Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/747/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз",

вул.Нова, 2А, м.Івано-Франківськ, 76002;

до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний

банк", вул.Андріївська, 4, м.Київ, 04070;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона",

вул.Максимовича, 8, м.Івано-Франківськ, 76018;

про визнання іпотечного договору № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень,

за участю:

від відповідача ПАТ "ПУМБ": Борисов О.С. - адвокат, (довіреність № 303 від 21.02.2018; посвідчення №1188 від 25.01.2018);

від позивача: не з"явились;

від відповідача ТОВ "Компанія Рона": не з'явивсь.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" про визнання протиправними дій працівників ПАТ "ПУМБ", пов'язаних з укладенням із ТОВ "Компанія "Рона" генерального договору № ЮР/1.14-17 про умови надання банківських гарантій та акредитивів від 26.02.2014 та кредитного договору № 1.14-16 від 26.02.2014; дій пов'язаних з наданням ТОВ "Компанія "Рона" кредитних коштів без проведення перевірки фінансового стану, кредитної історії при наявності інших непогашених кредитів у інших банках; дій пов'язаних із укладенням іпотечного договору № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 та додатків до цього договору; дій пов'язаних з наданням кредиту згідно з генеральною угодою із укладенням іпотечних договорів щодо неіснуючого майна; визнання недійсним іпотечного договору № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 укладеного між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Авторемгаз", посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. за реєстровим № 1152 зі всіма змінами та доповненнями внесеними додатковим договором про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 та договором №2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014; визнання вартості майна, що є предметом іпотеки, яка виникла за іпотечним договором № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 такою, що не відповідає ринковій вартості (заниженою) та непогодженою станом на момент укладення іпотечного договору № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 та на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ "ПУМБ" приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П.; скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 33654619 від 01.02.2017, прийнятого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П., яким було вирішено зареєструвати за ПАТ "ПУМБ" право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0111 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371079526101 (номер запису про право власності 18798755), рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 33655122 від 01.02.2017, прийнятого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П., яким було вирішено зареєструвати за ПАТ "ПУМБ" право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,0479 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371228626101 (номер запису про право власності 18799314), рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 33654889 від 01.02.2017, прийнятого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П., яким було вирішено зареєструвати за ПАТ "ПУМБ" право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,2982 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371270126101 (номер запису про право власності 18799040), рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 33654305 від 01.02.2017, прийнятого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П., яким було вирішено зареєструвати за ПАТ "ПУМБ" право власності на об'єкт нерухомого майна - виробничо-складські приміщення, що розташовані за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Нова, 2а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 369218726101 (номер запису про право власності 18798530).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2018 задоволено самовідвід судді Рочняк О.В. у справі №909/747/18.

Відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2018 справу №909/747/18 розподілено судді Кобецькій С.М.

В судових засіданнях 16.01.2019, 06.03.2019 оголошувались перерви до 22.01.2019, до 20.03.2019.

Позивач, використовуючи своє право надане пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, подав заяви вх№244/19 від 06.02.2019, вх№3720/19 від 26.02.2019 ТОВ "Авторемгаз" про зменшення позовних вимог, а тому позов розглянуто згідно з вимогами - про визнання недійсним іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014; скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017, прийнятих приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 20.03.2019. Однак адресував суду клопотання б/н (вх№5866/19) від 03.04.2019 в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію реєстраційної справи №320826426101 щодо об"єкту нерухомості по вул.Макогона 33 у м.Івано-Франківську; копії відповідей на запити від 28.02.2019, від 19.03.2019, від 25.03.2019 та відкласти розгляд справи для надання можливості позивачу підготувати та подати значну кількість доказів.

При дослідженні поданого клопотання судом взято до уваги приписи частин 2, 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України з яких випливає висновок про неприйняття до розгляду вказаних доказів з огляду на ненаведення позивачем поважності причин пропуску строку для подання таких доказів. Одночасно - частина поданих доказів взагалі не стосується предмета спору. Правових підстав для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви обумовлених приписами статті 216 Господарського процесуального кодексу України - позивачем не вказано, а з врахуванням норми частини 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду цього спору спливає 06.04.2019. Слід зазначити, що провадження у справі відкрито попереднім складом суду 12.09.2018.

Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на те, що: - іпотечний договір №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 підписаний від імені іпотекодавця неповноважною особою - директором ОСОБА_5 без згоди ТОВ "Авторемгаз" на укладення такого договору; - оціночна вартість предмету іпотеки у договорі №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 є непогодженою ТОВ "Авторемгаз" та значно заниженою; - ПАТ "ПУМБ" надано кредитні кошти ТОВ "Компанія "Рона" без перевірки платоспроможності позичальника. Позивач вважає, що договір вчинено з порушенням статті 203 Цивільного кодексу України, а тому просить визнати його недійсним на підставі статей 215, 229, 230 цього Кодексу. Позивач зазначає, що рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017 прийняті приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. без дотримання вимог статей 33, 35, 37 Закону України "Про іпотеку", пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015: - без будь-яких доказів існування заборгованості, її розміру, суми боргу, яка покривається за рахунок іпотечного майна, його вартості згідно експертних оцінок; - вимога про усунення порушень з доказами її направлення ТОВ "Авторемгаз" є сфальсифікованими і з цього приводу розпочато кримінальне провадження; - існування договору про відступлення права вимоги від 27.01.2017 між ПАТ "ПУМБ" (первісний кредитор) та ТОВ "Альфа Персея" (новий кредитор), внаслідок чого іпотекодержатель втратив право на погашення вимог за рахунок предмета іпотеки. На думку позивача іпотечний договір №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 укладено з порушенням вимог закону, а відтак будь-яка реєстрація права власності, вчинена на його виконання є неправомірною, тому вважає, що рішення підлягають скасуванню.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтями 6, 7, 11, 33, 35, 37 Закону України "Про іпотеку", статтею 41 Закону України "Про господарські товариства", статтею 346 Господарського кодексу України, статтями 202, 203, 215, 229, 230, 509, 598 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача ПАТ "ПУМБ" в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов вих№КНО-61.1.1/175 від 28.09.2018 (вх№15241/18 від 04.10.2018). Звертає увагу суду, що з метою забезпечення повного виконання зобов"язання ТОВ "Компанія "Рона" за генеральним кредитним договором №ЮР/1.14-17 від 26.02.2014 з усіма змінами та доповненнями до нього між ПАТ "ПУМБ" (іпотекодержатель) та ТОВ "Авторемгаз" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014. Договір від імені іпотекодавця підписано повноважною особою - директором ТОВ "Авторемгаз" ОСОБА_5 на підставі наданих останнім статуту ТОВ "Авторемгаз" від 05.12.2006, витягу з протоколу зборів учасників ТОВ "Авторемгаз" №03/06 від 02.02.2007, наказу про призначення на посаду директора №1/к від 02.02.2007, протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Авторемгаз" №23 від 27.05.2014, довідки про установчі документи та керівні органи ТОВ "Авторемгаз" №32 від 27.05.2014, довідки про наявність нерухомого майна ТОВ "Авторемгаз" №33 від 27.05.2014, фінансового звіту ТОВ "Авторемгаз" за І квартал 2014, а прийняття ТОВ "Авторемгаз" умов викладених в оспорюваному правочині в т. ч. погодження загальної оціночної вартості предмету іпотеки - 2 558 154,00грн і відповідно подальше схвалення іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 підтверджують укладені між ПАТ "ПУМБ" (іпотекодержатель) та ТОВ "Авторемгаз" (іпотекодавець) додаткові договори про внесення змін та доповнень №1 від 28.01.2015, №2 від 24.07.2015 до вказаного договору. ТОВ "Авторемгаз" не є стороною генерального кредитного договору №ЮР/1.14-17 від 26.02.2014, його умови жодним чином не порушують права та інтереси ТОВ "Авторемгаз", а обставини пов"язані з укладенням кредитного договору в т.ч. перевірки платоспроможності позичальника при наданні кредитних кошів стосуються лише прав та обов"язків ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Компанія "Рона" і не можуть бути підставою для визнання недійсним іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014. Невиконання ТОВ "Компанія "Рона" зобов"язань за генеральним кредитним договором №ЮР/1.14-17 від 26.02.2014 зі змінами та доповненнями стало підставою згідно з статтею 6 іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014, статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" для правомірного набуття ПАТ "ПУМБ" права власності на предмет іпотеки, внаслідок чого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. прийнято правомірні рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017 з дотриманням вимог пунктів 6, 8, 18, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 та за наявності усіх необхідних документів для здійснення таких реєстраційних дій, що встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 у справі №909/1114/17. Вважає твердження позивача викладені у позовній заяві голослівними та надуманими. Просить суд в позові відмовити. Водночас вказує на пропуск позивачем строку позовної давності обумовленого частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України для звернення з до суду з позовною вимогою про визнання недійсним іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 (позовна заява подана 28.08.2018), що в силу приписів частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові (клопотання №КНО-61.1.1/176 від 28.09.2018 (вх№15242/18 від 04.10.2018).

Представник відповідача ТОВ "Компанія "Рона" в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 12.12.2018, 21.01.2019, 28.01.2019, 11.02.2019, 28.02.2019, 11.03.2019, 26.03.2019. Своїм правом наданим статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позовну заяву, як і будь-яких доказів в підтвердження заперечень проти позову - суду не подав.

За таких обставин, беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивача та відповідач -ТОВ "Компанія "Рона" належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності останніх за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача - ПАТ "ПУМБ", всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що з метою забезпечення повного виконання зобов"язання позичальника - ТОВ "Компанія Рона" за генеральним кредитним договором №ЮР/1.14-17 про умови надання банківських гарантій і акредитивів від 26.02.2014 з усіма змінами та доповненнями до нього, між іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та іпотекодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" укладено іпотечний договір №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 (без видачі заставної). Договір від імені іпотекодавця підписано - директором ТОВ "Авторемгаз" ОСОБА_5, який діє на підставі статуту та рішення зборів учасників товариства, протокол №23 від 27.05.2014. Договір підписано у присутності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А., особи громадян, які підписали договір, дієздатність та правоздатність ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Авторемгаз", повноваження їх представників та належність ТОВ "Авторемгаз" предмету іпотеки перевірено. Договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. на підставі статуту ТОВ "Авторемгаз" від 05.12.2006, витягу з протоколу зборів учасників ТОВ "Авторемгаз" №03/06 від 02.02.2007, наказу про призначення на посаду директора №1/к від 02.02.2007, протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Авторемгаз" №23 від 27.05.2014, довідки про установчі документи та керівні органи ТОВ "Авторемгаз" №32 від 27.05.2014, довідки про наявність нерухомого майна ТОВ "Авторемгаз" №33 від 27.05.2014, фінансового звіту ТОВ "Авторемгаз" за І квартал 2014.

У відповідності до пунктів 1.3., 5.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" затвердженого зборами учасників товариства, протоколом №02/06 від 05.12.2006 учасниками ТОВ "Авторемгаз" є ОСОБА_6 - частка в статутному капіталі 5%, ОСОБА_5 - частка в статутному капіталі 95%.

Вищим органом Товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники Товариства мають кількість голосів пропорційно розміру їх частки в статутному капіталі (пункт 4.1. статуту).

Пунктом 4.13 статуту визначено, що у Товаристві створюється виконавчий орган - директор. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства та самостійно укладати правочини.

Згідно інформації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" у правовідносинах з третіми особами, вчинення дій від імені юридичної особи без довіреності у тому числі підписання договорів є керівник та підписант - ОСОБА_5.

Матеріали справи містять два примірники протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Авторемгаз" №23 від 27.05.2014 - поданий позивачем (т.1 а.с.42) та відповідачем (т.1 а.с.195), які є різними між собою за формою та змістом. Як вбачається з висновку судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №5818/5823 від 13.02.2019 (а.с.155-159), об"єктом експертного дослідження був саме протокол (т.1 а.с.42), підписи учасників товариства в якому не є тотожними підписам у протоколі (т.1 а.с.195).

Предметом іпотеки за іпотечним договором є виробничо-складські приміщення розташовані за адресою вул.Нова, 2а в м.Івано-Франківськ (пункт 2.1.1. договору); земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0111 га на вул.Нова, 2а в м.Івано-Франківськ (пункт 2.1.2. договору); земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2982 га на вул.Нова, 2а в м.Івано-Франківськ (пункт 2.1.3. договору); земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0479 га на вул.Нова, 2а в м.Івано-Франківськ (пункт 2.1.4. договору).

За домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет іпотеки зазначений у пункті 2.1.1. договору оцінено у сумі 1 228 000,00грн; у пункті 2.1.2. - 49 619,00грн; у пункті 2.1.3. - 1 066 412,00грн; у пункті 2.1.4. - 214 123,00грн. Загальна оціночна вартість предмету іпотеки становить 2 558 154,00грн.

Згідно пункту 2.4. договору у відповідності до звітів про експертну грошову оцінку (дата оцінки 23 червня 2014, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок ОСОБА_7, видане Державним комітетом України по земельних ресурсах, ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" та всеукраїнською громадського Організацією "Ліга оцінювачів землі", серії ЦХ№ 00074 від 19.07.2005 року, суб'єкт оціночної діяльності ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство" (Ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України на проведених землеоціночннх робіт серії АД №034243 від 27.06.2012) рецензії на звіти від 02 липня 2014 (рецензент: О.Пішак, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок, видане Державним комітетом України із земельних ресурсів та Львівським національним аграрним університетом серія ЛН №00230 від 26.10.2013, суб"єкт оціночної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультаційний центр" "Інформ-Ініціатива" (Ліцензія Держкомзему України від 16.12.2010, серія АГ№ 505742) земельну ділянку кадастровий номер 610100000:14:001:0105 оцінено у сумі 67 000,00грн; земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 оцінено у сумі 1 293 000,00грн; земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 оцінено у сумі 249 000,00грн.

Пунктами 1.3., 1.3.1 договору сторони погодили, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель задовольняє свої вимоги за основним зобов"язанням, включаючи сплату процентів, комісій неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, передбаченого договором з якого випливає основне зобов"язання, інших платежів на користь іпотекодержателя, передбачених договором з якого випливає основне зобов"язання.

У разі порушення умов договору, з якого виникло основне зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику за договором на підставі якого виникло основне зобов"язання, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов"язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та/або чинного законодавства України (пункт 6.4. договору).

Відповідно до пунктів 6.7.1., 6.7.2. договору у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іподекодержатель задовольняє забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку передбаченому чинним законодавством України. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Іпотечний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання основного зобов"язання (пункт 7.5.договору).

В подальшому між ПАТ "ПУМБ" (іпотекодержатель) та ТОВ "Авторемгаз" (іпотекодавець) в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі статуту та рішень зборів учасників товариства, протоколи №2 від 20.01.2015, б/н від 24.08.2015 укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень №1 від 28.01.2015 до іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014, договір про внесення змін та доповнень №2 від 24.07.2015 до іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014.

Публічним акціонерним товариством "ПУМБ" 12.08.2016 направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу ТОВ "Компанія Рона", ТОВ "Авторемгаз" письмову вимогу про усунення порушень вих№КНО-61-05-373 від 12.08.2016 (т.1 а.с.210-213) з вказівкою на те, що станом на 11 серпня 2016 у ТОВ "Компанія Рона" існує прострочена заборгованість за кредитним договором № 1.14-16 від 26 лютого 2014 - 81 530 496,64грн за основною сумою кредиту, 12 227 649,73грн за нарахованими процентами; за генеральним договором № ЮР/1.14-17 від 26 лютого 2014 - 263 356,81 дол. США за наданими/відкритими гарантіями/акредитивами та 29 942,31дол. США за нарахованими процентами.

У відповідності до довідки ПАТ "ПУМБ" №КНО-61-05-бн від 31.01.2017 (т.1 а.с.214) ТОВ "Компанія "Рона", ТОВ "Авторемгаз" письмову вимогу про усунення порушень вих№КНО-61-05-373 від 12.08.2016 - не виконано.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 01.02.2017 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 якими зареєстровано за ПАТ "ПУМБ" право власності на предмет іпотеки - земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0111 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371079526101 (номер запису про право власності 18798755); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0479 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371228626101 (номер запису про право власності 18799314); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2982 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371270126101 (номер запису про право власності 18799040); виробничо-складські приміщення, що розташовані за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Нова, 2а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 369218726101 (номер запису про право власності 18798530).

Предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017, прийнятих приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П.

Параграфами 1,2 глави 16 розділу 5 Цивільного кодексу України визначено загальні положення про правочини та правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа, що визначає його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

В силу частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вказують пункти 1,2 глави 3 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється нотаріусом за документами, передбаченими статтею 43 Закону України "Про нотаріат".

Нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині (глава 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012).

Як вказують приписи пунктів 1-4 частини 1, частин 2, 3 статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 638 зазначеного Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Нормами статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу припису цієї правової норми правомірність правочину презюмується. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Так у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 1 статті 229 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі вище вказаних правових норм господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини 3 цієї правової норми). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Визнання судом недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі яких керівником цього товариства було укладено договір застави (іпотеки), не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів.

Водночас правилами статті 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Зі змісту вказаної правової норми випливає, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Суд надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, який міститься у справі прийшов до висновку про те, що при укладенні іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 сторонами дотримано всіх вимог щодо свободи волевиявлення, форми правочину обумовлених правилами статті 203 Цивільного кодексу України та наявності всіх істотних умов договору, передбачених правилами статті 18 Закону України "Про іпотеку". Оспорюваний правочин підписано повноважною особою - директором ТОВ "Авторемгаз" ОСОБА_5, а прийняття, погодження і відповідно подальше схвалення умов іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 підтверджують укладені між ПАТ "ПУМБ" (іпотекодержатель) та ТОВ "Авторемгаз" (іпотекодавець) в особі директора ОСОБА_5, на підставі рішень зборів учасників ТОВ "Авторемгаз" оформлених протоколами №2 від 20.01.2015, б/н від 24.08.2015 додатковий договір про внесення змін та доповнень №1 від 28.01.2015 до іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014, договір про внесення змін та доповнень №2 від 24.07.2015 до іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014.

Щодо твердження позивача про порушення вимог пункту і частини 5 статті 41 Закону України "Про господарські товариства" (чинного на момент укладення договору), яким обумовлено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод) укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, то в силу приписів статті 4 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою з відповідальністю створюється і діє на підставі статуту. Пунктом 4.2. статуту ТОВ "Авторемгаз" визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції зборів учасників товариства, серед яких - застереження стосовно затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства - відсутнє, натомість пунктом 4.13 статуту надано право директору товариства самостійно укладати правочини без вказівки на будь-які обмеження.

Що стосується доводів позивача про те, що ПАТ "ПУМБ" надано кредитні кошти ТОВ "Компанія "Рона" без перевірки платоспроможності позичальника, то суд зауважує, що кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку (кредитора) та клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. ТОВ "Авторемгаз" не є стороною генерального кредитного договору №ЮР/1.14-17 від 26.02.2014. Усі питання, що пов'язані з банківським кредитуванням, в т.ч. перевірка платоспроможності позичальника при наданні кредитних кошів стосуються лише прав та обов"язків ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Компанія "Рона" і не можуть бути підставою для визнання недійсним іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014.

Недоведеним визнається судом і твердження позивача про злочинну змову посадових осіб ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Компанія "Рона" шляхом введення керівника ТОВ "Авторемгаз" в оману з метою незаконного заволодіння іпотечним майном за іпотечним договором №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 з приводу чого відкрито кримінальні провадження №12017090010000414, №12017090010004318. В силу приписів статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вироку суду у вказаних кримінальних провадженнях про правові наслідки дій осіб та чи вчинені вони цими особами - суду не подано.

За таких обставин з огляду на вище сказане правових підстав для визнання іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 недійсним в силу статей 215, 229, 230 Цивільного кодексу України позивачем не доведено, а судом не встановлено, а відтак у позові слід відмовити.

Щодо спливу строку позовної давності про застосування якого заявив відповідач у клопотанні №КНО-61.1.1/176 від 28.09.2018 (вх№15242/18 від 04.10.2018), слід сказати, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Судом встановлено необґрунтованість позовної вимоги щодо визнання недійсним іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014, а отже позовна давність до вказаної позовної вимоги застосуванню не підлягає.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017 прийнятих приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П., якими здійснено реєстрацію за ПАТ "ПУМБ" права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0111 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371079526101 (номер запису про право власності 18798755); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0479 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371228626101 (номер запису про право власності 18799314); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2982 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371270126101 (номер запису про право власності 18799040); виробничо-складські приміщення, що розташовані за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Нова, 2а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 369218726101 (номер запису про право власності 18798530).

Обставини пов"язані з правомірним набуттям ПАТ "ПУМБ" права власності на предмет іпотеки згідно з статтею 6 іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014, статями 36, 37 Закону України "Про іпотеку"; дотримання приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. при винесенні рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017 вимог пунктів 6, 8, 18, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015; невиконанням сторонами умов договору про відступлення права вимоги від 27.01.2017 між ПАТ "ПУМБ" (первісний кредитор) та ТОВ "Альфа Персея" (новий кредитор) та подальше його розірвання досліджувались Господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/1114/17 та прийнято рішення від 24.04.2018 про відмову в позові. Рішення не набрало законної сили (ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 - зупинено провадження у справі №909/1114/17).

Обставинами для скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017, на які посилається позивач у цьому спорі є сфальсифікована вимога про усунення порушень з доказами її направлення ТОВ "Авторемгаз" з приводу чого розпочато кримінальне провадження; укладення іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 без дотримання вимог закону. З цього приводу слід сказати, що доказів визнання письмової вимоги про усунення порушень вих№КНО-61-05-373 від 12.08.2016 сфальсифікованою - суду не подано, а підстави для визнання недійсним іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 - відсутні.

Водночас як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та ОСОБА_10 проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, вимоги позивача не узгоджуються з нормами Закону, а позов є таким, що не підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 202, 203, 207, 209, 215, 759, 793, 794 Цивільного кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" до відповідачів Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" про визнання недійсним іпотечного договору № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 укладеного між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Авторемгаз", посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. за реєстровим №1152; скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017, прийнятих приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П., якими було вирішено зареєструвати за ПАТ "ПУМБ" право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0111 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371079526101 (номер запису про право власності 18798755); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0479 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371228626101 (номер запису про право власності 18799314); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2982 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371270126101 (номер запису про право власності 18799040); виробничо-складські приміщення, що розташовані за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Нова, 2а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 369218726101 (номер запису про право власності 18798530) - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 15.04.2019

Суддя С.Кобецька