Справа № 2-а-46, 2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2010 року                                 Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої – судді:                                Марущак Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу „Дітям війни”, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона відповідно ст. 1 Закону України  “Про соціальний захист  дітей війни” є дитиною війни і її у відповідності ст. 6 вказаного закону повинна  виплачуватися щомісячна соціальна надбавка до пенсії у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком. На її звернення відповідач листом від 22.12.2009 року № 4450/03 повідомив, що йому вищевказана допомога виплачувалася відповідно до чинного законодавства.

Позивач з урахуванням уточнень просить суд визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі щодо нарахування та виплати з 5 січня 2009 року йому як „Дитині війни” недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язати відповідача здійснити з 5 січня 2009 року по дату винесення рішення судом йому як „Дитині війни” нарахування та виплату на її користь недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.

Позивач та представник відповідача подали до суду заяви з проханням слухати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду доказів.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає повністю,  посилаючись на те, що призначення та виплата позивачу надбавки як дитині війни здійснюється в повному обсязі згідно до чинного законодавства (а.с. 12-13).

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  дитиною війни є особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років.

Статтею 6 даного Закону передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач народився 12 квітня 1939 року і є пенсіонером довічно, і, відповідно, на нього поширюється дія  Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, що підтверджується копією паспорта (а.с. 3), довідкою Ставищенського УПСЗН Ставищенської РДА № 2717 від 23.11.2009 року (а. с. 5).

 Позивачу відповідачем у 2008 році фактично виплачено вказану допомогу в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (за 2008 рік) в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується  листом відповідача від 22 грудня 2009 року № 4450/03 (а. с. 7).

Суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ч. 1 ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції, - “дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

Відповідно до п. п. 5, 6 резолютивної частини даного рішення Конституційного Суду України положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 58 Закону України „Про державний бюджет  на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України” з 01.10.2008 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 498 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”  прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в 2009 році встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, з 01.01.09 р. по 31.10.09 року прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, становив  498 грн.  Статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2009 року  N 1646-VI  з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, становить 573 грн.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач є дитиною війни, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеної підтримки „дітям війни”.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які відносяться до „дітей війни”.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, які є дітьми війни.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивачки щодо порушення її права на отримання вищевказаної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявою від 23.11.2009 року   про недонарахування та недовиплату йому доплати до пенсії в розмірі, встановленому вищевказаним законом. Проте, відповідач відмовив йому в задоволенні даної заяви листом від 22.12.2009 року № 4450/03 (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд приходить до висновку, що в період з 05.01.2009 р. по даний час при нарахуванні та виплаті позивачу, як дитині війни, доплати до пенсії застосуванню підлягали норми статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей”, а не положення пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які істотно звузили обсяг прав, встановлених Законом України “Про соціальний захист дітей” і які визнані неконституційними вищевказаним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 5 січня 2010 року.

Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем в період з січня 2009 року по даний час   доплата до пенсії позивачу як дитині війни фактично  нарахована та виплачена в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - суд вважає, що слід визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати з 5 січня 2009 року по даний час позивачу недовиплаченого вищевказаного щомісячного підвищення до пенсії та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату даної доплати за зазначений період в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.

Керуючись ст. ст. 22 ч. 3, 64 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  ст. 58 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 1 Закону України від  20 жовтня 2009 року N 1646-VI „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” п. п.  2, 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. ст. 2, 6, 7, 9 та 4, 17, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 Федотовича   задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі щодо нарахування та виплати з 5 січня 2009 року по дату винесення рішення ОСОБА_1   як „Дитині війни” недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі здійснити з 5 січня 2009 року по дату винесення рішення судом ОСОБА_1   як „Дитині війни” нарахування та виплату на її користь недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя