Справа №2-214 / 2010р        

Р І Ш Е Н Н Я

                                                                      Іменем України

         5 лютого 2010 року                                                               Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                                         Дніпропетровської області

в складі :

головуючого – судді Дігтярь Н.В.

при секретарі – Святковській А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,

                                                             В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, укладеного між ним та відповідачами 27 лютого 2007 року, посилаючись на те, що 27 лютого 2007р між ним та відповідачами був укладений договір довічного утримання, зареєстрований приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за №189.

Згідно умов договору він передав у власність відповідачам кожному по Ѕ частині належного йому на праві особистої власності жилого будинку з відповідною частиною господарчих споруд, розташованих в сел.Дніпровському по вул.Мирна 30 Верхньодніпровського району. Відповідачі зобов'язалися довічно утримувати його та доглядати, забезпечувати щоденним калорійним харчуванням, ліками, одягом та взуттям, наглядом, необхідною допомогою та житлом шляхом збереження за ним права безоплатного пожиттєвого проживання у будинку. Грошова оцінка зазначених у договорі видів матеріального забезпечення на місяць визначена у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. На будинок було накдано заборону відчуження.

З самого початку укладення договору відповідачі не виконують прийняті на себе зобов'язання за умовами договору. Здійснює за ним та його дружиною догляд їх онука ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, доповнив, що відповідачка ОСОБА_2, яка є його донькою, з'являється до них з матір'ю раз на місяць, а той два, відповідач ОСОБА_3, який є їх сином, останній раз був у них приблизно у вересні 2009р, і то не з метою допомоги, а прохав грошей. Його місце проживання на теперішній час їм невідоме, оскільки свою квартиру він продав і виїхав.

 Догляд за ними здійснює онука-Бондаренко ОСОБА_5, їжу його дружина готує сама, город садять разом з внукою. На теперішній час виникла необхідність укласти договір про їх догляд, але наявність нинішнього договору та заборона відчуження перешкоджають цьому.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги визнала, підтвердила, що не виконують ні вона ні її брат умови договору довічного утримання.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. шляхом опублікування оголошення в газеті «Вісті Придніпров'я».

  Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі,  суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за слідуючими підставами:

 27 лютого 2007р між сторонами був укладений договір довічного утримання, зареєстрований зареєстрований приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_4  за реєстраційним номером 189.

Згідно договору позивач передав у власність відповідачам кожному по Ѕ частині належного йому на праві особистої власності жилого будинку з відповідною частиною господарчих споруд, розташованих в сел.Дніпровському по вул.Мирна 30 Верхньодніпровського району. Відповідачі відповідно до п.4 Договору зобов'язалися надавати позивачу довічне матеріальне забезпечення. За згодою сторін обов'язок набувачів майна визначається у вигляді: забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчуженому володінні, забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря), забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям, здійснення догляду та необхідної допомоги, надання побутових послуг ( прання постільної білизни, послуги перукарні, тощо), забезпечення потреб у відпочинку, прогулянки на свіжому повітрі, забезпечення радіо-телевізійним та телефонним зв'язком, пресою) забезпечення згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості забезпечення послугами адвокатів та нотаріусів. Пункт 5 Договору встановлює грошову оцінку зазначених у цьому договору видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. зобов'язалися довічно утримувати його та доглядати, забезпечувати щоденним калорійним харчуванням, ліками, одягом та взуттям, наглядом, необхідною допомогою та житлом шляхом збереження за ним права безоплатного пожиттєвого проживання у будинку. Грошова оцінка зазначених у договорі видів матеріального забезпечення на місяць визначена у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. На будинок було накладено заборону відчуження.

Згідно ст.ст.755, 756 ЦК України- договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. У разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, підтверджують свідки.

Так, свідок  ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є дружиною позивача. В період шлюбу з позивачем вони придбали спірний будинок, їй фактично належить Ѕ частина цього будинку.  Коли стало питання про їхній похилий вік, а також щоб зменшити витрати дітей на оформлення спадщини, вони з чоловіком вирішили укласти з дітьми ми договір довічного утримання. Обож відповідачів, то є їхні діти. 27 лютого 2007р вони уклали договір довічного утримання з дітьми оформили нотаріально. Вона дала в письмовому вигляді свою згоду на  укладання цього договору між чоловіком та дітьми.

Фактично з вказаного періоду діти їм допомоги не надають. Відповідачка мешкає недалеко, але до них з'являється рідко. Відповідач взагалі невідомо де знаходиться декілька місяців не з'являвся до них, ні про яку допомогу не тільки матеріальну, а й фізичну  з боку відповідачів немає і мови. Якби не їхня онука- донька відповідачки, вони б прохали допомоги у сторонніх людей. Онука купує їм продукти, готує вона ще сама. Стирає їм онука, платить комунальні витрати, з чоловіком обробляють огород, купує ліки за свої гроші, іноді і вони дають.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що є онукою позивача та донькою відповідачки ОСОБА_2 Знає про наявність договору довічного утримання, підтверджує, що мати ніякої допомоги своїм батькам не надає, не те що б виконували умови договору довічного утримання. здійснює догляд за дідом та бабою вона- купує продукти, стирає, при необхідності прибирає, доглядає огород разом з дідом та бабою та чоловіком, купує ліки. Дідусь та бабуся старенькі, тому не всю роботу по господарству можуть робити, але їсти готує бабуся сам, а також підтримує чистоту в будинку. Мати та дядько не здійснюють догляд, мати навідує батьків рідко, дядька вона не пам'ятає коли бачила у батьків, сама вона працює одну добу через дві доби, тому постійно навідується до рідних та допомагає.

Таким чином, в ході судового розгляду, знайшли своє підтвердження обставини невиконання відповідачами умов договору довічного утримання, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                               В И Р ІШ И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 27 лютого 2007 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №189.

Зняти заборону відчуження жилого будинку з господарськими спорудами, розташованому за адресою вул.Мирна, 30 сел.Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, накладену приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі №7.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заява про оскарження рішення суду може бути подана на протязі десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження.

Головуючий-