тому позовні вимоги про виплату надбавки до пенсії за 2007 рік задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.

Щодо задоволення вимог по виплатам за 2008 рік , суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України № 2195-VI викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV в новій редакції.

Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України № 2195-ІV.  

Ст. 58 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482грн., з 1 жовтня – 498грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:

- 10 днів травня – (481грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55грн.;

-   -     червень – 481грн. х 30% = 144,3грн.;

-   -     липень – вересень – (482грн. х 30%) х 3 міс. = 144,6 х 3 = 433,80грн.;

-   -     жовтень – грудень – (498грн. х 30%) х 3 міс. = 149,4 х 3 = 448,2грн.

а всього з 22 травня по 31 грудня  2008 року позивачеві необхідно було нарахувати та виплатити – 1072,85грн.

Згідно поданої  представником відповідача довідки про розмір виплаченого підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалось  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни, а саме:
-       з 22 травня 2008 року –  48.10грн

-     з 01 липня 2008 року -    48. 20грн.

-     з 01 жовтня 2008 року -  49.80грн.

Таким чином в травні 2008 року позивачеві виплачена надбавка в сумі більшій ніж  належні 46грн. 55коп.

Різниця між виплаченою та належною до виплати 30 % надбавкою дітям війни складає:

- в червні 2008 року  144.3грн – 48.10грн = 96грн 20коп.

- за липень - вересень 2008 року 144.6грн., - 48.20грн., = 96 40грн Х 3 міс. = 289грн 20коп.

- за жовтень грудень  2008 року  149. 4грн., - 49.8грн + 99. 6Х 3 міс. + 288грн 80коп.

А всього з червня по 31 грудня 2008 року до виплати позивачеві підлягає –  684грн 20коп . зазначену  суму потрібно зобов'язати управління Пенсійного фонду у Верхньодніпровському районі нарахувати та виплатити позивачеві.

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, та законодавством України не визначено з якого мінімального розміру пенсії за віком повинно нараховуватись 30% надбавка дітям війни та згідно ст.7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій „дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Так, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови ОСОБА_2 Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що „дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., з 1 жовтня – 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України- пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач  наполягає на відмові в задоволенні позову за пропуском строку для звернення до суду. Позивач не заявляє клопотання про поновлення строку для звернення до суду.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача за період 22 травня-31 грудня 2008р.

Відповідно до ст. 94 КАС України сплачений позивачем судовий збір в сумі 13,95грн. підлягає стягненню з Державного Бюджету України.

Керуючись  ст.ст. 6, 11, 14, 17, 70, 71, 86, 122, 159-163  КАС України ,  суд-  

                                                                   ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком -  неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 заборгованість  по виплаті підвищення до пенсії в розмірах відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

В задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік, за 2007 рік, з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008р– відмовити.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 6грн.84коп. сплачений судовий збір.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області.

Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про оскарження постанови суду.

Головуючий-